Як президент Туреччини Ердоган використовує війну в Україні на свою користь?

Туреччина не виглядає надійним союзником України, адже її президент Реджеп Ердоган заради досягнення своїх меркантильних політичних цілей активно заграє з Кремлем. А це ставить під сумнів, що Анкара зацікавлена у швидкій перемозі України у війні з Росією – саме її продовження дає турецькому лідеру безпрецедентний важіль впливу на Москву.

 Про це пише медійник та викладач Інституту журналістики КНУ імені Шевченка Ігор Мисловський на майданчику Аналізуй – платформа розумних людей.

“Туреччина у війні є важливим партнером для України, який нині стримує російські кораблі у Чорному морі, постачає “Байрактари” та займається гуманітарними й дипломатичними питаннями. Президент Реджеп Ердоган ледь не від початку повномасштабного вторгнення пропонує сторонам майданчик для мирних перемовин. Здавалося, це б мало посилити українські позиції, адже турецька влада публічно засудила війну й підтримує Україну. Однак з часом побільшало доказів того, що жодні інтереси, окрім своїх, президент Ердоган не збирається відстоювати. І що жертвувати заради України він нічим не буде, а от загравати з Росією – готовий”, – зазначає Мисловський.

Тож дії турецького президента потрібно розглядати через призму того, що наступного року він втретє балотуватиметься у президенти.

“У 2023-му одночасно відбудуться і парламентські вибори, а рейтинг провладної партії різко пішов вниз після того, як сталася рекордна девальвація турецької ліри. Як наслідок, сильно постраждала економіка, а прості громадяни відчутно збідніли. Тому Ердогану необхідно негайно вживати заходів, аби продовжити свою монополію на владу. І у цьому йому може допомогти війна в Україні”, – пише автор.

Туреччина – єдина країна НАТО, яка не ввела санкції проти Росії. Ердоган це виправдовує тим, що ніби хоче стати посередником у переговорах, а тому має лишатися нейтральним.

“Втім, стає схоже на те, що турецький президент просто вирішив скористатися цим статусом та економічною ізоляцією Кремля, аби відновити власну економіку. Лише за перший квартал цього року обсяги російсько-турецької торгівлі сягнули рекордних $14 млрд (це вдвічі більше, ніж зазвичай у цей період!). Туреччина й надалі возить російських туристів, а агентство Bloomberg пише, що нині російські авіаперевізники ведуть переговори про створення своїх проксі-компаній у Туреччині, аби відновити лізинг та обслуговування літаків.

І це далеко не поодинока історія “економічної зради”. Від початку вторгнення в Туреччині зареєстровано понад тисячу компаній з російським капіталом. А днями видання Habertürk опублікувало статтю, де стверджується, що кремлівська і турецька делегації активно обговорюють, як вивести потужні російські компанії, що потрапили під санкції, з Європи до Туреччини. Йдеться про понад 40 компаній, зокрема і “Газпром”, а релокація цього бізнесу має розпочатися вже в липні. Для турецької економіки це означає швидке й відчутне збагачення на податках та інвестиціях від росіян. І оскільки цьому сприяють на найвищому рівні, Ердогана, очевидно, не хвилює походження грошей. І не тільки грошей”, – зазначає Мисловський.

Крім того, турецька влада досі ніяк не прокоментувала те, що росіяни продають їм крадене українське зерно. Посол України в Туреччині вже надав докази, що окупанти вивозять зерно до Севастополя, підроблюють документи на вантажі та відправляють ніби це їхній товар. Анкара пообіцяла розібратися.

“Однак про меркантильність турецької влади свідчить і бажання купувати наше зерно зі знижкою у 25%. Саме таку ціну вони вважають справедливою за те, що допоможуть з деблокадою портів та безпечним перевезенням зерна. І поки точаться дискусії, чи є доречним такий прагматизм турків у час, коли Україна – у війні, постає інше питання: а чи можна цілком довіряти такому меркантильному партнеру? Адже якщо відбудеться деблокада портів, то ризик нападу росіян з моря збільшиться”, – вважає Мисловський.

І тут сумнівів додає нещодавній візит міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова до Туреччини.

“Фактично – і з волі Ердогана – пропагандисту надали міжнародний майданчик для просування своїх наративів. Лавров знову говорив про небезпеку Заходу, про нібито деструктивний підхід України у мирному процесі і про те, що Росія не буде атакувати кораблі з українським зерном та не скористається розмінуванням портів для нападу на прибережні міста (легше порахувати випадки, коли Лавров за свою кар’єру публічно не брехав). На що його турецький колега відповів, що за таких обставин було б справедливо зняти певні економічні санкції з Кремля. І про це вже говорять у розпал війни, а що буде далі?”, – пише медійник.

Варто ще брати до уваги, що зовнішня політика Ердогана напряму залежна від Путіна.

“Його першочергові завдання на міжнародній арені – це розв’язання проблем Південного Кавказу та нова воєнна операція в Сирії, аби просунутися далі в курдських регіонах. Обидва конфлікти не обходяться без Путіна, тому Ердогану так чи інакше потрібно бути на зв’язку з диктатором. І це робить Туреччину малонадійним партнером для України, адже “меркантильний посередник” шукатиме лише свою вигоду, а не справедливе вирішення війни. І поки що видається, що від цієї війни Ердоган виграє як економічно, так і політично, отримуючи шалені прибутки і важелі впливу на Росію. Тож чи справді турецький президент зацікавлений у швидкому закінченні війни – питання відкрите”, – підсумував Мисловський.