Слідами скаженого вовка: Проблема сказу в чорнобильській зоні. ФОТО

На Чорнобильській АЕС трапився трагічний інцидент - напад скаженого вовка на людей, що працювали на майданчику. У результаті було госпіталізовано шість чоловік.

Випадок є наслідком стікання ряду випадкових обставин, а також наявністю конкретних проблем із забезпеченням епідеміологічного благополуччя, як на території чорнобильської зони відчуження, так і в Україні в цілому.

На даний момент, судячи зі спекулятивних публікацій у ЗМІ, суспільна увага спрямована убік двох простих і, на думку обивателя, важливих питань. Перший - хто винуватий в інциденті? Другий - як швидко й ефективно убезпечити персонал ЧАЕС і чорнобильської зони відчуження від скажених вовків?

Проблеми сказу в Україні й зоні відчуження

Відзначимо відразу, що простої, однозначної відповіді на поставлені питання нема, як немає й швидкого й ефективного способу побороти сказ у чорнобильській зоні відчуження.

Щоб зрозуміти суть проблеми, потрібно зрозуміти кілька важливих складових, які формують ядро виниклої проблеми.

Перше - існують дійсно значні проблеми боротьби зі сказом* як таким. Проблеми ці зв'язані не тільки з відсутністю оцінки епідеміологічного стану в зоні відчуження, але й проблеми боротьби (профілактики) зі сказом в Україні. Особливо в популяціях диких тварин.

Так, по даним Українського науково-дослідного протичумного інституту, епідеміологічна ситуація в Україні оцінюється як серйозна. Це зв'язано в першу чергу з порушенням після розпаду СРСР ефективної системи боротьби зі сказом. У часи СРСР на Україні захворюваність сказом становила одиничні випадки.

Сьогодні ж в Україні спостерігається стійке збільшення кількості тварин - бродячих собак і кішок, заражених сказом (мова йде про бездоглядних тварин). За даними Державного науково-дослідного інституту лабораторної діагностики й ветеринарно-санітарної експертизи в 2006 році було зафіксовано 778 хворих бродячих кішок і собак. У 2007 році вже 1169. У 2008 році – 1181.

Відзначимо основні проблеми в Україні пов'язані із профілактикою сказу.

• відсутній закон, який би суворо регламентував зміст собак. Необхідна повна вакцинація собак й юридична відповідальність власників собак у випадку укусів собаками людей.
• не проводиться нагляд і вакцинація бездоглядних (бездомних) собак і кішок.
• Україна не бере участь у Європейській програмі з ліквідації природних вогнищ сказу шляхом пероральної імунізації антибаричною вакциною диких тварин.

На цьому тлі стають видні контури проблеми в боротьбі зі сказом і стає зрозумілим коріння інциденту із зараженим сказом вовком, що відбувся на Чорнобильської АЕС.

Роль вовка й інших м'ясоїдних у поширенні сказу

Задля справедливості варто відзначити, що вовк дійсно вважається одним з найнебезпечніших тварин у випадку його зараження вірусом сказу. Це тварина сильна, швидка й витривала.

Ученими відзначається, що вовк може покусати велику кількість людей, наносячи глибокі, рвані рани. Відомий випадок, коли скажений вовк за неповні двоє діб пройшов більше 150 км, покусав 25 чоловік, 50 домашніх і, треба вважати, не менше диких тварин і в такий спосіб створив велике вогнище інфекції. Крім того, у стані сказу вовк, стаючи на задні лабети й цим сковуючи руху людини, намагається вкусити його в голову, шию й плечі. Скажений вовк може й загризти людину.

Разом з тим давайте холоднокровно й без істерики проаналізуємо статистику й оцінимо небезпеку зараження сказом людини саме від вовка. Як часто саме вовк є причиною зараження сказом людини?

Виявляється, що близько 80% випадків зараження людини сказом від диких тварин походить від контакту з лисицею. Саме лиса є основним переносником сказу серед диких тварин. Іншу частину займають собаки, борсуки, вовки.

Варто відзначити, що дикими розповсюджувачами сказу є ще й кажани. У Європі, в останні роки, комахоїдні кажани є серйозною проблемою поширення вірусу сказу. Такими країнами є Нідерланди, Данія, Німеччина, і в меншому ступені Франція, Іспанія, Словаччина, Росія.

Аналізуючи джерела зараження сказом людини дійдемо висновку, що вовк далеко не основна загроза поширення сказу для людини. Вовк перебуває на других або третіх ролях у формуванні епідеміологічної ситуації по сказу й перебуває рівним серед собаки, борсука й інших тварин.

У зв'язку із цим можна дійти висновку, що ефективність відстрілу тварини з метою зниження загрози зараження сказом не буде мати належного ефекту. Загроза нападу диких тварин, заражених вірусом сказу, на персонал ЧАЕС залишиться навіть у випадку проведення відстрілу.

Торік Адміністрацією зони відчуження відстріл тварин (вовка) уже проводився. Сьогодні ми бачимо ефективність і результат такого заходу – шість заражених сказом людей. Чи варто знову наступати на ці граблі?

Як показує практика, винищування вовка в заповідниках тільки погіршує епідеміологічну ситуацію по сказу. Так, по даним білоруських учених, відстріл вовка в заповідниках привів тільки до погіршення ситуації зі сказом.

Причина полягає в тому, що вовк – природний конкурент лиси. Присутність вовка завжди придушує популяцію лисиці. При відстрілі вовка популяції лиси збільшується й, як наслідок, збільшуються випадки сказу. Аналогічна ситуація й з бездомними собаками.

