Молоді солдати сідлають грізні «булати» (фото)

До 1-ї окремої танкової бригади, що в Гончарівському на Чернігівщині, місяць тому прибули молоді спеціалісти. 104 строковики розпочали тут службу після успішного складання випускних іспитів у 169-му навчальному центрі СВ ЗС України.

Про це «Високому Валу» повідомив представник регіонального медіа-центру Міністерства оборони України.

– Переважна більшість з них танкісти – командири, навідники гармат та механіки водії, – розповів заступник командира бригади з виховної роботи підполковник Олександр Сирідко. – Також прийшло поповнення й для механізованих, артилерійських та інших підрозділів.

Зараз всі випускники навчального центру завершили підготовку в збірній роті молодших спеціалістів танкової бригади. Декілька тижнів вони у складі двох танкових, механізованого і артилерійського взводів поглиблено вивчали матеріальну частину та озброєння танків, БМП-1 й інших бойових машин, функціональні обов’язки й проходили психологічне обстеження. Після завершення навчання молоді спеціалісти, для визначення рівня професійної підготовки та призначення на нові посади, складали тестові завдання. А в січні наступного року відбудеться закріпленням за кожним з них бойової техніки та озброєння. Тоді ж солдати і сержанти демонструватимуть свій фаховий рівень під час виконання вправ контрольних стрільб з озброєння танка.

– Рівень підготовки випускників «Десни» досить пристойний, – зазначив командир роти молодших спеціалістів майор Артем Ліньков. – Це підтверджує їхній вишкіл й виконання ними вправи штатним артпострілом не нижче оцінки «добре». Та все ж  деякі нюанси молоді танкісти вивчатимуть і в нас, на штатній бойовій техніці та озброєнні танкової бригади. Адже, наприклад, танкісти проходили підготовку на Т64Б, а тут їм випало служити на «Булатах».

Керування вогнем і запуск системи управління вогнем (СУВ) танків «Булат» та  Т64Б дещо відрізняється. Ніби не дуже й важливий нюанс, але коли на виконання вправи виділяються лічені секунди, людина може помилитись, втратити дорогоцінний час і підвести весь екіпаж. Також на новітніх зразках командир танку може виконувати вогневу вправу безпосередньо зі свого штатного місця. Та цими знаннями вони оволодіють досить швидко. У навчальному центрі в Десні на посади командирів і  навідників обирають лише добре розвинутих юнаків, з ґрунтовними базовими знаннями. Тільки вони зможуть швидко опанувати грізні «Булати», а згодом й вміло ними керувати. Адже строковикам лишилось служити не так вже й багато, всього близько семи місяців.

Заступник командира з виховної роботи 1-го танкового батальйону майор Іван Медведєв розповів:

– Всі молоді спеціалісти, які потрапили до наших підрозділів добре підготовлені, фізично розвинуті, й нарікань по службі не мають. А серед кращих фахівців навіть зараз вже можна назвати командира танка молодшого сержанта Максима Бондара, механіка-водія старшого солдата Павла Тулінова і навідника гармати солдата Миколу Стефурака.

Спілкуючись з солдатами дізнався, що всі вони з різних областей, Максим з Черкащини, Павло з Луганщини, а Микола з Івано-Франківської області. Та це не завадило хлопцям потоваришувати ще в Десні. Служба в бригаді їм подобається, цікаво вивчати військову науку й опановувати бойову техніку, задовольняє харчування, є й вільний час для відпочинку. «Смачна їжа, чудове повітря, адже частина знаходиться трохи не посеред соснового лісу, хороші командири, цікава служба – чим не санаторій?», – діляться своїми враженнями молоді солдати.

Кожен з хлопців до армії потрапив по своєму, але всі за власним бажанням. Микола Стефурак, якому до речі трихи не на День ЗС України – 4 грудня виповниться 19, навчався в ПТУ на тракториста-машиніста широкого профілю. Щоб піти служити до війська весняним призовом, разом з однолітками, він домігся дострокового складання екзаменів. Павло Тулінов, чи не найстарший серед солдатів його призову – йому 23, до військкомату прибув після закінчення третього курсу Східно-Українського інституту ім. В.Даля, де вчився на інженера технолога хімічного виробництва. А двадцятирічний Максим Бондар, поліграфіст за освітою, трохи не з ганку Черкаського художньо-технічного коледжу.   

Навідник гармати солдат Микола Стефурак розповів: 

– Першу вправу контрольних стрільб зі штатного озброєння танка Т-64Б ми виконували бойовими осколочно-фугасними боєприпасами. Необхідно було вразити  мішені, які імітували РПГ, групу піхоти, танк і БОНА (безвідкатна гармата на автомобілі). При цьому, для оцінки «відмінно», в танк необхідно було влучити двічі. Чотири з половиною місяці навчання для нас пройшли не даремно. Преважна більшість хлопців добре справилась з цим завданням.

– Мене вражають й одночасно захоплюють танки, – ділиться старший солдат Павло Тулінов. – Шкода, що в Десні не довелось жодного разу покерувати важелями цієї грізної машини. Всі заняття, та й випускні іспити теж, у нас проводились на тренажерах. Хоча й під час них адреналіну вистачало, коли зосереджуєшся на моніторі, забуваєш, що ти на тренажері. Все ніби в справжньому танку – і вібрація, і рух.

Молодший сержант Максим Бондар дуже талановита людина. З дитинства захоплювався малюванням, особливо йому давались портрети, пейзажі й натюрморти. Пізніше – різьбою по дереву, а також – комп’ютерним дизайном. Максим один з небагатьох, хто склав всі іспити на відмінно. Він краще за інших виконав нормативи з фізичної підготовки, а під час контрольних стрільб з танкової гармати і кулеметів ККТ (кулемет Калашникова танковий), НСВТ (Нікітіна Соколова Волкова танковий) вразив всі мішені, а танк – двічі. 

– У командира танка, – говорить Максим, – найбільше навантаження. Окрім своїх функціональних обов’язків я повинен також знати роботу навідника і механіка-водія. Щоб керувати діями підлеглих потрібно все це знати і розуміти. Мені складніше, зате дуже цікаво. За домівкою не сумую – багато друзів, та й ніколи. У вільний час малюю портрети товаришів, відтворюю на папері миттєвості військового життя.

З початком нового навчального року військове життя цих молодих танкістів стане набагато інтенсивнішим й цікавішим. Попереду в них злагодження екіпажів, здобуття нових навиків і знань, виконання численних нормативів, стрільби зі 125-мм танкової гармати вкладним стволом 2Х35 і 7,62 мм ККТ, пуски димових гранат 902Б «Туча», виконання вогневих вправ з автоматів і пістолетів тощо. І ще чимало інших речей, завдяки яким вчорашні школярі й студенти стають справжніми танкістами.

Підполковник Олександр ПАРІЙ