Останнє оновлення: 17:05 четвер, 6 лютого
До річниці
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Іван Круш і Михайло Ломоносов
Іван Круш і Михайло Ломоносов

Іван Круш і Михайло Ломоносов

Іван Круш народився 4 жовтня 1936 року. Він закінчив чернігівську середню школу №1. І скільки себе пам'ятає, з того часу почав співати.

Був у школі викладач співу, Анатолій Іванович, який зібрав хор. Під час одного з виступів він помітив талановитого юнака. Той виділявся красивим голосом та артистичною манерою виконання. Він став вчитись правильній постановці голосу і всім премудростям правильності сольного та хорового співу.

Почав виконувати твори "Ах ты душечка", "Вижу чудное приволье", "Когда я на почте служил ямщиком", "Чорні брови, карі очі".

Іван Круш розповів: "Я тоді співав тенорові партії, був надто дзвінкий тенор високого ґатунку, а потім я мріяв про консерваторію. Але поїхав виступати, коли виповнилося 19 років. Після прослуховування журі порадили приїхати мені у 22 роки. Тому що не склався голос."

Його можна класифікувати і як тенор, і як баритон невизначеного тембру. Необхідно, щоб за ці роки він сформувався в один бік. Тому довелося Іванову Крушу у 1955 році поступити до Чернігівського педінституту ім. Шевченка на фізико-математичний факультет. Закінчив його у 1960 році.

В інституті на високому рівні була розвинена художня самодіяльність. То ж він брав участь у ній незмінно всі роки навчання.

Був хор понад 100 чоловік, яким керував відомий усьому Чернігову і не тільки хормейстер Вадим Давидов. Після закінчення інституту працював у селі за спеціальністю.

Але потяг до високого мистецтва взяв своє і юнак поступає до Мінської консерваторії. Спочатку на підготовче відділення. Але після 2 років навчання знову пішов на вчительську роботу.

Все ж таки у 1966 році він поступає до Львівської консерваторії. Так як мав неабиякий голос, то директор оперного театру зразу ж виділив кімнату, і там проводилось навчання майбутнього професійного співака.

На 3 курсі Круш став стажером, а 4 курс він вже закінчував оперою Євгеній Онєгін, де виконав партію Онєгіна.

Після закінчення консерваторії отримав запрошення до Новосибірського театру опери і балету. У ньому працював більше 10 років ведучим солістом. У зв'язку із сімейними обставинами і кліматичними умовами повернувся в Україну.

Співав у Чернігові у народному хорі у став його солістом у 1984 році. Зробив дуже багато концертних класичних програм.

Романси Рахманінова, Чайковського постійно у його репертуарі. З 80 романсів Рахманінова Круш виконав 53, а зі ста романсів Чайковського – 87.

"Я намагався досягти вершин великого С.Лемешева, який за 5 вечорів проспівав усі 100 романсів Чайковського. Він був для мене неперевершеним взірцем видатного співака. Звичайно ж, повторити його нікому не вдалося, і це неможливо до цього часу." – розповів Іван Круш.

Багато пісень митця присвячено Великій Вітчизняній війні. які він виконує зі своїми помічниками.

"Сьогодні я співаю у програмі "Чом, чом земле моя". Це українські народні солоспіви. Я дуже люблю українські народні пісні, на них по суті виріс. Колись Львівський музикознавець Волинський сказав, що український народ створив тільки відомих нам пісень більше 230 тисяч. Таким надбанням не може похвалитися жоден народ. Я також виконую багато пісень західної України – лемків, бойків." – каже Іван Круш.

Іван Петрович навчався у Львівському художньому інституті, бо мав хист до малювання ще зі шкільних років. Він створив більш 120 картин. В основному це пейзажі. Він має колекцію з 10 тисяч картин з видами на озеро Байкал, пейзажами Далекого Сходу тощо. Він недарма мандрував з мольбертом по Новосибірському Краю.

Працює Круш у музичному училищі ім. Ревуцького. Викладає вокал, постановку голосу, диригування та ін.

До чого ж тут Ломоносов?

Великий природознавець, видатний учений, який до речі навчався у Києво-Могилянській академії, відкрив один з визначних законів світобудови – закон збереження і перетворення енергії: "Где ежели чего в одном месте убудет, то в другом присовокупиться".

Тобто енергія не зникає, а перетворюється з одного виду на інший і продовжує існувати. Тож перетворення, яке відбувається з Крушем, хіба не пряме підтвердження цього закону в наш час?

Він не став фізиком, але став митцем, якого люблять, шанують, на виступ якого йдуть.

І так уже прийнято у нас, що все-таки він уже давно заслуговує на гідний його багаторічної творчості поцінування.

закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Пан Усмішка і його позитив - фоторепортаж

SVOBODA.FM