Як Соколов у зоні АТО берці «загубив», або «Липова» криза волонтерства»

Якби не волонтери, українська армія «загнулася» б вже у перші дні конфлікту на Донбасі. З цим важко не погодитися, адже, те, що роблять волонтери для українських бійців – це не лише приклад для наслідування, а й прояв щирої пожертви і самовіддачі в ім’я незалежної України.

Утім, останнім часом ширяться чутки (або ж не чутки) про кризу волонтерського руху. Мовляв, рух добровільних пожертв для армії вичерпав себе. «Високий Вал» вирішив це перевірити.

В зоні АТО (хоча називати війну, яка вже понад півроку забирає життя кращих синів України, антитерористичною операцією – безглуздо) в різних військових підрозділах задіяно близько семи тисяч бійців з Чернігівщини.

Тобто, кожен десятий український воїн на Донбасі – сіверянин. Наших мужніх чоловіків з самого початку конфлікту всіляко підтримували волонтери.

Бронежилети, каски, форма, продукти харчування, медикаменти і все інше, що конче необхідне в зоні АТО – потрапляло на фронт, передовсім, не по ініціативі влади, а завдяки діяльності волонтерів.

Одна з тих, хто першою почала займатися благодійними зборами для чернігівських бійців – Оксана Рубан. Вона разом з своєю командою відправляє щотижня 1-2, а іноді навіть три вантажі на схід нашої держави.

Але на відміну від чиновників, Оксана Рубан не піариться на тому, чим займається. Лише на своїй сторінці у соціальній мережі звітує перед громадою: розписує скільки чого і куди відправлено.

Також наявні фотозвіти.

Влада волонтерському руху не допомагає.

Нещодавно мер Чернігова Олександр Соколов побував у зоні АТО з благодійним вантажем. Підприємці надали для армії 800 пар берців, 800 карематів і 800 спальників.

Планувалося, що Олександр Соколов відвезе по чотири сотні берців, карематів і спальників 13-му і 41-му батальйонам територіальної оборони. Але Оксана Рубан переконує, що спілкувалася з бійцями 13-го батальйону і вони розповіли, що Соколов дійсно приїжджав до них, але привіз (!) всього 80 пар берців.

Над поїздками в зону АТО голови обласної ради Миколи Звєрєва у волонтерському центрі посміюються, мовляв, доїде до Сватового (населений пункт Донбасу (155 кілометрів від Луганська) підконтрольний українським бійцям), викличе бійців з зони АТО, щоб ті самотужки відвозили вантаж у місця дислокації.

За словами Оксани Рубан їхати в небезпечні місця чиновники бояться. Але після кожної такої поїздки Микола Звєрєв збирає журналістів, аби розказати про свою благородну місію. Волонтери вважають, що допомагати армії – це священний обов’язок влади і піаритися на цьому некрасиво.

У Ніжині, звідки воювати на Донбас пішло майже півтисяча бійців, також активно працюють волонтери.

Одна з ніжинських волонтерів – Наталія Нос. Вона теж обурилася, коли я спитав про кризу волонтерства. Ніякої кризи немає. Люди допомагають як і раніше.

Можливо, навіть активніше. До благодійних зборів долучаються все нові і нові люди.

З владою ніжинські волонтери також не дружать. Одного разу попросили у міського голови Анатолія Лінника пальне для доставки вантажу на схід.

Чиновник відмовив, аргументуючи відсутністю коштів. Більше волонтери допомоги у влади не просили. Також Наталія Нос розповіла про конфліктну ситуацію з приводу благодійних зборів коштів ініціативною групою (з представниками міської ради).

На ніжинському сайті «Уездные новости» з’явилася інформація про зібрані гроші, на які ініціативна група придбала для ніжинських бійців тепловізори. Волонтери попросили представників ініціативної групи показати чеки придбаних тепловізорів.

Але ніхто ніяких чеків не показав.

За словами Наталії Нос у Ніжині зафіксовано кілька випадків підлого збагачення за рахунок благодійних зборів на потреби армії.

Але як би там не було, ніжинські активісти не покладаючи рук збирають і відправляють на Донбас чергові вантажі з допомогою для наших героїчних бійців.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити