"Більше ні на мить не залишу свою донечку". Андрій Цукорнік

Мати-одиначка в наш час - явище звичне.

А ось батько-одинак, та ще такий, як наш герой, - 19-річний Андрій Цукорнік із села Мохнатин Чернігівського району, зустрічається рідко.

Андрій - звичайний хлопець, от тільки життя не балувала його з дитячих років.

- Мама, Віра Миколаївна, районний психотерапевт, зараз час пенсіонерка, виховувала мене одна: батько пішов з сім'ї, коли мені виповнилося 7 років, а бабуся з дідусем (по маминій лінії) рано померли.

Андрій закінчив школу в 15 років, хотів далі вчитися і влаштуватися на роботу в Чернігові.

Але не так сталося, як хотілося: він потрапив в автомобільну аварію, де сильно пошкодив ногу. Лікарі прогнозували інвалідність, але завдяки своїй наполегливості і 12 місяцям постійних вправ Андрій одужав і вступив до чернігівського ліцею № 5. Рік навчався на слюсаря. У 17 років отримав диплом і влаштувався працювати на завод - на гідравлічному пресі. Потім працював у пекарні - у селі Довжик Чернігівського району. За півтора роки пройшов шлях від помічника пекаря до фахівця.

Історія першого кохання

За місяць до свого повноліття хлопець познайомився з 15-річною Марією Дзюбенко. Він побачив її фото в Інтернеті і запропонував зустрітися. Молоді люди закохалися один в одного. Місяць зустрічалися, а потім стали жити в орендованій кімнаті. Андрій працював на заводі, а Маша вчилася на електрика в першому ліцеї.

- Коли Маша сказала, що вагітна, я зрадів, але нам довелося переїхати в село до моєї матері, щоб витрачати менше грошей. 10 місяців ми прожили в старому однокімнатному будинку - без туалету та опалення. Маша з мамою не знайшли спільну мову. У рідних Маші умови не набагато кращі: 37-річна Ярославна Янгель (мама Маші) зі своїм чоловіком - 42-річним Миколою і 3-річним сином Єгором живе в недобудованому двокімнатному будинку без зручностей.

Наша з Машею дочка Катерина народилася 23 квітня 2012 року. З пологового будинку мої дівчатка переїхали жити в Чернігівський обласний соціальний центр матері та дитини «Батьки й дитина разом». Центр був створений для того, щоб допомагати матерям, які опинилися в складних життєвих ситуаціях. Тут можуть тимчасово перебувати вагітні і матерям із дітками до 18 місяців, яким ніде жити. Завдяки цьому центру новонароджені мають шанс не потрапити в дитячий будинок. Я звільнився з пекарні, знайшов роботу в приватній фірмі на Масанах (район Чернігова) і зняв кімнату поряд із соціальним центром. Як тільки випадала вільна хвилинка, я приходив до своєї сім'ї, тому працівники центру добре мене знали.

"Більше ні на мить не залишу свою донечку"

Вночі 10 серпня Андрій зателефонували з відділу кримінальної міліції у справах дітей Чернігівського міськвідділу міліції і повідомили, що Маша з немовлям зникли з центру.

- Я дуже хвилювався і саме тоді зрозумів: більше ні на мить не залишу свою донечку, - говорить Андрій.

Машу з дитиною знайшли через два дні в Семиполках Київської області. Вона їхала в Київ. Міліціонери Новозаводського районного відділу міліції передали горе-матір Ярославні Янгель і Андрію. Маша сказала їм, що познайомилася з іншим хлопцем і хоче жити з ним в Києві, тому все одно втече.

- Я умовив Машу віддати мені дочку, вона погодилася. Мені довелося подзвонити Ользі Філіпській, директору соціального центру, в якому жила Маша, і з 15 серпня ми з Катею оселилися там.

- Я вважаю, якщо батько любить свою дитину і не гірше матері доглядає за нею (я говорю не про Машу, а про маму взагалі), то чому б йому не допомогти. Головне - здоров'я і спокій маленької Каті, - говорить Ольга Казимирівна.

Життя батька в центрі матері і дитини

Молодий батько охоче розповідає про своє життя в центрі:

- У нас окрема затишна кімната з душем, туалетом. Крім нас, у центрі живуть шість молодих мам.

Кухня і пральня у нас спільні. Ми з дівчатами «обмінюємося досвідом», разом гуляємо з дітьми у дворі. Коли комусь потрібно відлучитися, залишаємо дітей один на одного. За три місяці догляду за Катею я навчився тому, чого раніше не вмів: купати дитину, готувати їй суміші. А перше моє блюдо - смажена картопля - трішки підгоріла. Але тепер я вмію навіть борщі та супи варити. Коли було важко морально, мене підтримав психолог, а соціальні працівники навчили «хитрощів» догляду за немовлям. Я вдячний усім цим людям!

Після своєї втечі Маша подзвонила Андрію тільки один раз, коротко запитала, яка вага і зріст дитини. Хлопець вирішив: якщо мати не цікавиться дочкою, то навіщо взагалі потрібне таке спілкування, і змінив номер телефону!

- Через Машину безвідповідальность наша Катя могла потрапити в дитячий будинок, я найбільше боявся цього, - говорить Андрій.

Чи збудуться його мрії?

У Андрія є трохи часу, щоб помріяти.

- Я дуже хочу жити і працювати в Чернігові, це місто стало для мене рідним. Мрію мати власне житло, хоч якусь невеличку кімнатку, нам із Катею цього б вистачило, - говорить молодий батько.

А поки Андрій навчається на курсах Web-дизайну - завдяки інформаційній і фінансовій допомозі Чернігівського обласного відділення Дитячого фонду України, яке постійно цікавиться підопічними центру «Батьки й дитина разом» та пропонує їм різні програми навчання. У Андрія немає свого комп'ютера, але він старанно виконує домашні завдання і робить успіхи.

Дай бог, щоб Андрію вистачило сил, адже через рік йому доведеться одному долати труднощі: шукати роботу, знімати квартиру, виховувати дитину. Нехай на їхньому життєвому шляху зустрінеться справжня любляча мама і вірна дружина.

Всіх, хто має можливість допомогти малозабезпеченій сім'ї Цукорніков, просимо телефонувати до Центру «Батьки й дитина разом» за номерами: (04622) 5-83-97, (066) 121 4152.

P.S. Під час нашої останньої розмови Андрій поділився своїми планами:

- Десь через півроку я хочу похрестити свою Катюшу. Хрещеним батьком буде мій друг Юра, а ось хресної матері ще не знайшов.

Потім на хвилинку задумався і сказав:

- Ви така чуйна людина... І звуть вас, як мою дочку ... Може, це доля?

Маленька Катя відразу припала мені до душі, та й відмовлятися від такої пропозиції, кажуть, не можна, тому я з радістю погодилася стати кумою Андрія.

Катерина Мартиненко, газета "ГАРТ" № 45 віж 8 листопада 2012 року