
Місця битви за Слов’янськ - фото
Один аж чорний від пилу солдат ледь за 20 років зупинив нашу колону на блокпосту неподалік Слов’янська.
-Ми їдемо на ротацію.
Поки його ровесники говорили з керівництвом по рації, перепитуючи деталі пропуску, хлопчина з автоматом, у «броніку» та іншим обов’язковим вантажем, запитав:
-А ви звідки?
-З півночі….
Він утомлено посміхнувся:
-І коли же відбудеться наша ротація!?
-А ти звідки?
- Із західної…
-І скільки вже тут?
-Чотири місяці…
Він знає чому. На заході держави хтось підняв хвилю невдоволення. Але герої, молоді і мужні ,не скиглять. Вони жартують із сумними очима.
Десятки облич наших хлопців на блок постах. Сотні бійців, які готують і ремонтують техніку. Колони військових, які у всеозброєнні їдуть у зону бойових дій. Хлопці, які перуть одяг у Сіверському Донці.
І місця боїв, де була важка техніка, переорані гусеницями соняшникові поля.
А в лісах іще залишаються місцеві, донецькі хлопці. Хто вони?
Нижче по порядку фото зроблені 29 липня на місці наступу української армії з Червоного Лиману на Слов'янськ на початку липня
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 10491 |
Посилання до теми:
29.07.2014 Спецбатальйон "Чернігів" роздав у Лисичанську харчі зі складу терористів
25.07.2014 Батальйон «Чернігів», бій в Лисичанську, правда і вигадки – фото, відео
29.07.2014 Спецбатальйон «Чернігів» в АТО та в боях під Лисичанськом: правда і вигадки – відео, фото
18.05.2014 Як селянка з Чернігівщини врятувала солдата з Донбасу (фото)
Коментарі (5)
Сіверянин | 2014-08-01 11:44
прохожий | 2014-07-31 23:12
ВВ | 2014-07-31 22:16
Lana | 2014-07-31 10:45
Хтось там із відомих сказав: "Війну виграють не на полі бою, а в головах людей"
Як допомогти виграти ЛЮДЯМ, а не тим, хто цю кашу заварив?
Бережіть себе.
Инга | 2014-07-31 09:52
Дяди танки и в ус не дуют.
- Мама, может мы их обидели?
И они на нас негодуют?
- Понимаешь, сынок, им трудно:
Жить на что! - вот у них забота.
У них тоже есть дом и дети,
Им, как воздух, нужна работа.
- Мам, а знают они, что танки
Очень страшно потом стреляют?
- Знают, сына, они же взрослые,
Но глаза за станком закрывают.
- А давай им пошлем баранки,
Все, что есть, соберем и отправим!
Мама, нам ведь не жалко, правда?
Может, так мы их жизнь исправим...
- Ничего нам не жалко, милый!
Ты поверь, мы б как раньше жили,
Вместе трудное исправляли,
Вместе б строили и тужили.
Понимаешь, шепнул им кто-то,
Что счастливая жизнь настанет,
Если нас с тобой спалят заживо,
А на совесть броню поставят.