Музей Лісковиці – історія чернігівського Подолу на долоні

20 вересня 2008 р. о 10 годині в старому приміщенні Чернігівської школи № 4 відбудеться відкриття музею Лісковиці. Про це повідомила нам директор школи № 4 Тамара Леонтіївна Багіна.

«В школі цілий родовід. З відомого роду Цвєтів навчалося і навчається 14 чи 15 учнів. Яка школа може пишатись цим? Яка школа має директора, який все життя працював у школі: від вчителя до директора?», - наголосив випускник 1954 р. школи № 4 Анатолій Іванович Вареник.

У 2006 р. школа № 4 відсвяткувала свій сторічний ювілей.

У 1906 р. вона була відкрита у дерев’яному приміщенні, в колишній чайній, де зараз розташовується Обласний центр дитячого та юнацького туризму та екскурсій. Вже 1908 р. відкрилася ще одна школа неподалік, у цегляній будівлі. Вона і зараз височить на роздоріжжі між Лісковицею та Єлецькою гіркою.

У музеї будуть представлені всі періоди існування Лісковиці: від давньоруського Подолу до сучасного району Чернігова та історія самої школи № 4 з її видатними випускниками.

Відвідати музей може будь-хто з бажаючих, і не тільки учнів, зовсім безкоштовно.

Хочеться наголосити, що музей створювався на суспільних засадах. Але найголовнішим ентузіастом, засновником його був випускник 1954 р. школи № 4 Анатолій Іванович Вареник.

Не просто шкільний музей, а музей цілого району міста у школі, погодьтесь, явище незвичне і дуже цікаве. А, найголовніше, що створення музею Лісковиці абсолютно логічне у школі № 4.

Адже школі вже нараховується 102 роки, приміщення її історичне, а сам район – це колишній давньоруський Поділ. Це місце, де проживало у давнину звичайне міське населення – ремісники та міщани. Достатньо згадати престижний для проживання зараз Поділ у Києві.

На відміну від столиці, наш, місцевий Поділ не є елітним районом. Він складається з приватного сектора, тобто зберіг свій давній колорит.

Поцікавитись, яким чином виникла ідея створення музею, вирішили у людини, яка його активно організовувала, Анатолія Івановича Вареника.

- Ідея виникла тоді, коли ми готували 100-ліття нашої рідної школи, тоді, коли працював оргкомітет. Саме тоді виникла ідея створити музей школи. Але вона отримала розвитку: створити музей не школи, а Лісковиці. Адже школа № 4 знаходиться в цікавому районі нашого міста – на Лісковиці, який багатий на історію.

- Тамара Леонтіївна (директор школи – І.Ч.) турбується про найголовніший експонат – ткацький верстат. Лісковиця пов’язана з ремісниками в давні часи. Тому нас зорієнтували, що крім фотографій, важливо, щоб були предмети побуту мешканців Лісковиці. Всі предмети побуту, що будуть виставлені на першому етапі музею, мешканців Лісковиці. Це буде не просто музей Лісковиці, а музей жителів Лісковиці.

Серед експонатів музею чільне місце відводиться стендам, присвяченим знаменитим випускникам школи № 4. Хто вони?

- Школа № 4 славиться своїми випускниками. Здається, школа Лісковиці на околиці, не у центрі, не елітна, але випускники – знамениті.

Відомі випускники як доктори наук, так і найвидатніший наш випускник – Петро Коломієць, випускник 1934 р. Він – мешканець с. Жавинка (жавинські діти навчались у цій школі), льотчик, полярник. У 1944 р. йому присвоєне звання Героя СРСР.

Володимир Цвєт закінчив 7 класів, потім працював на музичній фабриці. Все життя працював звичайним робітником. Але він настільки талановита людина, раціоналізатор та винахідник. Він нагороджений Орденом Леніна, Орденом Трудового Червоного прапору і йому присуджена державна премія СРСР.

Олександр Батюк – срібний призер Олімпійських ігор. Це один з перших лижників України, який був у ті часи. Адже у радянські часи в основному лижники були у північних районах, а тут на Чернігівщині, в Україні. Він – чемпіон світу по лижах.

Випускники 1948 р. Колесников і Єщенко поступили у Ленінградський хіміко-технологічний інститут. Колесников був у Білорусі генеральним директором об’єднання гумовотехнічних виробів, потім – міністром хімічної промисловості Білорусі. А Єщенко – в Запоріжжі генеральний директор коксохімічного комбінату.

Тамара Леонтіївна пропрацювала все життя у цій школі: з 1969 р. від вчителя фізики до директора. Вона Лісковицю знає, як свої п’ять пальців.

- Музей для школи – це знахідка. Діти сьогодні так розкидані у своєму світогляді! Тому якщо вони прийдуть сюди, до музею, подивляться на ті предмети, на ті рідкісні фотографії, які нам вдалося дістати, то це початок. Це велика пошукова робота для школи.

Є таке поняття «музейна педагогіка». Для школи це буде зайнятість дітей. Можливо, хтось із дітей стане істориком або краєзнавцем. Це підштовхне їх на добрі справи, чисто людські…

Поряд знаходиться Обласний центр туризму та екскурсій. Ми думаємо, що діти, які будуть проходити через цю організацію, будуть відвідувати цей музей. Для тих, хто буде приїздити з області чи ближнього зарубіжжя, будь ласка, двері відчинені.