Маєтки, дорогі авто та невістка-“ВІА Гра”: як “захисники трудящих” дерибанять кошти стратегічної АЕ

Маєтки, дорогі авто та невістка-“ВІА Гра”: як “захисники трудящих” дерибанять кошти стратегічної атомної енергетики

Кримінальні справи та звинувачення у корупції: довіра до профспілок тане

Як свідчать дані соціологів, українці дедалі більше втрачають довіру до профспілок. Згідно з опитуванням, проведеним Центром Разумкова з 5 по 11 липня цього року, лише 25% громадян довіряють “захисникам робітників”, тоді як 45% – ставляться до них з пересторогою. Нечувана річ: за показником балансу довіри-недовіри з-поміж українських соціальних інститутів профспілки стали на один щабель із Верховною Радою. Гірше люди ставляться хіба що до чиновницького апарату, прокуратури, судової системи та політичних партій. Як так сталося? Адже за визначенням професійна спілка мала б бути найбільш “народним” соціальним інститутом, бо ж об’єднує простих громадян – працівників певної галузі чи підприємства, які відстоюють свої інтереси у відносинах із роботодавцем. Проте в Україні останніми роками профспілки все частіше асоціюються з корупційними скандалами, а не з “захистом трудящих”.

Так, 4 квітня цьогоріч Державне бюро розслідувань повідомило про викриття заступника голови Федерації профспілок України Володимира Саєнка, який, за версією слідчих, намагався передати 150 тисяч доларів суддям за пом’якшення запобіжного заходу. За ґрати з правом на внесення застави Саєнко потрапив у грудні торік, коли йому повідомили про підозру у незаконному відчуженні будівлі державної курортної бальнеологічної лікарні в Києві. За даними слідства, профспілковий лідер діяв у змові з чиновниками КМДА, які виписували документи про передавання Федерації профспілок права власності на державні об’єкти. Далі виведене таким чином з державної власності майно продавали приватним підприємцям. Загалом правоохоронці відзвітували про повернення державі 230-ти установ загальною вартістю понад 25 млрд гривень.

“Справа Саєнка” є епізодом у суперечці між державою та профспілками за майно колишньої Укрпрофради, що існувала в часи СРСР. Десятки офісних будівель, санаторіїв і готелів Федерація профспілок вважає своєю приватною власністю, з чим не погоджуються прокуратура та інші правоохоронні органи, на думку яких майно організацій союзного підпорядкування у 1991 році відійшло державі. Але на цьому проблеми профспілок із законом не закінчуються. Так, час від часу увагу ЗМІ привертають великі статки оборонців найманих працівників. Зокрема, у квітні 2021 року журналісти проєкту “Схеми” з’ясували, що голова Національної профспілки гірників України, народний депутат Михайло Волинець користується незадекларованим позашляховиком Toyota Highlander вартістю орієнтовно у 1,5 млн гривень. 17 листопада 2022 року детективи НАБУ повідомили про підозру профспілковому лідеру за ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу (недостовірне декларування), а вже 24 листопада оголосили Волинця у розшук. Пізніше з’ясувалося, що депутат перебуває у швейцарській Женеві у службовому відрядженні, з якого, за його словами, не може повернутися через проблеми зі здоров’ям. 7 квітня цього року Вищий антикорупційний суд закрив справу проти Волинця через закінчення терміну давності.

У цьому випадку лідерові профспілки загрожувала кримінальна відповідальність за брехню у декларації, оскільки він, за сумісництвом, є державним чиновником. Натомість, його колег, які не мають депутатського мандата, покарати за незаконне збагачення майже неможливо. Згідно зі статтею 12 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, профспілки не підзвітні державним органам, місцевій владі, роботодавцям, іншим громадським організаціям. Їхню діяльність, фактично, ніхто не контролює, крім них самих. Це створює значні корупційні ризики, адже окремі профспілкові організації можуть оперувати мільйонами гривень, які надходять від підприємств і членів профспілки. А там, де є великі гроші та бракує прозорості – кошти мають властивість “осідати” у чиїхось кишенях. Махінації з путівками на відпочинок, закупівлі за завищеними цінами – все це у масштабі середнього українського підприємства виглядає як невелика крадіжка. Набагато більш загрозливою є така корупція у стратегічних галузях промисловості. Там кожна гривня, що пішла “наліво” – це, наприклад, недоотриманий фронтом снаряд, або українська домівка, що залишилась без світла.

Профком “Енергоатому”: багатомільйонні бюджети, нуль прозорості

Зараз, у перші осінні дні, особлива увага людей прикута до енергетичної галузі. Найближча зима, як прогнозують чиновники та експерти, буде ще складнішою, ніж минула. На початку серпня цього року голова НКРЕКП (Національна комісія з регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг) Костянтин Ущаповський заявив, що в Україні відновили менше 2% енергетичної інфраструктури, пошкодженої російськими окупантами. Головна надія, як і минулої зими, – на атомну енергетику, яка за перші 7 місяців 2023 року дала майже половину генерації в українській енергосистемі. А торік саме ядерна генерація дозволила втримати становище в умовах постійних російських масованих ракетних атак. Енергетиків у ті дні часто порівнювали з воїнами, які стримують російську навалу на фронті. Від їхніх професіоналізму та мотивації так само, як і від мужності військових, залежить виживання держави.

Інтереси енергетиків також повинні захищати профспілки. Найбільшою є “Атомпрофспілка”, що об’єднує працівників атомної галузі. Як повідомляють на сайті цієї організації, вже цього місяця відбудеться важлива подія для українських атомників – виборча конференція, на якій оберуть нового голову первинної профспілкової організації (ППО) державного підприємства “НАЕК “Енергоатом”. Колишній голова Олексій Лич нещодавно подав у відставку, а перед цим перебував на посаді понад 30 років – довше, ніж деякі пострадянські диктатори. Ситуація, коли одна особа може очолювати профком десятиліттями, на жаль, є типовою для України та є, як і багато чого у наших профспілках, радянським спадком. Незмінність керівництва також, вочевидь, є суттєвим корупціогенним фактором.

Олексій Лич – ексголова профкому ДП “НАЕК “Енергоатом”

Атомна енергетика – це галузь державного сектору економіки з одними із найвищих зарплат. Відповідно, вона має і одну з найзаможніших профспілок. Точні дані щодо бюджету ППО ДП “НАЕК “Енергоатом” відсутні у відкритих джерелах, проте відомо, що організація отримує відрахування від державної компанії та із зарплат працівників – членів профспілки. Згідно з повідомленням пресслужби “Енергоатома”, у 2022 році підприємство спрямувало на соціальний розвиток 780 млн гривень – на 103 мільйони більше, ніж за попередній рік. Частина цих коштів була відрахована профспілці відповідно до Колективного договору, частина була витрачена на соціальні ініціативи самого підприємства. Також робітники, що входять до профспілки, відраховують частку своєї зарплатні як членські внески.

Таким чином, можна оцінити, що ППО ДП “НАЕК “Енергоатом” щороку оперує сумою у понад пів мільярда гривень. Це співставно з річним бюджетом середнього українського міста – районного центру. Здається нонсенсом, але цими грошима лідери профкому розпоряджаються на власний розсуд у закритому режимі, а перевіряти витрати, згідно зі статутом організації, мають право виключно ті самі люди, що й витрачають кошти – ревізійна комісія самої профспілки. Такі правила гри – мрія для будь-якого українського корупціонера. Та можливо профспілкові діячі – це люди настільки чесні, що запобіжники проти корупції стосовно них застосовувати просто не потрібно? Ми провели невелике розслідування, зокрема, поспілкувавшись із працівниками атомних електростанцій, та зібрали деяку інформацію про статки керівників профспілок “Енергоатому”, яка свідчить про протилежне.

Від колекції BMW до зйомок відеокліпів: на що витрачають гроші лідери профспілок

За даними наших джерел, колишній голова ППО ДП “НАЕК “Енергоатом” Олексій Лич у 2016 році придбав квартиру у Києві та величезний маєток у селі Бобриця поблизу столиці площею понад 500 квадратних метрів. Вартість останнього, за приблизними оцінками, може складати понад $800 тисяч. Також кілька років тому профспілковий лідер купив новеньку автівку Toyota Land Cruiser 200, яка наразі у салоні коштує понад 3,5 млн гривень. Дещо скромніше авто приблизно у той же час придбав його син Вячеслав, що працює юристом, – Infiniti QX56, вартість якої можна оцінити у від 2 млн гривень.

Коштовні покупки робить і родина Івана Мельника – голови первинної профспілкової організації Рівненської атомної електростанції. Кілька років тому він придбав новеньке Volvo XC90, що у салоні коштує від 2,5 млн гривень, а також – квартиру поруч з історичним центром Львова. Крім того, торік дружина Івана Мельника, що працює директоркою дитячого садка, стала власницею двох квартир у новобудові в центрі Вараша – міста-супутника РАЕС. Донька подружжя, тим часом, придбала новеньку автівку Hyundai Tucson.

Голова профкому РАЕС Іван Мельник

Не відстає від колег і голова ППО Хмельницької атомної електростанції Михайло Гук, що наразі тимчасово виконує обов’язки голови профкому “Енергоатома”. ППО ХАЕС він незмінно керує понад 20 років, за цей час протягнув на керівні посади у профкомі родичів і друзів. Торік придбав приватний будинок у місті-супутнику ХАЕС Нетішині. Серед свіжих покупок – також автомобіль BMW X5, що нині у салоні коштує від 3 до 4,5 млн гривень, та мотоцикл BMW, мінімальна вартість якого (вживаного) – 350 – 450 тисяч гривень. Взагалі про прихильність пана Гука до німецької марки автомобілів ходять легенди. Його невістка, натомість, торік придбала Honda HR-V орієнтовно за 1,5 млн гривень. Син профспілкового лідера є власником квартири у Києві.

Голова профкому ХАЕС Михайло Гук

Ще далі пішов голова профкому Південноукраїнської АЕС Сергій Снітков, що приміряє на себе роль продюсера із шоу-бізнесу. У 2018 році його син Кирило одружився з відомою співачкою, солісткою гурту “ВІА Гра” Анастасією Кожевніковою. Тоді про зірковий шлюб писали таблоїди, цій події навіть був присвячений окремий випуск програми “Світське життя” з Катериною Осадчою. В її ефірі Анастасія Кожевнікова розповіла про намір покинути гурт і розпочати сольну кар’єру. Сказано – зроблено: у 2019 – 2021 роках співачка випустила 5 сольних синглів у співпраці з російським лейблом Zhara Music, а також презентувала 5 відеокліпів. Яких фінансових вкладень потребує така зіркова “розкрутка” та хто “оплачує бенкет” – історія замовчує. В інтерв’ю Катерині Осадчій чоловік екс-“ВІА Гри” Кирило – син профспілкового лідера Сергія Сніткова – розповів, що отримує дохід від “торгівлі какао”. Торгівля ведеться добре, судячи з того, що кілька років тому Снітков-молодший придбав приватний будинок у Гнідині поблизу Києва площею понад 150 квадратних метрів, а торік став власником електромобіля Tesla Model 3 орієнтовною вартістю $40 – 50 тисяч.

Кирило Снітков та Анастасія Кожевнікова

Крім того, у власності родини Сніткових квартира у Києві, дві квартири в Південноукраїнську та квартира в Одесі, де мешкає донька голови профкому. 23-річна дівчина також є власницею новенького Citroen C3. Батько, натомість, обмежився “скромним” Mitsubishi Outlander, що коштує від 1 млн гривень.

Величезні статки та родинні зв’язки з шоу-бізнесом – це не все, чим примітний голова профспілки ПАЕС. Не можуть не викликати запитань і політичні погляди Сергія Сніткова. До 31 березня 2022 року він був головою фракції проросійської партії “ОПЗЖ” в Південноукраїнській міській раді. Такий політичний вибір профспілкового діяча не був випадковістю чи тимчасовим помутнінням розуму, адже за попереднього скликання – з 2015-го по 2020 рік – Снітков також був місцевим депутатом від проросійської політсили – “Опозиційного блоку”. Зазначимо, що Гук і Снітков висунуті кандидатами на пост голови профкому “НАЕК “Енергоатом”.

Голова профкому ПАЕС Сергій Снітков

Мабуть, найменш успішним серед очільників профкомів є фактичний виконувач обов’язків голови ППО тимчасово окупованої Запорізької АЕС Володимир Ротерман. Цей профспілковий діяч їздить на KIA Sorento, яку придбав приблизно десять років тому. Зі свіжих покупок – квартири у Харкові та Енергодарі, що опинився під російською окупацією. Під контролем росіян тимчасово перебувають і значні земельні активи Ротермана у селі Велика Білозерка на Запоріжжі – понад 40 гектарів угідь, що до повномасштабної війни перебували в оренді у кількох сільськогосподарських підприємств.

Зауважимо, що ми перелічили далеко не всі статки та коштовні покупки лідерів профспілок атомників. За нашою інформацією, голови профкомів також можуть мати активи за кордоном, що потребує подальшого розслідування. У будь-якому разі, факти придбання будинків і автомобілів на декілька мільйонів гривень впродовж одного-двох років, самі по собі дуже промовисті. Все це робиться на очах людей: самозвані “захисники робітників” навіть не намагаються приховати свого незаконного збагачення, навпаки – хизуються цим, будучи переконаними у своїй безкарності.

