Купили дід і баба онуку клуб, або Як комарівський заклад культури “емігрує” до Чернігова

Комарівку ще називають селом. Хоча воно за всіма ознаками – хутір. Щороку меншає у ньому людей. Нині їх нараховують трохи більше 40. Серед них проживає цікава і своєрідна особистість, сільський “філософ” Володимир Семенович Макіша, який має вищу освіту, працював у фінансових органах, а потім оселився у матері і майже три десятиліття порядкує на батьківській землі, більше десяти з них завідував сільським клубом. Ще у 1987 році він направив листа у вищі інстанції про те, що у Комарівці безпідставно закрито школу, не вирішується питання з будівництвом дороги з твердим покриттям до населеного пункту, а селян обмежують у землекористуванні, погано забезпечують товарами першої необхідності. За його повідомленням вийшла стаття у “Деснянській правді”, обком партії після її виходу прийняв спеціальну постанову, у якій наказав вжити серйозних заходів щодо усунення причин занепаду малих сіл на Чернігівщині.