Останнє оновлення: 17:05 четвер, 6 лютого
Христос народився!
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Різдвяне послання Архієпископа Амвросія
Різдвяне послання Архієпископа Амвросія

Різдвяне послання Архієпископа Амвросія

Різдвяне послання Високопреосвященнішого Амвросія, Архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського, боголюбивим пастирям, всечесному чернецтву і вірним чадам Української Православної Церкви Чернігівської єпархії.

"... Слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!" (Лук. 2,14)

Різдво Христове відзначає увесь світ, воно надихає наше життя чимось таким рідним, природнім так, що в цей час радіє душа. Творець усього сущого, Предвічний Син Божий стає і Сином Діви Марії. Він приходить не для того, щоб виявити Свою велич, а для того, щоб врятувати кожну людину від наслідків гріха і смерті. Здавалося б, що у відповідь на таку безмежну любов кожна душа повинна була б відгукнутися подякою. Але виявляється, що немає притулку для Нього, ніхто у Віфлеємі не пускає Пресвяту Діву Марію на поріг свого будинку. Народжується Він у печері пастухів; вертеп і ясла для худоби - от доля втіленого Немовляти. Така велика подія зігріває наші серця: Бог Слова приходить до людей у плоті для нового спілкування.

Не з власної волі Христос не прийнятий людьми, але це є історія Бога у світлі людей, історія Христа. Не випадково Богодитині приносять волхви в дарунок смирну, яка використовувалась в обряді поховання. Волхви, які прийшли до Народженого, жахаються, побачивши Немовля у яслах: «Не скіпетри і престоли, а крайня убогість: що може бути гірше вертепу? Що смиренніше пелен?» Так оспівує Церква цю зустріч. Звідси починається нове спілкування Бога і людини, починається єднання неба і землі. Різдво Христове відкриває таємницю Боговтілення - істинний Бог стає одним із нас. І з цього моменту кожна людина одержує можливість стати богом по благодаті, тому що вона була створена для цієї мети Творцем. У наш світ входить Сам Бог — і зміст життя змінюється. Якщо раніше мета історії підводила людство до Різдва, то тепер вона спрямовує нас до Воскресіння.

Кожна людина, знаючи про це, повинна творити у своїй душі, у своєму серці духовний світ. Заповіддю про любов і Своїм прикладом Спаситель скасував принцип взаємин між людьми «око за око і зуб за зуб». Але, на жаль, в наші дні цей старозавітний закон продовжує діяти. Зіпсована людська природа шукає більше помсти ніж воздаяння добром за зло. Відкинувши закон Божественної любові, людство все більше і більше занурюється в темряву. Це є причиною того, що у світі все більше зростає і розповсюджується насильство, обман, заздрість, ненависть, вбивство, тероризм, війна... Збільшується горе, проливається невинна кров, знецінюється людське життя. Все це свідчить про те, в яку страшну безодню гріха і беззаконня кидає себе людство, продовжуючи жити законом самолюбства, лицемірства і пороку «від вина заточуються, хитаються від хмільних напоїв... у вині потопають» (Ісая 28,7). Затверділо серце цього люду, закрили очі свої, затулили вуха, щоб не бачити, не чути і не розуміти серцем, щоб не вилікуватись знову (Ісая 6,10). Ніякі технічні засоби захисту і нападу не зможуть перемогти пануюче у світі зло, якщо сама людина не звернеться через Церкву до Бога, виконуючи Його заповіді, які відкриють їй її гріхи, приведуть її до Христа.

Тільки в церкві людина може спастися, як закликає св. Іоанн Златоуст: «Не відступай від Церкви, нема нічого сильнішого від неї, вона твоя надія, в ній твоє щастя і спасіння». Церква призиває кожну людину сердечно розкаятися у своєму злі і вибрати добро виконанням заповідей, припинити вбивати, красти, обманювати, щоб настав кінець смути і почалось процвітання держави. З погляду християн без розкаяння кожного із нас в скоєному злі і без виконання заповідей Божих ніякі соціальні, політичні, юридичні, економічні та інші матеріальні заходи із смути нас не виведуть: все розкрадемо, кожного обдуримо, всі закони обійдемо і в атмосфері вищого хаосу і роздратування один одного знищимо. Так що внутрішня духовна первопричина смут, -наше серце, в якому діють дві протилежні непримиримі сили: по-перше - закон Божий -совість людини, промисел Божий про людину (народ), виражений в Його десяти заповідях; по-друге - людські хотіння, бажання, страсті (гріхи) свавілля, тобто невиконання заповідей.

Кожна із антагоністичних сил схиляє наше серце, нашу вільну волю на свій бік, але сама людина в серці своєму вирішує, що вибрати, - добро чи зло, виконувати заповіді чи не виконувати. Що виберемо, - те і буде з нами, так як в самому серці кожної людини вирішується і її доля, і хід всієї історії.

Людині не можливо самій без Бога врятувати себе. Богові ж, Його спасительній благодаті, все можливо. Спасительну благодать Христос дарує лише людині, яка здатна сприйняти цю благодать — покірливій, милосердній і люблячій інших жертовною любов'ю. Спасає людину благодать Спасителя і добрі справи самої людини. Апостоли сповідали Христа як Спасителя словом і своїм святим життям. Отже, якщо ми християни, то необхідно побачити, перш за все, свої гріхи, а не гріхи сусіда. Побачити свою погибель, своє занурення в океан гріхів. Хай кожен зрозуміє, що саме йому потрібний Христос як Спаситель. І не від матеріальних, соціальних, політичних, економічних незгод, а від духовних і душевних та від гріхів своїх смертних. Людина гине від заздрості, обману, роздратування, засудження, злості, ненависті, перелюбства, сріблолюбства, гордині, пихатості, немилосердя і т.п. Поки людина не усвідомлює цього — вона просто віруюча — вірить не в Спасителя, а в Бога взагалі. І, отже, не спасається.

Людина повинна змирити себе, свою гординю, побачити свої гріхи, усвідомити свою загибель. Вона повинна вважати себе нижче за всіх, гірше за будь-яке творіння і в цьому покірливому стані - стані самодокору, самоприниження, каяття ходити перед Богом. Лише тоді вона зможе усвідомити, що саме їй потрібний Христос і отримати спасительну благодать.

Для цього приходить Христос в уничиженному образі, народжується в печері і покладається в яслах заради нас і нашого спасіння. Христос прийшов не праведників спасти, а тих, хто змиряє себе, хто усвідомлює: я - грішник (як розбійник на хресті). А хто більше всіх усвідомлює себе грішником? Праведник, святий! Ніхто так не бачить своїх гріхів, як вони - на білому і порошинку чорну видно. Цим вони жили, цим наближалися до Христа, цим спасалися і цьому раділи.

Возлюблені у Господі пастирі, чесне чернецтво, дорогі брати і сестри! Поздоровляю вас з великим святом Різдва Христова і Новим роком. Бажаю, щоб ми були всі християнами, а християнин - це лише той, хто сповідає саме Ісуса Христа як Спасителя і Бога, живе свято, несе свій хрест; стражданнями, скорботами очищається від своїх гріхів, порочних звичок, любить Бога і ближніх своїх (особливо особистих ворогів), як самого себе. «Славитиму (Тебе), Господи, всім серцем моїм, сповіщатиму всі чудеса' Твої. Радітиму і торжествуватиму. Тобі співати, імені Твоєму Всевишній» (Пс.9.1-3). Хай спасаюча благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з усіма вами. Амінь.

Амвросій, Архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський
Різдво Христове 2008/2009 рр. м. Чернігів

закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Пан Усмішка і його позитив - фоторепортаж

SVOBODA.FM