“Бізнес на путівках”: “золота жила” для корумпованого профкому

Проте як саме гроші, перераховані профспілкам, перетікають у кишені профспілкових бонз? Існує декілька простих як світ корупційних схем, але найбільш поширена та найбільш прибуткова – це “бізнес на путівках”. Справа в тім, що, на жаль, більшість українських профспілок є плоттю від плоті радянських профспілок, які насправді були імітацією профспілкового руху. Радянські та пострадянські профкоми не організовують мітингів і страйків, не “кошмарять” адміністрації підприємств, вибиваючи кращі умови для працівників, як це відбувається в країнах Заходу. У пострадянській моделі, натомість, роль профспілки зводиться до розподілу путівок у санаторії, а також інших благ серед своїх членів. Розподілу часто корупційного, адже стороннього нагляду за ним, як ми з’ясували вище, просто немає.

“Вони створені наче самі для себе. Ну і для підписання “спільних рішень” з адміністрацією. Такого, щоб вони дійсно якось захищали робітників – такого немає. Якщо є якесь рішення про підвищення зарплатні чи покращення умов – то вони тут як тут стоять поруч із адміністрацією, фотографуються”, – розповів нам працівник Південноукраїнської АЕС Валерій (ім’я змінене), який кілька років тому вийшов із профспілки.

Інші співробітники “Енергоатома”, з якими нам вдалося поспілкуватись, розповіли деталі дерибану на путівках, який організували лідери профкому. Всі, кого профспілка відправляла відпочивати у санаторій, переконують: ціна відпочинку була завищена, причому у кілька разів. Так, за словами працівника Рівненської АЕС Сергія (ім’я змінене), повна вартість його путівки складала 6 тисяч гривень на добу за двомісний номер. Таким чином, 18-денний відпочинок коштував профспілці 110 тисяч гривень.

“За такі гроші можна відпочити в елітному готелі десь за кордоном, і то з авіаперельотом і харчуванням типу “все включено”. Врахуйте, що путівки купуються цілими заїздами на весь сезон, тому однозначно для профкому мала б бути велика знижка. Здогадайтесь самі, куди вона йде”, – зазначив працівник АЕС.

Нарікають люди і на сервіс у місцях оздоровлення.

“Не на всі процедури вдавалося записатись, хоча гроші за них були заплачені. Харчування, ну знаєте, дуже дієтичне: макарони, сосиски, салат з капусти”, – додає пан Сергій.

Крім того, як нам стало відомо, домовляється профком про купівлю послуг не напряму з базами відпочинку та санаторіями, а через посередника – туристичну агенцію. Тож вартість путівки накручується ще більше. Всі учасники схеми отримують свою частку корупційної маржі. Таким чином привласнюються десятки мільйони гривень щороку. Це – кошти, які відраховує підприємство “Енергоатом” і працівники атомних станцій. Якби вони не розкрадались – їх можна було б спрямувати, наприклад, на розвиток рекреаційної інфраструктури самого “Енергоатома”. Так, атомні електростанції мають власні спорткомплекси, санаторії-профілакторії, готелі та Палаци культури. Наприклад, на балансі Рівненської АЕС перебуває реабілітаційно-оздоровчий комплекс “Біле озеро”. Більшість цих об’єктів перебувають у доволі занедбаному стані: профспілка не хоче вкладатися у їхній розвиток, адже набагато вигідніше домовитися за “відкат” із турагенцією.

Оздоровчий комплекс “Біле озеро” у Вараші

Наразі профком відкинув пропозицію адміністрації державного підприємства про включення Антикорупційної програми ДП “НАЕК “Енергоатом” як додатку до Колективного договору. Так організація взяла б на себе зобов’язання щодо недопущення корупції та забезпечення прозорості закупівель. Проте такі вимоги там називають “втручанням у діяльність незалежних профспілок”. З аналогічним формулюванням завертають і будь-які запити щодо розподілу фінансів. Як бачимо, профспілкові бонзи не збираються відмовлятися від своїх корупційних джерел доходів.

Чи зміниться ця позиція після виборів голови профкому, що відбудуться вже цього місяця? Відверто кажучи, шанси невеликі, але, все ж, є надія, що у профспілці атомників збереглися здорові сили, які хочуть покласти край дерибану. Неприпустимо, щоб у стратегічному підприємстві існували “сірі зони”, які ніким не контролюються, та де зникають мільйони гривень, які могли б бути спрямовані на покращення умов праці енергетиків, що, своєю чергою, зробило б державу міцнішою перед початком чергового раунду енергетичного терору з боку РФ. Ми будемо стежити за подальшим перебігом подій і робити висновки.

Автор: Андрій Лисак