Росія… вона і в Африці Росія, або «Як у Ліберії рятувалися від російської телепропаганди»

Українські військові входять до складу багатьох миротворчих контингентів. Серед них чимало і чернігівців. Наші військові брали участь у військових операціях у Конго, Сьєра-Леоне, Лівані, Афганістані, Косово та Кот-Д’Івуарі. А нещодавно з Ліберії повернувся особовий склад 19-ої ротації 56-го окремого вертолітного загону Збройних Сил України.

Дев’ять місяців у африканській країні у складі миротворчої місії ООН пробуло і троє чернігівців.

Один з них – прес-офіцер регіонального Медіацентру Міноборони України у місті Чернігові майор Віктор Ануфрієв.

Особовий склад 19-ої ротації 56-го окремого вертолітного загону виконував завдання за призначенням сил місії ООН. Це були завдання як у Ліберії, так і за її межами.

Наприклад, авіаційна група у складі 40 чоловік виконувала завдання у Кот-Д’Івуарі (сусідня з Ліберією країна). Базовий табір знаходився у місті Робертсфілт (Ліберія). Був також табір у місті Грінвіл і авіаційна група у містечку Ман (Кот-Д’Івуар). Разом з Віктором Ануфрієвим у Ліберії був ще один чернігівець. І один сіверянин (медик) був у Кот-Д’Івуарі. 

За словами Віктора Ануфрієва в обов’язки українського контингенту входило перевезення «віп-персон», повітряний супровід військ, повітряне патрулювання, а також пошук та порятунок людей.

До речі, нашим миротворцям вперше довелося шукати російський гуманітарний вертоліт, який з невідомих причин впав у околицях столиці Ліберії Монровії.

Наші хлопці на гвинтокрилах піднялися у небо і вирушили на пошуки.

Шукали довго, але знайшли. Повідомили координати і решта персоналу місії вирушила на евакуацію вертольота. Росіяни не загинули. Вони впали на околицях міста між будинками. 

 

Ліберійські "мажори"

Хоча останнім часом ситуація у Ліберії дещо покращилася, але все одно країна залишається на межі бідності.

Африканська країна пережила дві громадянські війни. Люди і зараз ведуть злочинний спосіб життя: крадіжки, бійки, бунти. Більшості ліберійцям немає чого їсти. Втім, як і в будь-якій країні там є свої африканські «мажори».

До того ж, певної «проміжної касти» у Ліберії немає. Або ти дуже бідний, або багатій. Збагатилися ті, хто, як кажуть, опинився у потрібний момент у потрібному місці.

Також не варто забувати, що Африка – це країна золота, алмазів та червоного дерева.

 

Напівголі язичники стріляють з лука  

Традицій як таких у ліберійців немає. Там багато релігійних течій: буддисти, баптисти, католики, протестанти, язичники.

Звичайно, у язичників, які живуть глибоко в джунглях є свої традиції, але, мабуть, краще не брати участь у їхніх святкуваннях. До речі, ці люди і досі живуть «ігноруючи» блага цивілізації.

Вони обмазують себе білою глиною, бігають джунглями напівголі, полюють за допомогою лука і стріл, поклоняються своїм африканським богам.

 

Обережно!!! Російська пропагнада!  

Розказав Віктор Ануфрієв як українці у Африці переживали за рідну державу, коли розпочалася російська агресія. Спочатку вони спостерігали за Євромайданом, анексією Криму і початком конфлікту на Донбасі з екранів російських телеканалів (була можливість дивитися супутникове телебачення).

Але через телеказки росіян свідомість українців почала затьмарюватися і все частіше з вуст деяких миротворців можна було чути різкі висловлювання не на користь України.

Військове командування своєчасно «зорієнтувалося» і вимкнуло російські канали. Натомість вдалося підключити один з українських телеканалів.

І сталося чудо. У венах військових знову потекла патріотична кров.

Тож не дивно, що людям, які дивляться на світ крізь призму путінських телеканалів, вночі сняться «бЄндерівці», які на сніданок їдять російських немовлят.

 

Вірус Ебола небезпечніший за ВІЛ?

Та не кремлівська пропаганда була найнебезпечнішим явищем у Ліберії.

Кілька тижнів тому світ сколихнула новина про спалах лихоманки Ебола у Ліберії.

Віктор Ануфрієв розповів, що у Африці про це захворювання почали говорити на «міжнародному рівні» вже з початку квітня. На той час у різних країнах «чорного континенту» (Сьєра-Леоне, Гвінея, Малі, Конго) померло близько сотні людей.

До речі, назва вірусного захворювання походить від назви річки у джунглях Конго – Ебола.

Саме біля тієї річки вперше заразилися невідомим вірусом. Першим хворим на Заїрського еболовіруса (Заїр – нині це Конго) вважають 44-річного шкільного вчителя.

Хворобу Ебола порівнюють за рівнем небезпеки з СНІДом, адже вакцини від цього вірусного захворювання досі не винайдено.