Неважко припустити, що у випадку реалізації сценарію відстрілу вовка буде спровокований черговий спалах сказу й у чорнобильській зоні відчуження.

Варто відзначити про інші негативні наслідки відстрілу. У вовків, залежно від їхніх індивідуальних особливостей, існує пасивно-оборонна реакція на людину. Тобто вовки, що живуть у природі, мають потужний захисний блок – уроджений острах людини.

На думку зоологів, при відстрілі вовка порушується структура вовчої родини, що приводить до зміни поводження молодих вовків. Формуються зграї з порушеною структурою. Вони не мають чітких територіальних прихильностей й, як правило, мають дуже низьку ефективність полювання на диких тварин.

У результаті вовки стають більше агресивними, нахабними, менше бояться людини й стають здатними заходити в населені пункти для пошуку їжі. У такій ситуації ризик нападу вовка на людину в районі Чорнобильської АЕС тільки збільшиться.

Резюмуючи, по проблемі відстрілу вовка можна зробити наступні висновки:

1. Вовк не є основним розповсюджувачем сказу. Зміна чисельності тварини не здатно знизити ризик зараження людини сказом на ЧАЕС й у чорнобильській зоні відчуження.

2. Доведено, що при відстрілі вовка ситуація зі сказом тільки погіршується за рахунок росту популяції лиси й росту кількості бездоглядних собак. Ці тварини є основними переносниками сказу.

3. Відстріл вовка приведе до порушення устояної популяційної структури хижака, що може привести до появи агресивних і небезпечних особин. Це у свою чергу збільшить імовірність появи вовків у місцях роботи людини в чорнобильській зоні відчуження.

Які ж заходи щодо зменшення ризику захворювання сказом у зоні відчуження й на ЧАЕС можна запропонувати?

Перше – необхідно систематично проводити вакцинацію диких тварин у зоні відчуження (розкидання принад, утримуючих вакцину проти сказу).

Друге – критичні групи робочі зони відчуження й персоналу ЧАЕС повинні пройти вакцинацію проти сказу. Критична група – робітники, які по своїх виробничих завданнях можуть перебуває в місцях потенційних зустрічей з вовком й іншими тваринами, носіями вірусу сказу.

Третє – проведення інструктажів з персоналом ЧАЕС і Чорнобильської зони відчуження. Необхідно пояснити й НАВЧИТИ людей як уникнути несподіваних зустрічей з вовком і пояснити людям правила поведінки при зустрічі з хижаком.

Інструкції повинні бути розроблені фахівцями-зоологами. По можливості доцільним було б проведення науково-інформаційних семінарів на ЧАЕС про правила безпечного поводження при знаходженні в зоні відчуження за межами проммайданчика. Важливо відзначити, що зона відчуження, і саме зоогенний фактор, несуть багато потенційних погроз для здоров'я персоналу ЧАЕС і працівників зони відчуження.

Варто відзначити й небезпеку укусу змій, комах (в 2008 році від укусу шершня загинув працівник у зоні відчуження). Важливо також знати й правила поведінки при зустрічі з великими копитними, що живуть у чорнобильській зоні відчуження.

Також варто звернути увагу, що прояв сказу в диких тварин має сезонний характер. Найнебезпечніші місяці – травень і кінець серпня - вересень. У ці періоди персонал ЧАЕС і зони відчуження повинні бути добре інформовані про можливі ризики зараження сказом.

Епілог. Наслідку великої проблеми

Відсутність чітких розумінь сформована ситуація є наслідком відсутності в українській частині чорнобильської зони відчуження систематичних наукових спостережень за дикою природою взагалі й за дикими тваринами зокрема.

У результаті ми не маємо джерела оперативних і достовірних даних про стан тваринного миру зони відчуження, ґрунтуючись на яку можна було б забезпечувати інформацією й рекомендаціями АЗО, ЧАЕС, ЗМІ й інші зацікавленим організації. Відсутність науки це й відсутність джерела інформації для населення.

Очевидно, що в зоні відчуження назріло питання про створення окремої організації (з незалежним від виконавчої влади джерелом фінансування), яка б проводила зазначений комплекс робіт. Найбільш оптимальним, на думку більшості вчених, було б створення державного заповідника.

Сказ - це вірусне захворювання, що передається при укусах і, увага, ослюненні людини скаженою твариною. Небезпека даного захворювання полягає в його 100% летальності. Єдиним засобом проти сказу є вакцинація. Після контакту зі скаженою (або підозрілою на сказ) твариною необхідно відразу ж звернутися у найближчий медпункт, оскільки успіх вакцинопрофілактики сказу прямо залежить від того, як швидко потерпілий звертається по допомогу до лікаря. За даними медиків, якщо людина звернеться за медичною допомогою тільки на перший-третій день після укусу – шанс залишитися серед живих у нього є (відповідно до статистики тільки 60-70% потерпілих виживають).

Потрапляючи через шкіру в організм людини, вірус поширюється по нервових волокнах і досягає центральної нервової системи, де фіксується й розмножується в нейронах людського мозку, у вузлах основи мозку, а також у поперековій частині спинного мозку.

Основним симптомам захворювання сказом тварин, що проявляються першим, є рясне слиновиділення. Власники свійських тварин іноді думають, що їхній улюбленець просто подавився й намагаються допомогти. При цьому ризик зараження сказом сильно збільшується.

Інші ознаки хвороби - занепокоєння, з'являється підвищена чутливість до звукових і світлових подразників, водобоязнь і втрата апетиту. Вірус виснажує тварин і приводить їх до загибелі. У даній ситуації не можна ігнорувати укуси навіть домашньої кішки, що раптом стала поводитися неадекватно.