Коровель-2008: Гра у середньовіччя почалася. ФОТО

З 16 по 20 липня в урочищі Коровель під селом Шестовиця Чернігівського району, проходить восьмий фестиваль з однойменною назвою. Він зібрав представників усіх колись проживаючих у цій місцевості народів.

Сіре небо, важкі, як на старовинних гравюрах, хмари. У наметах мирно співіснують собі слов’янські дівиці і візантійські принцеси, монголи в хутрових шапках, русичі і варяги. Іноді можна побачити принцесу з цигаркою, русича з дредами чи хлопця у шотландській спідниці і з волинкою в руках.

Це – не сон і не марення. Це перший день VIII Міжнародного фестивалю історичного фехтування та слов’яно-варязької культури Коровель-2008. Щоб взяти участь у фестивалі, потрібно було пошити костюм, який носили у ІХ-ХІ столітті і довести, що твій герой міг жити в той час. Цього року у Шестовицю прибули учасники з різних куточків України, а також з Росії і Білорусії.

Ми приїхали з самого ранку, якраз перед початком офіційного відкриття. Голосно звучать балади, спочивають після нічного святкування учасники дійства. Подумати тільки, а все довкола і справді нагадує середньовіччя! Ось і справжні гостроверхі намети, в яких колись відпочивали лицарі недалеко від поля бою, і посуд глиняний та дерев’яний, і хутром вимощена постіль. Не далеко від намету зустрічаю дівчину – босу, у полотняній вишитій сорочці, зверху – накидка з хутра, розпущене волосся. Костюм надзвичайно цікавий, тож я попросила дівчину розказати про нього.

Наталка: Я сама з Донецька але для участі у фестивалі вирішила реконструювати одяг, який носили в цих краях, або недалеко звідси. Я взяла за зразок костюм, що носили в Києві.

- Ти сама його виготовляла?

- Так, сама шила, сама вишивала. На сорочку пішло три дні, на вишивку – тиждень. В орнаменті присутні традиційний жіночий символ - засіяне поле, і дерево життя. Це костюм незаміжньої дівчини на видані, тому він такий нарядний. Адже у слов’янських батьків така психологія: краще вдягати дівчину пишно два роки, ніж тратити на неї гроші все життя.

Наталка не навчається на історичному факультеті, але дуже любить історію і вивчає її. Як і багато інших учасників, її хобі - реконструкція старовини.

Повертаюсь до майданчику, на який сходиться чимала кількість люду. А ось і почалося офіційне відкриття. З привітальним словом виступив заступник губернатора області В.Приходько, пообіцявши, що у наступному році облдержадміністрація виділить додаткові кошти на проведення фестивалю. А В.Коваленко, один із засновників заходу, звернувся до учасників з такими словами: «Ми з вами робимо одне діло: відроджуємо минуле наших народів».

Відроджувати минуле необхідно, адже в ньому можна знайти те, чого не вистачає нам сьогодні. А ось наступний мій співрозмовник вважає, що нам потрібно прагнути відродити ідеали язичницьких часів. Сергій Коливан, приватний підприємець з міста Херсон. На фестиваль цей великий міцний чолов’яга приїхав у костюмі заможного купця, вже вп’яте.

Сергій: За переконанням я – язичник. Я ніколи не підставлю другу щоку під удар, коли мене вдарили по першій. Я ніколи не назвусь рабом Божим.

- Що вас приваблює у язичництві?

- Мораль, поняття честі. Тоді було все справедливо: у тебе є меч в руках – ти воїн. Виходиш в бій один-на-один, а не стріляєш у когось тишком-нишком з-за рогу. Як це робиться в сучасному житті.

До речі, стосовно меча. Якраз розпочався традиційний турнір фестивалю, де учасники в обладунках середньовічних лицарів змагаються у традиційних для фестивалю боях в номінації «щит-меч» і «меч-меч». А недалеко від місця змагань купці пропонують різноманітний крам: підвіски і буси, язичницькі обереги, пошите за старовинним зразком взуття, бойове спорядження і навіть зброю. Приміром, шолом, шаблю з кованої сталі чи меч ви можете купити за 600 гривень, а стилізоване взуття – за 200.

А якщо вам не хочеться більше дивитися на товар, можна пройти на стрілецьке поле, де відбуваються відбіркові тури лучного та метального турнірів. Або повчитись танцювати: кавалери й дами з клубу «Жоісанс» (м. Київ) проводять майстер-класи старовинного танцю XV-XVI століть, серед них - буре, сальтарелла, брадль, контрданс.

Ось так і триває фестиваль, мета якого – реконструювати минуле, не дати надбанням культури канути в небуття. Наостанок я взяла коротеньке інтерв’ю у голови оргкомітету фестивалю Обушного Генадія Михайловича.

- Генадіє Михайловичу, що приваблює вас у роботі по підготовці фестивалю?

- Факт того, що є місце, куди з’їжджаються люди, які ретельно вивчають історію і реально її відтворюють.

- Що для Вас означає середньовіччя?

- То була важка епоха. Не було ніяких благ цивілізації, люди мали самі себе забезпечити всім необхідним тяжкою працею. Але то була епоха більш толерантна і більш благородна, ніж зараз. Більш прозора. Якщо це злодій, всі знали, що це злодій, і у нього іншого іміджу не було. А зараз все «закамуфльовано».

- Що цей фестиваль дає молоді?

- Можливість самореалізуватися, хоч у чомусь, бо зараз молодим людям надзвичайно важко виразити себе, свій творчий потенціал. А тут вони показують власноруч виготовлені костюми, демонструють свої здібності під час змагань.

В організації і проведенні фестивалю мало що змінилось порівняно з попередніми роками. Але не зважаючи на це, фестиваль продовжує бути популярним. Деякі постійні учасники приїхали зі своїми дітьми: тут присутні Данило, якому виповнився рік, і трошки старшенькі Мстислава і Зватка.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити