Життя як є: Війна сусідів

Жителька Березни Наталія Зевако поскаржилася найближчій газеті, що її вже вдруге за місяць жорстоко побив односелець Сергій Прядко.

Перший серйозний конфлікт закінчився візитом до хірурга, другий – дев’ятиденним перебуванням у лікарні. Міліція провела розслідування, однак кримінальну справу не порушила. Кажуть, має вирішити суд.

А поки що сусіди продовжують погрожувати одне одному і хтозна, чим закінчиться це протистояння.

– Ця жінка зверталася до мене по допомогу двічі, у квітні та травні, – розповів хірург-ординатор ЦРЛ Михайло Туров. – Спочатку з травмою стегна, а потім – зі струсом мозку та травмами обличчя. Ми її госпіталізували і більше тижня лікували.

– А Наталія розповідала, що саме з нею трапилося?

– Я, чесно кажучи, більше цікавився станом її здоров’я і не дуже прислухався до розповідей. Хоча вона казала, що її побив сусід, і не один раз.

Про цей конфлікт ми поцікавилися у селищного голови Березни Андрія Прядка. Адже людину двічі серед білого дня побили – на вулиці і в її будинку! Що ж трапилося, що люди говорять, невже ніхто не зважає? Андрій Прядко каже, що ні сама Наталія, ні її кривдник до селищної ради не скаржилися, а міліція цією справою займалася. Бачив, що Зевако йшла по вулиці зі страшенними синцями на обличчі.

– Вона не п’яниця, нормальна людина, але дуже імпульсивна. Раніше працювала на цегельному заводі. Зараз без роботи, живе сама з трьома дітьми (двоє – майже дорослі, менша донька – підліток), – зауважує селищний голова. – Мабуть, уся проблема – у її запальному характері.

Начальник райвідділу міліції Василь Ворона повідомив «Нашому слову», що вперше Наталія Зевако звернулася до міліції 23 квітня, поскаржилася, що Прядко зачепив її плугом. Розслідуванням займалася ДАІ. У порушенні кримінальної справи відмовили, бо з’ясували, що Зевако сама спровокувала конфлікт і сама ж випадково зачепилася за плуг на міні-тракторі. Принаймні, так написано у справі.

А 14 травня зареєстрована ще одна скарга. Наталія Зевако заявила, що Прядко побив її і старшу доньку. У акті судово-медичної експертизи зазначено: Наталія отримала легкі тілесні ушкодження. Кримінальну справу знову не порушили. Наступного дня, за словами Наталії Зевако, сусід знову приходив до неї додому і погрожував. Не бив, однак дуже налякав. І знову – скарга.

На думку головного міліціонера району, у такій ситуації варто звертатися до суду (мова йде про статтю 125 Кримінального кодексу України). А органи міліції не мають права проводити досудове слідство.

– Проходьте, проходьте до хати, будь ласка! Не зважайте, що не зовсім прибрано, городи увесь час віднімають.

Це вже ми завітали до родини Наталії. В хаті справді не дуже чисто, у залі немає меблів, однак у око одразу впадають квіти. Вони всюди – на вікнах, стелажах, підлозі. Величезні, екзотичні. Просто диво, як таку красу можна самотужки виростити.

– То моє захоплення, – каже господиня. – Я за ними, як за дітьми доглядаю.

Наталія довго розповідала, що ж сталося. Почалося усе через ворожнечу з колишньою невісткою (вона живе навпроти).

– Обидва будинки – моїй сім’ї і братовій – побудувала нам мама, нині покійна, – каже Наталія. – Заповідала дружними бути і шанувати одне одного. Ми й дружили, гуртом дітей ростили. У мене – троє, у брата – двійко. А сім років тому прийшла біда – повісився брат. Не знаю чому, та щось же довело його до такого страшного рішення. Я Антоніні (невістці) теличку дала, щоб корову мали, а не хочуть – хай продадуть і пам’ятник покійному поставлять. І 80 доларів ще дала, тоді це були пристойні гроші. Та пам’ятника й досі нема. До суду дійшли.

А мені прикро – такий чоловік був, хазяїн, усе добро їй залишив. Вона ж і свекрусі, що хату їм звела, квіточки на могилу не покладе, на чоловіковій хреста не пофарбує. Співмешканця прийняла, ще двох дітей народила. Ми з моїми дівчатками няньчити помагали. А тепер ці хлопці, п’яти- і шестирічний, каміння нам кидають по вікнах, матюкають тітку. Тоня намовляє і моїх дітей проти мене. А Славик її (співмешканець) залякує, погрожує. Уночі в паркан стукають, з петель хвіртку знімали не раз. А дружать із Прядками, ті поряд живуть. Так і той став погрожувати. Ото трактором наїхав. У лікарню не лягла, бо з дочкою були проблеми, хіба на себе зважала. А у травні побив страшенно і мене, і Марину. Заскочив у хату і кілком, кулаками. Досі синці на обличчі. За що? Я нікому зла не роблю. Запальна, покричати можу, але швидко відходжу. Міліція не реагує, бо Оксанин брат (дружини Сергія Прядка) начальник відділення міліції у нас у Березні. Гальмують справу. А щоб отримати направлення на судмедекспертизу, довелося у прокуратуру скаржитися! І попоходила – зі струсом мозку та синім обличчям!

Зайшли ми й до Прядків. Удома були обоє господарів. У дворі – техніка, хата ошатна.

– Та ви ж її бачили (це про Зевако), ну що, нормальна? – це господар. – Йшов наш шестирічний синок зі школи – Наталка відро води з колодязя витягла й на голову дитині вилила. Прибігло воно мокре, злякане, плаче! А меншенькому вуха якось понакручувала. Ну, нашкодили діти – прийди, скажи нам, батькам, ми самі покараємо. Племінницю Юлю побила. Марина її погрожує: піду в школу – поперебиваю ноги вашому малому. Це як по-вашому? Вона ж одного разу із сокирою вискочила із-за хвіртки, а я з малим був. Хтозна, що в неї у голові, ще на хлопця кинеться. Почав сокиру забирати – вона у двір ускочила, Марина мене палкою по голові. Не бив я їх! Вигадки. Чому ж експертизу через три дні робила? Мо’ хто з дружків натовк?

Негарна й сумна історія. Журналіст не мала на меті встановлювати, хто ж насправді винен і хто кого спровокував. Для цього є відповідні правоохоронні органи. Але хочеться прокричати: схаменіться! Адже синя від побоїв мати трьох дітей і облите крижаною водою дитя – це ненормально. Це страшно.