
Прем'єра фільму "Сочинил и изваял Иван Мартос родом из Ични". ВІДЕО
У Києві у Будинку кіно відбувся прем'єрний показ д/ф "Сочинил и изваял и Иван Мартос родом из Ични".
Фільм створений журналісткою Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії Тетяною Миргородською у співавторстві з письменником і краєзнавцем Станіславом Маринчиком.
Стрічка розповідає про життя і творчість нашого земляка, видатного скульптора Івана Мартоса. Він – автор пам'ятника Ришельє в Одесі, скульптурних композицій, які прикрашають Казанський собор у Петербурзі і фонтани Петергофа.
А фразу "Сочинил и изваял Иван Мартос родом из Ични" можна прочитати на пам'ятнику Мініну і Пожарському в Москві.
Хто ж такий був Іван Мартос? Які пристрасті вирували у його неспокійному серці? Що означає для нього Батьківщина? Про це йдеться у документальній стрічці.
До речі, фільм Тетяни миргородської був представлений цього року на традиційному Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм "Калинові острови" і здобув 2-ге місце, вкотре засвідчивши високий професійний клас чернігівської журналістики.
- Розкажіть, будь-ласка про фільм. Як виникла ідея його створення?
- Ідея виникла у Санкт-Петербурзі. Екскурсовод довго розповідала про видатного скульптора зі світовим ім’ям Івана Мартоса і зазначила, що той народився у Молдові. Хоча правильно називала містечко – Ічня. У Москві екскурсовод, молода дівчина, сказала, що Ічня – це на Лазурному узбережжі.
У Москві і Санкт-Петербурзі, де зберігаються твори, зроблені Іваном Матросом, не знають, що Ічня – це невеличке мальовниче містечко на нашій Чернігівщині. Звідси і виникла ідея – донести, хто ж є Іван Мартос і звідки він родом.
У роботі, звичайно ж, є якісь поштовхи. Таким поштовхом стала зустріч зі Станіславом Маринчиком. Це - місцевий краєзнавець, родом з Ічні там він зараз і живе. Заслужений працівник культури України, поет, письменник, кіноаматор. Він все життя займався вивченням творчості Івана Матроса.
Я з упевненістю можу зазначити, що ані в Інтернеті, ані в будь-яких виданнях більше матеріалів, ніж зібрав Станіслав Маринчин, немає. Тож ми – співавтори цієї роботи.
- Щоб зробити таку програму про Івана Мартоса, потрібно було поїхати у Санкт-Петербург. Бо він 56 років присвятив академії мистецтв, очолював її, і там він похований. Чернігівське земляцтво у Києві організувало нам це відрядження, і відтак ми працювали у Санкт-Петербурзі. Тобто там ця передача і знімалася.
Програма довго створювалася – поки відрядження, матеріали збиралися, поки в Ічню ми їздили, шукали роботи на Україні. На жаль, крім пам’ятника Ришельє в Одесі в Україні нічого не збереглося.
У національному заповіднику Києво-Печерська лавра є лише залишки надгробку Румянцеву –Задунайському. Вони не експонуються, вони лише у запасниках, у сховищах зберігаються. Є шматочки пам’ятника Кирилові Розумовському, які зараз в Батурин перенесли. В історичному музеї імені Тарновського зберігалися.
Щоб зібрати матеріали про нашого земляка, який і в Качанівці бував, і на батьківщину приїжджав, нам треба було багато часу. І тут я би хотіла зазначити про нашу творчу групу. Всі настільки переймалися цією темою! Це стосується і оператора Олександра Сідька, і відеоінженера Ігоря Маршака, це стосується, звичайно, і звукорежисера Юрія Нікейчика.
- Я хотіла уточнити формат: виходить, це не відеофільм, а телепрограма?
- Формат 20 хвилин – це в рамках щотижневої моєї авторської програми «Чернігівщина в житті славетних». Але ж ця програма вийшла резонансною. По-перше, вона була на фестивалі «Калинові острови-2008» на Рівненщині і посіла друге місце. Ця програма була відзначена і завдяки їй я стала академіком Євразійської академії телебачення та радіо.
Чернігівське земляцтво у Києві, яке допомогло створити цю програму, організувало і цю презентацію в українському будинку кіно. Займався Микола Ващевський, який очолює Ічнянський осередок.
Взагалі Чернігівське земляцтво у Києві докладає багато зусиль пропаганді земляків чернігівців не тільки у столиці, а і в Україні і в усьому світі. Завдяки цьому і при підтримці національної спілки кінематографістів України відбувається презентація.
- Чи можна сподіватися, що телепрограму про нашого відомого земляка зможуть побачити глядачі в інших областях України?
- Цю програму бачила не тільки вся Україна, а ще й 73 країни світу. Вона йшла на каналі УТР. І до речі, коли відбирали програми з усіх регіональних телерадіокомпаній в Росію в рамках культурного обміну, ця програма також попала ще на російські екрани.
- Зараз говорять про те, що кіно переживає не найкращі часи, тобто створювати якісні телепрограми і фільми достатньо складно. Це займає багато часу і коштів. Чи варто стількох зусиль, на вашу думку, подібна робота?
- Я впевнена, що варта. Тому що мати таких земляків і не пишатися не можна. Це не тільки наша історія, це наше сьогодення. І ця повага до людей і до землі варта будь-яких зусиль.
Тому ми дуже вдячні тим людям, які допомагають. Адже справитися з задачею тільки зусиллями регіонального телебачення, нашою телекомпанією, ми б не спромоглися. Ми дуже вдячні і земляцтву, і всім, хто підтримує таку ідею – славити тих, хто прославив нашу землю.
Перша частина фільму:
Друга частина:
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 29718 |
Посилання до теми:
7.10.2008 Володимиру Володимировичу – 56, Ганні Степанівні – два роки. Відео
17.09.2008 Українські музеї на DVD
16.09.2008 П’ятий Всеукраїнський кінофестиваль стартував у Сосниці. ФОТО
4.09.2008 Фільм "Владика Андрей": Зйомка епізодів у Чернігові. ФОТОрепортаж
4.09.2008 4-16 вересня: Фільм "Владика Андрей" - у кінотеатрах України. Інтерв'ю з режисером
18.11.2008 Томенко відвідав батьківщину Довженка
15.09.2008 Попандопуло з червоними святкують день Сосниці. ФОТОрепортаж
15.09.2008 Бразильський фестиваль по-Сосницьки
10.09.2008 Cьогодні 114 років від дня народження Олександра Довженка
Коментарі (6)
Шурик | 2009-06-07 23:03
Бандьора з рокосні | 2009-04-02 00:31
пане обСІРКО, це - діагноз!
сплю і бачу, як натівські солдати поїдають засмажених в американському напалмі артистів драмтеатру ім. Шевченка, таким чином нищачи нашу култьуру :)
Дмитрий Лопатников | 2009-01-12 22:42
И. П. Мартос - мой пращур шестого колена. Всю жизнь прожил рядом с бюстом предка работы его ученика Гальберга. Не раз бывал в Питере в Академии художеств. Возможно, я знаю, чего не знают глубокоуважаемые авторы фильма. В частности, о печальной судьбе праха скульптора. Возможно, им и это известно.
С уважением, москаль проф. Д.Л. Лопатников.
ulanka | 2008-12-29 12:42
911 | 2008-11-29 19:21
Sirko | 2008-11-29 15:29