Гарні чоловіки на дорозі не валяються. Вони валяються на диванах?

Я - великий прихильник вашої газети. Взагалі, дуже люблю читати. Майже у кожному номері "Поліської правди" знаходжу матеріали, які спонукають до роздумів. Багато вміщуєте житейських історій, читаєш і дивуєшся, як воно буває у людей.

На жаль, більшість авторок листів рубрики "На життєвих перехрестях" — жінки. І найчастіше – ллють бруд на чоловіків, а себе в усьому стараються виправдати.

Я б радив таким подивитися на себе у дзеркало, зовсім не для того, щоб напудритися чи підправити макіяж, а щоб поглянути на себе збоку і запитати саму себе: "Яка я насправді?"

Я одружився одразу після служби в армії. Через 9 місяців у нас народилася донька, а через три роки - ще одна. Я багато допомагав дружині, доки діти були малі.

Беріг її, сам вставав до діток уночі, не рахувався ні з якою домашньою роботою, всьому навчився, перебуваючи у першому шлюбі. Сам збирав і водив своїх малих до дитсадка, потім - до школи. Навіть навчився кіски заплітати, банти зав'ярувати.

Роки летіли. Доньки підростали, збільшувалися сімейні витрати, потрібні були нові наряди моїй дружині і дівчаткам, піаніно, новий телевізор, а згодом і комп'ютер. Я змушений був залишити улюблену роботу за професією і пішов на роботу, яка більш оплачувалася, потім знайшов ще одну.

Доки я в інтересах сім'ї' бігав по роботах, дружина приробила мені роги. Дізнався я про це від її родичів, які вже давно негодували через її поведінку. Всі про це знали давно, один я ні про що не здогадувався...

Було дуже боляче і образливо. Я зібрав свої речі і поїхав пожити до матері у село. Незабаром ми розлучилися.

Я втратив житло і роботу. Змушений тепер був шукати заробіток у столиці, працював охоронцем. Тут познайомився з розлученою жінкою.

Все ніби було гаразд та пожили ми недовго. Виявляється, вона чекала виклику від родичів за кордон, куди незабаром відбула на постійне місце проживання. Я знову залишився біля розбитого корита.

Та незабаром життя взяло своє. Я знову познайомився з жінкою, яка мешкала у трикімнатній квартирі із мамою і сином.

Недавно вона розлучилася із чоловіком і повинна була сплатити йому частку за житло. У нас прекрасно складалися стосунки. Я до того грошей трохи назбирав, подумував про власне житло, ще трохи позичив, все віддав їй, щоб сплатила борг своєму колишньому і перебрався жити до неї.

Все складалася добре: кохана жінка, житло, робота. Все було. І все знову рухнуло, коли її син повернувся додому після армії. Став пити, гуляти, влаштовувати дебоші, виганяти мене з дому. Через ці скандали я валився з ніг.

Коли не зміг більше все терпіти, був доведений до краю, зрозумів, що за себе не ручаюся, можу не стриматись і убити того гада, який мучив матір і всю сім'ю, сам покинув свою кохану і місто.

Знову перебрався до матері у село. Вона живе сама і їй вже важко справлятися навіть з невеликим господарством. Я доглядаю город, тримаю курей, качок, кролів.

Часто сиджу і думаю: чому я знову один?

Невже жінкам більше подобаються чоловіки, які годинами лежать на дивані і дивляться телевізор? Чому мені не пощастило у житті?

Для жінок, з якими я мешкав, було подвигом попрати разів два за тиждень, зварити борщ. Вони залишали невимитий посуд до ранку, якщо всю цю роботу я не встигав виконувати.

Хочеться вірити, що не перевелися жінки, з якими і робота, і відпочинок - «в радість, які вміють ласкаво посміхнутися, обняти і поцілувати, ґудзик як слід пришити, з якими просто поруч посидіти, помовчати приємно.

Анатолій К., Куликівський район

На фото: «Глямурні» дівчата. Вам такі потрібні?