Бог милував 6-річного хлопчика від маньяків

18 серпня в селі Комарівка Борзнянського району зник шестирічний Саша Бондаренко.

Мати, 22-річна Вікторія Бондаренко, каже, що шукала його всю ніч.

О 10.50 ранку повідомила про зникнення дитини в міліцію.

На ноги підняли не тільки Борзнянський райвідділ МВС, але й міліціонерів сусідніх районів.

З'ясували, що хлопчик поїхав з села разом з 22-річною жителькою Ніжина Інною Рожко.

І тут на вулиці Ніжина борзнянські опери побачили невисоку повну чорняву дівчину з дитиною. Сашка вони знали, бо приїжджали до вітчима, коли той буянив. Дитину повернули матері.

Кримінальна справа, яку порушили за фактом викрадення дитини, має чималі шанси бути закритою. Інна Рожко каже, що дитини вона не викрадала, хлопчик сам причепився до неї. До того ж вона може бути неосудною через психічне захворювання.

Будинок, де живе з чоловіком та двома дітьми Вікторія, невеликий. Житло молодій сім'ї залишила свекруха, а сама поселилася окремо на іншому краю села. У дворі прибрано, ходять качки й кури. На городі виорана картопля, кілька рядків її так і не позбирали.

Сусіди кажуть, що господарі випивають, часто сваряться.

Вікторія — вихованка Комарівської школи-інтернату. Закінчила Мринське професійно-технічне училище за спеціальністю обліковець-бухгалтер. Попрацювати не встигла, коли їй було 16 — народився Сашко.

З чоловіком Іваном прожила пару років у селі Макіївка Носівського району. Але він її покинув, начебто через те, що Вікторія випивала. Зараз Іван живе у Ніжині, працює ветеринаром. Вікторія повернулася в Комарівку.

Тут жила її старша заміжня сестра. Сільська рада знайшла стару хату для Вікторії. Навпроти жив розведений Славик Ліщук, на 16 років старший від неї. Чоловік роботящий, займається пасікою, але іноді випиває. Віка перейшла жити до Славика.

У них народився син Коля, йому зараз два роки і два місяці.
Вікторію з двома синами та сусідською дівчинкою зустрічаємо в центрі села, біля магазину. Менший Миколка мовчки сидить на маминих руках. Старший Саша іде на велосипеді.

— Десь після трьох часов дня Саша побігав коло двора, був у сусідської дівчинки Аліни. Він часто ходить до неї в гості, — розповідає про події того дня Вікторія Бондаренко. — Аліна поїхала з дідом на риболовлю. Він гуляв біля двора, а тоді, должно, пошов у магазин. І зустрів там оцюю Інну. Вона понакупляла йому конфет, усього понакупляла: мороженого, жувачок, чипсів, кукурудзяних паличок. Каже, пішли зо мною. Після того як корови пройшли, він всігда приходить додому. Я кинулась: нема Сашка.

Вони до 12 ночі блукали по селу, а тоді пішли на московську трасу. Доїхали до Ніжина. Ночували вони на вокзалі, коло банкомату.

— Де ти, Сашко, там спав? — звертається Вікторія до сина.

— На вокзалі, — діловито відповідає хлопчик і продовжує кататися на велосипеді.

— Сашко розказував, що вона його хотіла в Ніжин забрать на ярмарок, на машинках покатать, — переказує жінка.

За п'ять хвилин, поки доходимо до дому Сашко встигає залізти в редакційну машину, взяти у водія жуйки і вмоститися за кермом.

Вікторія зав'язує хустку і йде збирати картоплю.

— П'ятий день не можу зібрати, — жаліється вона. — То одне, то друге збиває.

— Я думала, що та дівчина в гості до них приїхала, — розповідає Наталія Ярмак, продавець комарівського магазину, де скуплялися Інна з Сашком. — Вона говорила нечітко, наче язик заплітався. Підсаджувала малого, казала: «Вибирай, що хочеш». Так його тикала, я думала, що мені й вітрину розіб'ють. Сказала їм. Може, того і запомнила, бо людей у мене багато за день перевертається. Сашко навибирав конфет, чипсів, кукурудзяних паличок.

Після того вони сиділи на остановці.
Як почали розшукувати Сашка, з'ясувалося, що Інна приїхала в Комарівку до хлопця, з яким познайомилася в Інтернеті. У банкоматі зняла тисячу гривень.

Начальник слідчого відділу Борзнянського райвідділу міліції Юрій Хілик говорить, що призначить психологічну експертизу, яка визначить, чи осудна Інна Рожко.

— Навіщо вона взяла з собою дитину, дівчина так і не могла зрозуміло пояснити, — повідомив Юрій Олексійович.

— Вікторію викличемо на виконком, добре пропісочимо, — пообіцяв комарівський сільський голова Микола Мойсеєнко. — Дитина була бездоглядною. Не дай Бог, щоб сталося, як у Чернігові, — там божевільний підліток убив чотирирічного хлопчика, який тинявся по вулиці без нагляду. Я й Вікторії говорив: дівчина, що забрала Сашка, — душевнохвора, їй нічого не буде. Кажуть, що того вечора Вікторія була п'яна. Тільки наступного ранку вона сказала про пропажу дитини мені. Я підняв на ноги міліцію.

Одне втішає, що Сашко в школу через три дні йде. Його записали в наш інтернат, я попрошу, щоб його там залишали цілодобово. В школі за ним буде постійний нагляд. Хлопчик він шустрий, метикуватий. У чотири роки прийшов до мене й каже: «Ви думаєте мене у садік записувати?».
Вікторії скажу, що як буде пити, то й на вихідні Сашка додому пускати не будемо.

Геннадій ГНИП, тижневик «Вісник Ч» 29 серпня