П’яний 17-річний «замочив» товариша

«Нет уз святее товарищества» - говорив відомий Гоголівський персонаж Тарас Бульба. Узи ці відмінні і від любові між матір'ю та дітьми, і від любові закоханих. Це щось високе, особливе, священне.

Але так вважали мабуть тільки в ХІХ столітті. Моральний і культурний рівень нашого суспільства, м'яко кажучи, залишає бажати кращого.

Товаришування і дружба перетворилися на просто приятельські відносини для спільного проведення дозвілля, а при першій же суперечці часто найближчі друзі стають запеклими ворогами.

Село Ганнівка, що причаїлося за два кілометри від Сосниці, нараховує всього кілька дворів і живуть тут переважно люди похилого віку. Але нещодавно сюди переїхала сім'я Іваненків (прізвища та імена змінені) - мати й син. Василь ходив у школу в Сосницю, бо її в Ганнівці немає.

Там він познайомився з Григорієм, який мешкав у райцентрі. У Гриші також сім'я була неповна. Його виховувала одна мама. Сутужно їй було і морально, і матеріально самій «піднімати» сина. А ще важче стало коли синок підріс та став вимагати в неї гроші то на гульки, то на речі. А не отримавши чергової дотації, він демонстративно сходив з дому.

І от такі два хлопці потоваришували між собою. В обох проблеми в сім'ях, в обох фінансові труднощі і хлопці вирішили долати їх своїми методами. Наприкінці минулого року залізли в кіоск місцевого приватного підприємця. Юнаків затримали, порушили кримінальну справу. Суд, врахувавши їх молодий вік та те, що на шлях злочину хлопці стали вперше, виніс вирок «позбавлення волі умовно».

Таким чином «врятувавшись» від в'язниці, але заробивши чорну пляму на біографію у вигляді судимості, хлопці автоматично потрапили на облік до правоохоронців.

А 14 квітня до чергової частини Сосницького райвідділу УМВС надійшло повідомлення про зникнення Григорія. Звернулася його мама, яка повідомила, що син зник ще чотири дні тому, після того, як посварився з нею та пішов, сказавши, що додому не повернеться, якщо вона не буде давати йому грошей.

У ході проведення оперативно-розшукових заходів були перевірені всі його знайомі, з ким він спілкувався в останні дні, двічі розмовляли оперативники з приятелем Василем, але результату не було. Хлопець як у воду впав.

Тоді були підключені оперативні методи за засоби розшуку. У результаті їх застосування з'ясувалося, що останній раз безвісти зниклий спілкувався саме зі своїм товаришем Василем. На черговій співбесіді з правоохоронцями під тиском доказів хлопець зізнався та розповів, що в них з Григорієм трапилося в той злополучний вечір.

Коли Гриша в черговий раз втік з дому, він попрямував до свого приятеля в Ганнівку, пересидіти деякий час, адже довго вештатися без житла та грошей бажання не було. Того ж вечора хлопці взяли пляшку та вирішили «посидіти по-товариськи» за склянкою оковитої.

Як трапляється в таких випадках, між приятелями виникла суперечка, яка дуже скоро переросла в бійку. І без того запальних юнаків горілка не тільки підогріла, але й затьмарила їм розум. Інакше як можна назвати те, що бійка тривала доти, доки один з них (Григорій) не знепритомнів.

Коли товариш упав на підлогу, Василь трохи охолов, і щоб заспокоїтися, вийшов на ганок покурити. Коли ж він знову повернувся до хати, то побачив, що Григорій залишається лежати в тій же позі, в якій він його і залишив. Закралася підозра, що господар помешкання скоїв тяжкий злочин – вбивство.

Але юнак не розкаявся, не викликав лікарів та міліцію, а вирішив приховати сліди злочину. Взявши заступ, він пішов у сад, де викопав яму, в яку потім і вкинув бездиханне тіло товариша. (Пізніше на слідчому експерименті він покаже місце, де «поховав» свого товариша та розповість як він це робив).

Зараз Василь затриманий, проти нього порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 115 «навмисне вбивство», яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Розслідування триває.