Колодязь Тік-Кую: ФОТОпрогулянка підземеллям

У 1998-2001 роки у древній фортеці зроблене сенсаційне відкриття. Виявлено древню гідротехнічну систему підземних споруджень, або, простіше кажучи, облоговий колодязь міста Чуфут-Кале, якого просто не могло не бути у фортеці такого рангу.

Втім, пам'ять про таку систему зберігалася в переказах. Їхню вірогідність блискуче підтвердили недавні відкриття.

Віддавна вода у фортеці була привозною - її брали у джерелах Карай-Чокрак і Гази-Мансур. Використовували також дощову й талу воду. Запаси води у вигляді снігу й льоду зберігали в печерах під соломою й повстю.

У період облоги воду доставляли з таємної системи гідротехнічних споруджень. Коли фортеця втратила колишнє військове значення, відомості про неї, що мали схований характер, забулися. Але не всіма.

Таємницю розташування підземних споруджень передавали з покоління в покоління обраним; із часом її хоронителями стали старійшини й керівники народу караїмів. Коротку інформацію обнародував караїмський гахам (духовний керівник) С.Шапшал у 1895 році: "Караїми могли переносити тривалу облогу завдяки тому, що біля Малих воріт Кирк-Йера був підземний хід до джерела, що перебуває біля підніжжя скелі".

Пізніше про те ж писав М.Фиркович (1907): "У Кале в колишній час існував ще один грандіозний колодязь, названий Тік-кую, тобто колодязь перпендикулярний. Сам колодязь із водою перебував за Кале недалеко від Кичик-Капу (Малих воріт) з маленьким отвором. Він тепер розламаний, колодязь закиданий каменями й називається Сокур-кую, тобто "сліпий колодязь". Хід же до цього колодязя був у Кале на Бурунчаку, звідки косо вирубаний тунель до води. Отвір цього тунелю на Бурунчаку нині приховано під купою каменів".

Найбільш раннє згадування про колодязь належить французькому мандрівникові де Ла Мотре, авторові книги "Подорож у Європу й Азію". Посилаючись на нього, Дюбуа де Монпере пише: "... тут (на Бурунчаку) був колодязь або природна цистерна, облицьована каменями й наповнена водою, що ніколи не висихала. Місцезнаходження колодязя, що був, безсумнівно, забитий турками, сьогодні невідомо".

Коли й ким була створена ця система, ще має бути довідатися, але безсумнівно, що відомості про неї становили "військову" й "священну" таємницю, що довірялася деяким обраним. Безсумнівно й те, що останніми за часом хоронителями цієї таємниці були караїми. Тому їхньої відомості, донесені до наших днів, особливо коштовні й важливі.

Маючи опубліковані відомості й переказами, а також опираючись на дані геологічної розвідки місцевості, група ентузіастів почала пошуки.

Увагу дослідників привернуло невелике поглиблення на захід від Малих воріт: інтуїція не підвела - уже на другий день робіт у серпні 1998 року було розкрите устя колодязя. Спочатку тут трудилися члени кримських караїмських громад, а також представники інших національностей, в основному у свої вихідні дні.

Однак до 2001 року стало ясно, що їхніх сил недостатньо – грандіозність відкритої ними підземної гідротехнічної системи по масштабах перевершувала всі, досі відомі у Криму. До вирішення завдання були притягнуті Асоціація кримських караїмів, Інститут мінеральних ресурсів і Центр спелеотуризму "Онікс тур". Ними був виконаний величезний обсяг робіт, у результаті якого розкритий і доступний огляду туристів наступний комплекс.

У 150 метрах на захід Малих воріт та у 35 метрах південніше стіни Пенджере-Ісар (Стіни з вікном) розчищений вертикальний колодязь діаметром від 1,8 до 2,2 метрів довжиною 27 метрів.

На глибині 25 метрів до нього примикає підземна галерея квадратного перетину 2 на 2 метри, що піднімається на висоту 30 метрів. Майже на всьому її протязі вирубані щаблі. Поблизу від місця сполучення галереї з колодязем відгалужується невеликий хід, розчистка якого ще попереду.

Нижче галереї (на глибині 27 метрів) колодязь розширюється майже до 5 метрів за рахунок пологого спуску - вирубаної в скельному масиві свого роду кручених сходів, що йде від порталу галереї в глибину колодязя. Це, безсумнівно, Тік-кую - Прямій або перпендикулярний колодязь караїмських переказів.

Але повернемося до галереї. На її зводі місцями видні дрібні сталактити, що само по собі свідчить про її стародавність. Зустрічаються також пізні написи (частіше кіптявою) караїмським курсивом, арамейським квадратним курсивом і рідше - на латині.

На місці виходу галереї на поверхню була вежа, складена з великих квадрів. Висловлено припущення, що ця система служила не тільки для схованого підходу до води. При необхідності в ній могли сховатися багато людей. У цьому випадку набувають реального сенсу фольклорні сюжети кримських караїмів про зникаюче військо й про князя із загоном джигітів, що мав здатність з'являтися одночасно й на стінах фортеці, і в тилу ворога. Не виключене й культове призначення підземного спорудження в нижній частині колодязя Тік-Кую. Це могло б послужити додатковим поясненням ореола таємниці, що оточує Аширин Йол (Таємний шлях).

Вищеописані підземні спорудження на сьогоднішній день обладнані й доступні для огляду, становлять лише частину системи. Ведеться пошук продовження вже відкритого й інших підземних ходів.

За інф. Туристичний клуб «Мангул»

Фото: Сергій СТУК, Сергій КЛИМЕНКО