Циган вручив ветеранам сувенірні купюри по 500 гривень

Усе геніальне просто! І хоча велосипед давно вже винайдено, ніхто не забороняє зробити це ще раз. Так подумав раніше судимий (за зґвалтування) ром з Полтави і вирішив діяти.

Багато по Україні їздить усіляких торгівців, які пропонують свій товар, деякі навіть з доставкою додому. Наприклад, приходить до вас черговий «лоточник» і пропонує купити медку.

Начебто й недорого, й дає скуштувати, натякає, що скоро він подорожчає, а там і зима не за горами - згодиться. Ви знаходите аргументи розумними і купуєте солодкий товар. 

Спочатку і наш ром колесив по Чернігівщині, продавав медок. Справа ця морочлива, адже потрібно цей мед десь задешево купити, заплатити за оренду транспорту, заплатити водієві... Невигідно.

Але якось, тиняючись без діла славетною Полтавою, натрапив чолов'яга в підземному переході на лавку, де продавалися п'ятисотенні сувенірні купюри. І хоча на них і було написано, що вони не є платіжним засобом, вирішив ризикнути і «пристроїти» їх кому-небудь.

Ідея виявилася, м'яко кажучи, невдалою, бо спритнику просто «начистили пику». Мабуть, він був не першим розумником, що додумався розплатитися сувенірними фантиками.

«Потрібно їхати подалі від рідних пенатів на багаті села, адже там ще не бачили цього поліграфічного дива», - подумав чоловік.

Діяти вирішив з розмахом, для чого купив по гривні за штуку аж 70 купюр, замазав на них маркером частку НЕ у фразі «не є платіжним засобом» і частину фрази «сувеніри України». Поряд з портретом великого українського філософа Григорія Сковороди поліграфісти вивели «Григорій Сувенірич» - цей текс шахрай не став чіпати, сподіваючись, що дрібний шрифт ніхто і дочитуватися не стане.

Чи варто говорити, що всі купюри мали один номер і серію - АБ SU8EN1R - який легко прочитати як «сувенір».

А кому у нас на селі всі двері відкриті? Правильно, соцпрацівнику, тому що він інколи до свят приносить усілякі приємні сюрпризи у вигляді продуктових наборів і грошової допомоги. Ось і чолов'яга вирішив приміряти до себе роль соцпрацівника - причепурився, набув охайного вигляду і вперед на Чернігівщину.

На Коропщині почати вирішив з літньої жінки, в якої на руках був тяжкохворий чоловік. Намолов їй сім кіп гречаної вовни про те, мовляв, влада не встигла вчасно роздати до Дня Перемоги ветеранам по 100 гривень, так от тепер робить це із запізненням. А гроші видали п'ятисотками, так будьте люб'язні, дайте здачу.

Ще тоді господиня звернула увагу на те, як тряслися руки у «соцпрацівника», як цей «добродій» нервувався і дуже квапився. Довірлива жінка так розгубилася, що навіть забула хоч якісь документи запитати у гостя. І не дивно, в хаті тихо помирав її хворий чоловік, жінці лікарі натякали, що скоро вона овдовіє.

Заховавши в кишеню 400 гривень, соцпрацівник попросив літню жінку розміняти йому ще декілька купюр (мовляв, треба і іншим ветеранам роздавати), а отримавши здачу з дев'яти купюр, тут же почимчикував допомагати іншим стареньким.

І лише потім, розгледівши на світлі купюру, бабуся зрозуміла, що її цинічно обдурили. Продавщиця в місцевому магазині підтвердила, що бабусі сунули «липу», та набрала телефонний номер 102.

Пізніше в бесіді з міліцією багато обдурених людей похилого віку пояснювали свою неуважність тим, що ще ніколи не тримали в руках справжніх 500 гривень, і тому купилися на фальшивки.

У сусідньому селі до пенсіонера (відставного військового) заявився цей же спритник - на очах кашкет, під рукою папка, діловий костюм. На порозі його зустріла сліпа дружина ветерана, вона якимсь шостим почуттям відчула шахрая і хотіла сказати про це чоловіку, до того ж нещодавно по радіо чула про подібний випадок. Але колишній військовий, який звик до залізної дисципліни та строгої субординації, не дав можливості втрутитися в розмову дружині, поки говорять старші за званням, тобто чоловіки.

А коли згодом обман розкрився, чоловік навідріз відмовився звертатися в міліцію, мовляв, що скажуть люди. Воно і зрозуміло, такий солідний чоловік, а дав себе обдурити як хлопчисько. Господаря теж здивувало, що як тільки він дав здачу з п'ятисотки, непроханий гість попросив заразом розміняти ще 4 купюри. Пізніше дід вирішив поглянути на водяні знаки, а їх немає...

Гордий військовий довго сумнівався чи зізнаватися про свою дурість міліції, але все-таки вирішив просити допомоги у вартових порядку. В цей же час сільському голові подзвонили односельці і розповіли про «липового» соціального працівника, на якого наштовхнулася справжня соцпрацівниця, яка несла підопічній старенькій воду. Селяни телефонували, що чужак міняє гроші, а це пахне шахрайством. Смаглявий незнайомець після зустрічі зі справжнім соцпрацівником прожогом вибіг з хати і поїхав на машині.

Пильний голова сільради сів на свій скутер і майже наздогнав «сімку» з самозванцем, який усіляко намагався приховати своє обличчя. Голова записав номери чужої і вельми підозрілої машини, а потім повідомив куди слід. Так шахрая-фальшивомонетника затримали вже в сусідньому Новгород-Сіверському районі.

При обшуку у нього вилучили 52 купюри на 26 тисяч «гринадерів» - саме таку назву мала сувенірна валюта. Тож виходить, що 18 купюр вже знайшли своїх нових господарів. Міліціонери з цікавістю погортали записник шахрая, який вносив туди прізвища жертв, це добряче допомогло слідству.

Проти шахрая порушена кримінальна справа за ст. 199 Кримінального кодексу України (виготовлення і збут фальшивих грошей) і ст. 190 ККУ (шахрайство). Зловмисника згубила жадібність, адже він з різницею в декілька днів крутився по сусідніх селах то одного району, то сусіднього, навіть не намагаючись від'їхати подалі.

А добропорядним громадянам міліція вкотре радить перевіряти документи у всіх несподіваних добродіїв, які раптово з'являються у вашій господі. В разі потреби не зайвим буде і дзвінок дільничному інспектору, голові сільради або хоча б сусідові, аби в разі чого усією громадою вивести хитруна на чисту воду.