Дубова «мафія» орудує і на Ніжинщині. Фото

Вже два роки в Ніжині та районі, як і по всій Україні загалом, стало не те щоб модно, а просто життєво необхідно говорити про патріотизм та любов до рідного краю.

Чи не кожен придбав вишиванку, та навчився гордо тримати руку на серці під час виконання Державного Гімну. Все це добре, та тільки дивний факт: чим більше у нас патріотів в державі, тим гірше ми живимо!

Насправді не патріотів стало більше, а вишиванок та популістичних висловів.

Заговорил о патриотизме. Как видно, украсть что-то хочет
Михаил Салтыков-Щедрин

Зараз відбувається дискредитація тієї моделі світлого образу новітнього українця – мужнього, інтелігентного, справедливого, національного, самосвідомого, того, хто дбає про землю, на якій живе.

Дискредитують його ті погані та хитрі хохли, споконвічні пристосуванці. Вдень вони співають: «Ой у лузі червона калина похилилася, що ж то наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну тай розвеселимо…». І дійсно, веселить той хохол, який при владному кабінеті не проґавить свого. За добру винагороду і на тепле місце допоможе влаштуватися, і земелькою наділить. Проти чогось підійме галас, а щось відпише, а щось і припише та й словечко замовить. Головне, щоб вдячність відповідна була. Та й той хохол, що в погонах прикриє того, хто в кабінеті.

А той хохольчик, що найбідніший та найдурніший, та ще й не при посаді, вдень бігає жаліється, як йому тяжко «сіромасі» в світі злому живеться, як він бідкається, заробляючи потом та мозолями у лихварів і перекупщиків на шматочок хліба. Так побігає, пожаліється поміж людей, заодно й видивиться, що щось не так лежить, чи стоїть. Вночі прийде та й поцупить. А щоб його не били та не цькували, поділиться з поважними хохлами.

Отож так і живемо з року в рік: проходять революції, війни за незалежність , суверенність, право на краще життя. Гинуть герої – кращий цвіт нації, ллється свіжа, гаряча, здорова кров в гонитві за тим утопічним гаслом: Свобода, Рівність , Братерство. Тим часом дрібні хохликі сидять собі тихенько, не висовуються, вичікують, і як черви точать могутній стовбур нашого родового дерева. Вони навіть не замислюються над тим, що буде далі – головне накрастися, а там хоч трава не рости.

* * *

А тепер до головного, нещодавно, можна було помітити наслідки діяльності тих поганих хохлів. І пропонуємо всім охочим проїхати на те місце, щоб відчути той цинічний дух байдужості та безкарності наших земляків, безпосередньо на місці злочину.

Отже, не байдужі громадяни повідомили, що в урочищі Ветхе робиться щось дивне: дорога до лісу розбита колесами важкої техніки, по ночам чутно, як працює не одна бензопила та гуркотіння моторів різних потужностей. Наступного дня ми з’ясували, куди ведуть сліди від транспорту і жахнулися від побаченої картини.

Поряд з урочищем Ветхе випиляли більше 50 дерев.

На фото – зрізаний дуб метрової товщини, і він такий тут не один.

Вирізували лише найкращі дерева, цінних порід: дуб, липу, клен, діаметром від 50 см до 1 метра. Працювали важкою технікою, щоб вивезти стільки деревини. Коли машина грузла, то з неї викидали колоди, які нині лежать на дорозі. Випиляні дерева між урочищем Ветхе і річкою Остер.

Після 50 зрізаних дерев перестав їх рахувати. Діаметр дуба – 115 см. Щоб вирости до такої товщини, дереву потрібно 250-300 років.

Зверніть увагу на дерева, які залишили. Вони обпалені таким чином, що деревина підсушується та при подальшій швидкій обробці більш піддатлива.

З потеплінням та розкисанням ґрунту стало неможливо вивезти столітній дуб. І лісокради його просто залишили.

Раніше цей острівець лісу оперізували велетенські дуби, а зараз там залишилися одні свіжі пні. Хочеться запитати у лісництва: що, це також «планова вирубка сухостою», чи дерев, які помирають? До цього ми фіксували та писали вже про незаконні вирубки, але такої масштабної ще не бачили.

У крадіїв впевненість у безкарності була настільки високою, що вони зробили свою справу неподалік міста, прямо під носом у правоохоронців.

* * *

Це було ще не все: поруч вивозять чорнозем вантажівками, знімаючи метровий шар ґрунту. На причепи торф грузять явно не лопатами, а спец технікою, якої в місті не так вже й багато. Розбита дорога, та продавлені колії свідчать про те, що їздять туди досить часто.

Після аналізу побаченого, можна додати лише одне – Слава Україні…

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити