З Чернігова до Ніжина: Шляхами Миколи Гоголя

У Чернігові 11–12 жовтня спостерігався небувалий наплив туристів. У Антонієвих печерах не можна було протиснутись з туристами: групи екскурсантів йшли ланцюжком.

Вони змушені були стояти у черзі, ніби до каси магазину: чекали, поки одна група вийде, тоді зайдуть інші. Саме тоді був відчутний гострий брак екскурсоводів, особливо зі знанням іноземної мови.

Але не це запам’яталося туристам з Харкова. «Чернігів вразив своїм розміреним спокоєм, чистотою та маленькою кількістю транспорту…», - розповіла Наталія Цибулька.

А у Ніжині і зараз відчутний дух Миколи Гоголя…

Не дивлячись на певні мінуси в індустрії туризму Чернігова, місто приємно вразило гостей. Група харківських вчителів порівнювала наше місто з їх рідним.

- Ми відвідали Чернігів з метою познайомитись з його культурним минулим та сучасним, а також дізнатись про щось нове, цікаве. Чернігів вразив своїм розміреним спокоєм, доброзичливістю мешканців, чистотою та маленькою кількістю транспорту, що не можна сказати про наш Харків, оскільки там постійні «пробки».

Також вразив вмінням зберегти те історичне минуле, якого зараз нам не вистачає. Місто чисте та зелене. Чисто та затишно. Ми прогулювались пішки від Красної площі до готелю «Придеснянський», де ми жили. На скільки Ви зрозуміли, наші люди погоджуються переїхати жити сюди (посміхається). Але у вас з роботою у місті проблемка…

У нас педагоги можуть знайти роботу, є вакансії у школах. Зараз у школах працює той відсоток людей, які вже допрацьовують, та фанатики, як я їх називаю. Оскільки тоді, коли піде той пласт народу від 45 до 55 років, тоді у школах буде нікому працювати. Молодь, ті спеціалісти, які приходить до школи, якщо залишається з них половина до кінця року, то це добре, - поділилась враженнями Голова районної організації профспілки працівників освіти Жовтневого району м. Харкова Наталія Цибулька.

На другий день перебування харків’яни продовжили свою екскурсію вже у Ніжині. Вони прогулювались стежками Графського парку, який знаходиться на території Ніжинського державного університету імені М. Гоголя, і відмітили, що він знаходиться у занедбаному вигляді (неохайні хащі), не облаштований, ніхто за ним не приглядає. Словом, залишилося лише славетне ім’я графа Безбородька. Екскурсовод з Ніжина сказала, що ніхто не опікується цим парком, не прибирає.

Адже можна було б зробити цілий туристично-рекреаційний комплекс – річка Остер, парк, зробити місточок охайненький через річку. Про відвідання цього лісу-парку нагадують тільки залишки від вогнищ, які люблять розпалювати місцеві жителі, та сміття – залишки їхньої недбалості…

Всіх вразила своєю величністю будівля, виконана у стилі класицизму 200 років тому, Ніжинський державний університет. Всередині університету влаштовані музеї – музей Микола Гоголя, музей історії університету, картинна галерея… Всі гості відмітили присутність духу того часу і особи Миколи Гоголя. Навіть екскурсовод музею зазначила, що у музеї Гоголя їй емоційно важко проводити екскурсію.

Ще вона розповіла одну містичну історію. Коли облаштовували музей Гоголя у 2005 році до 200-ліття університету, працював один художник навіть по вечорах. І він поділився враженнями від такої пізньої вечірньої праці. Каже, що ніколи не буде тут по ночах працювати, оскільки бачив, як воскова маска, зроблена з обличчя Гоголя вже після смерті, рухалась. Екскурсовод запевняла, що цей художник не є любителем випити.

Коридори, стіни та дзеркала, як і люди, мають пам'ять. Вони і несуть ту енергетику, яку випромінювали ті особистості, які навчалися та працювали там. Тому духом того часу «пропитані» всі ті давні речі і сама будівля університету.

Екскурсанти з Харкова зробили висновок, що потрібно було університетом та музеєм закінчувати екскурсію, а не починати, оскільки якийсь такий настрій передався гостям. І енергії та сил поменшало.

Варто відзначити, що Ніжин вдало побудований: всі пам’ятки давнини знаходяться в одному місці, вдало розташовані. Православні храми українського козацького бароко розташовані поряд з грецькими храмами та парком М. Гоголя. Сучасні будівлі перемежовані з торгівельними лавками XVIII – XIX ст. Як правильно зазначила екскурсовод, саме показуючи такі пам’ятки давнини учням, ми формуємо кругозір учнів, привертаємо їх увагу до тих речей, повз які вони кожен день ходять і не помічають їх.

Хоча у Ніжині і не збереглося споруд часів Київської Русі, але один з найстаріших прикладів українського барокового архітектурного мистецтва – Миколаївський собор XVII ст. та інші храми вже XVIII ст.

У будівлях торгівельних лавок часів, коли Ніжин був величезним торгівельним центром, знаходяться сучасні магазини та інші заклади.

Унікальний музей Ніжина – Музей Поштова стація – знаходиться прямо всередині самої цієї Поштової станції XVIII ст. Експонати розповідають про функціонування цього закладу протягом історії і доводять, що пошта була прибутковим відомством у ті часи.

Але, але. Туристи захотіли привести додому на згадку про подорож сувеніри. А їх у Ніжині зовсім не виявилось. Виняток складають лише брошури з фотографіями ніжинських пам’яток, всього 4 види листівок з видами Ніжина та листівки з легендами про місто.

Всі цікавились магнітиками. Нам розповіли, що їх замовляли, але вони коштували дуже дорого. Хто їх буде за велику ціну покупати?

Порівнюючи Ніжин з Черніговом, туристи відмітили, що це дійсно провінційне місто. Також вони зазначили, що Ніжин більш брудний. Їм більше сподобався Чернігів.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити