«Лжедмитрій» від легкої атлетики

Нещодавно розгортаю газету «За Чернігів» і читаю статтю під назвою «Добежать до Австралии».

У ній розповідається про чернігівську команду легкоатлетів-ветеранів, що посіла перше місце в командному заліку чемпіонату Асоціації бігунів України з шосейного бігу на 10 км і здобула право виступати у світовому чемпіонаті на зеленому континенті.

І чим далі читаю, тим більше дивуюсь. Головний герой статті – 67-річний Микола Левадський - говорить про те, чого не було!

Змагання, які проводились в Луганську, мали статус першості, а не чемпіонату України, а команда чернігівського клубу любителів бігу «Атлант-V2» посіла перше місце в третій, найслабшій підгрупі. Це приблизно те ж саме, якби сказати, що футбольна команда-переможець однієї із зон другої ліги стала чемпіоном України в прем’єр-лізі...

«Ещё в юности я выполнил норматив мастера спорта в марафонском беге…» Я в легкій атлетиці далеко не перше десятиліття, і майстра спорту Миколу Левадського не знаю. Хіба що він сам собі це звання присудив. Мені вже телефонували з Асоціації бігунів України і цікавились „новоспеченим” майстром спорту Левадським.

„Я многократный чемпион Украины… ” З тієї ж Асоціації я отримав перелік спортивних досягнень Миколи Левадського. Всі його перші місця були в ... одиночних забігах, коли він був на дистанції один, без суперників. А у масових забігах посідав тільки перші місця ззаду. Та навіщо далеко ходити, якщо відомі результати його останніх виступів у Луганську. В загальному заліку він був 60-м, у своїй віковій групі – 6-й, а власній команді не приніс жодного очка.

Цікаво й інше – до якої Австралії „добіг” Левадський, якщо цьогорічний чемпіонат світу відбудеться у Фінляндії? Що це – „сам не знаю, що кажу”, чи помилка журналіста? В Австралії цього року відбудуться Всесвітні ветеранські ігри з легкої атлетики, для участі у яких не потрібно проходити ніякого „відбору”, заплатив гроші – і поїхав.

Значно вкоротив віку пан Левадський клубу любителів бігу „Атлант-V2”. За його словами, клубу йде лише другий рік, але пробачте, його ще в 1992 році створив Фелікс Страшной. Хто-хто, а я то це дуже добре знаю.

Самозванством Миколи Левадського обурений не лише я, а й його товариші по команді: Володимир Рябов, Володимир Качан та інші.

Я в легкій атлетиці з 1964 року, за цей тривалий час бачив багатьох людей, але з подібними речами стикаюсь вперше. Просто не знаю, як він тепер дивитиметься в очі своїм товаришам і як після цього виходитиме з ними на одну бігову доріжку...

Якщо вірити Миколі Левадському і журналісту Ігорю Стаху, який готував матеріал у газету, кошти на міфічну поїздку в Австралію „Атланту-V2”, можливо, виділить громадська організація „За Чернігів”. Дивно, чому ж тоді вона й досі не розрахувалась зі мною за організацію минулорічного вересневого легкоатлетичного пробігу, який фактично нею ж і був зірваний? На атрибутику та інші організаційні витрати я поклав власні гроші, які мені й досі не можуть повернути. Особисто у мене довіри до цих людей більше немає. Як не буде її і до Миколи Левадського.

Геннадій КОСТЯНОВ,
голова Клубу любителів бігу „Баргузин”,
почесний працівник фізкультури і спорту України