«Ми бачимо світ однаково»: Проект реабілітації дітей-інвалідів
Громадські організації Чернігова і Замброва (Польща) зібралися у дитячому таборі «Електронік» для реалізації проекту «Ми бачимо світ однаково». Він спрямований на соціальну реабілітацію молодих людей з інвалідністю.
Учасники проекту мають своє бачення проблем, які існують сьогодні в житті людей з особливими потребами. Під час круглого столу вони поінформували журналістів про ці проблеми і поділилися досвідом їх розв’язання.
Ставлення нашого суспільства до інвалідів як до людей слабких, потребуючих допомоги не є таким гуманним, як воно здається на перший погляд, - вважають учасники проекту.
Держава дбає лише про фізичне виживання людей з особливими потребами, але те, що їм насправді потрібно – відчувати себе такими, як всі, мати змогу спілкуватися і вести активний спосіб життя, працювати і виражати свій світ, творити. Адже вони і є такі, як всі, а межі «хворий/здоровий», «повноцінний/неповноцінний» - це те, що існує виключно в нашій свідомості.
Приречені на самотність
Пригадую слова пісні української групи «Бум-бокс»:
«Вдома на канапі я модний,
безліч каналів - дивлюся жодний,
стіни мої - мої скелі,
в ванній є море, в кутку пустеля…»
Її герой почуває себе дуже класно у себе вдома. А ось є люди, які перебувають в чотирьох стінах все життя. Тому почуття модності у них трошки менше, і значно більше в їхньому житті пустелі.
«Виявляється, що в Чернігові є багато людей з інвалідністю, але їх не можна побачити, тому що вони просто не можуть вийти зі свого дому», - говорить голова координаційної ради громадської молодіжної організації «М’АРТ» Сергій Богуров. Інваліди сьогодні самотні, бо вони змушені сидіти в чотирьох стінах, бо не створено умов для того, щоб вони могли самостійно виїхати з під’їзду чи потрапити в магазин.
На думку Сергія, держава ставиться до інвалідів виключно як до осіб, що потребують пільг чи грошової допомоги, тобто як до людей слабких. Хоча іноді вони сильніше змагаються з труднощами, ніж інші. «Один приклад, який характеризує ставлення нашої держави: прожитковий мінімум для здорових людей складає 647 гривень, а для людей з інвалідністю – 481 гривня. Тобто вважається, що останні менше потребують ресурсів, ніж люди здорові». А їм також потрібно і навчатися, і працювати, і вести активний спосіб життя.
А от на думку пані Борги Вишневської з Польщі, причини самотності інвалідів інші. «Справа не в інфраструктурі: у Польщі хороші під’їзди для дітей з інвалідністю, підйоми в магазин, немає проблем технічних чи з працевлаштуванням. Бо кожна цивілізована країна повинна забезпечити такі умови для своїх громадян. Але проблема самотності лишається».
Причина самотності не так у державній політиці, як у кожному з нас, - вважають учасники проекту. Суспільство повинно змінити своє ставлення до людей з особливими потребами: не так співчувати їм чи жаліти, як бачити в них рівних собі.
Починається все з дитинства
Як сказала Світлана Федорова, голова правління Чернігівського міського громадського об’єднання «Шанс», для кожної дитини дуже важливо спілкуватися з іншими. «Коли народжується дитина-інвалід, мамі буває соромно перед суспільством, і вона намагається її приховати. Не дає грати з дітками. І дитина росте, як кімнатна рослина. Ось зараз, спостерігаючи за дітьми-інвалідами, помітно: хто віддав своє чадо в загальний садочок, - дитина росте креативною, і малює, і танцює, а якщо сидить в чотирьох стінах, виростає неконтактною, дикою», - говорить Світлана.
Кожен з нас проходить певний шлях входження у суспільство: дитячий садочок, школу, оволодіває професією і працює. Метою громадських організацій, на думку С.Федорової, має бути не так пошук гуманітарної допомоги у вигляді одягу, як допомога в соціалізації: розкрити свої здібності, навчитись, знайти роботу. За минулий рік об’єднання «Шанс» працевлаштувало 32 людини з особливими потребами.
Жити щоб творити
Проект спрямований на розвиток творчих здібностей і виявлення талантів дітей з інвалідністю. Ідея проекту «Ми бачимо світ однаково» виникла рік тому і отримала підтримку і фінансування Євросоюзу. У дитячому таборі «Електронік» його почали здійснювати. Тут зібралися діти з інвалідністю, а також волонтери організацій «Шанс» (м.Замбров), «Жменя», «М’АРТ» і «Шанс» (м.Чернігів).
«Специфікою проекту було те, що ми всі разом напружено працюємо, займаємось творчістю, відпочиваємо як рівні. У процесі творчості ми проявляємося всі однаково, у всіх є таланти і свій неповторний погляд на світ», - говорить Регіна Гусак – співавтор проекту, голова громадської організації «Жменя», психолог.
За десять днів роботи учасники обмінюються досвідом, проводять заняття з живопису, техніки боді-арту, витинанки і паперової пластики, а також засвоюють основи театрального мистецтва.
По закінченню семінару кращі роботи дітей будуть експоновані в музеї імені М.Коцюбинського та галереї сучасного мистецтва «Пласт-Арт».
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 14496 |
Додати коментар: