Древня фортеця Чуфут-Кале. ФОТОпрогулянка
Чуфут-Кале – одне з найтаємничіших місць Криму. Прямовисні скелі плато, на якому знаходиться місто, виглядають неприступними. Тільки з одного боку сюди веде звивиста стежка.
Ореолом загадковості оповите усе, що пов’язано з цим містом та городянами, які покинули його.
Загальна площа городища чимала - 38 га. Вистачить на багатогодинне дослідження.
Чуфут-Кале (крим. Cufut Qale) - середньовічне місто-фортеця за 3 км на схід від Бахчисараю. Назва в перекладі з кримськотатарської мови означає "Юдейська Фортеця".
Висота плато, на якому розташоване печерне місто, над рівнем моря - 540 м. Та підйом долається досить легко, незважаючи на спеку.
Чуфут-Кале умовно можна поділити на три частини, які виникли в різні етапи існування міста: Бурунчак ("носик", "мисок" на кримсько-татарській мові), де немає будівель; Старе місто та Нове місто.
Від найдавнішої частини міста (старе місто) залишилися донині головна стіна та арка X століття.
Виникло місто у V-VI століттях. Зокрема так вважав відомий дослідник Крима А.Бертьє-Делагард. Хоча інші вчені (А.Білий, наприклад) називають більш пізню дату: ІХ-Х ст., а то й взагалі ХІІ ст. (В.Ф.Гайдукевич). Яка з версій найбільш близька до істини, дізначтися важко: замало залишилося письмових свідоцтв тих епох.
Можливо, фортеця взагалі використовувалася лише в важкі моменти, під час ворожих набігів, коли за її стінами ховалися пастухи з околиць разом з своїми стадами, а в інший час стояла пусткою - хто знає. Є свідчення, що саме так укріплення і використовувалося аж до XIV століття.
Та з часом тут залишалося все більше і більше постійних жителів, з'являлися житлові будинки, ремонтувалися старі побудови. В XV ст. поселення досягло свого розквіту. Саме тоді сюди була перенесена столиця незалежного від Золотої Орди Кримського ханства Хаджі-Девлет-Гірея.
Люди продовжували жити тут аж до ХІХ ст., саме тому багато споруд, особилво культового призначення збереглися тут досить непогано.
Перша письмова згадка про Чуфут-Кале належить до 1298-1299 рр. Тоді фортеця, щоправда, називалася Кирк-Ор (Сорок замків). Її, як і інші поселеня Таврії, зруйнував емір Ногай під час міжусобиці в Золотій Орді. Можливо. саме Чуфут-Кале описав і монах Рубрук, що подорожував Кримом в 1253 р. і згадував сорок замків, що розташовані між Херсонесом та Судаком.
В 1321 р. арабський географ Абульфеда писав, що Кирк-Ор використовують алани в разі нападів на їхні поселення ворогів. В середині XIV ст, в часи правління хана Джанібека, фортецю захопили татари. Якийсь час укріпленням на мису володіли беї Яшлавські.
Коли в кінці XIV століття Золота Орда почала потихеньку агонізувати, фортеця слугувала резиденцією деяких претендентів на ханське звання.
В 1420-х роках Чуфут-Кале кілька років володів Девлет-Берди, дядя першого кримського хана Хаджи-Девлет-Гірея, який і переніс свою столицю з Солхата в Кирк-Ор. З 1430-х і до 1400-х років саме Кирк-Ор був резиденцією кримського хана.
Про те, що місто зростало, свідчить і грамота (ярлик) хана Хаджи-Гірея від 1459 р., де згадуються мусульманська та християнська міські спільноти, іудейська громада. Наступний ярлик, виданий ханом Менглі-Гіреєм, згадує ще й вірменських поселенців в Кирк-Орі.
З 1454 р. тут існував монетний двір.
На початку XVI ст. через політичні зміни ханська резиденція переноситься спочатку в Салачик (Старосілля), а пізніше в Бахчисарай. Кирк-Ор продовжує існувати як могутня фортеця, яка може приютити хана в часи міжусобиць. Остаточно татари покидають місто наприкінці XVI - на початку XVII століть. В середині XVII ст. Кирк-Ор покидає й вірменська громада. Залишаються лише караїми.
Саме тоді змінюється і назва поселення: спочатку це просто Кале (фортеця, з 1608 р.), а пізніше - Чуфут-Кале (Іудейська фортеця). Ще один варіант назви з XVII столітя - Джевхер-Кермен (фортеця коштовностей) - не прижилося, хоча й увійшло в історію завдяки згадкам в подорожніх описах відомого мандрівника того часу Евлія Челебі.
Караїми, що залишилися в укріпленні, були -як і всі іудеї - людом торговим. Лавки свої тримали в новій столиці Бахчисараї, але перебувати їм там дозволялося лише до заходу сонця, після чого вони мусили покинути місто.
Станом на кінець ХVIII ст. в Чуфут-Кале нараховувалося близько 200 будинків. Та коли Крим було приєднано до Російської імперії, жителі міста почали покидати Чуфут-Кале, переселяючись до Євпаторії чи Феодосії. Саме у перше з названих міст перенесли духовне правління караїмів та їхню друкарню.
В середині ХІХ ст. Чуфут-Кале остаточно залишився без жителів. І зрозуміло начебто: на плато не вистачало ані земель для сільгоспробіт, ані води, плюс ще й заборону на проживання в Бахчисараї було ліквідовано в 1783 р.
Вже в ХІХ столітті розвалини печерного міста стають об'єктом уваги туристів та романтиків.
Тут побували Олександр Грібоєдов, Адам Міцкевич, Василь Жуковський, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Максим Горький, Олексій Толстой, Джеймс Олдрідж. Це з письменників. Художники теж бували: Василь Крамськой, Ілля Рєпін, В.Сєров, Є.Нагаєвська та інші.
Напевно, їм не довелося викладати за оглядини руїн грубі гроші. Зараз вхід до Чуфут-Кале коштує недешево.
У 2006 році за вхід з дорослого просили 10 гривень, в 2007-му - 12. Минулого, 2008 року вхід коштував вже 20 гривень, а цього року – в півтора рази більше.
P.S. Обов’язково здійсніть віртуальну прогулянку до Ханського палацу, зайдіть до Успенського печерного монастиря та спустіться у прохолодний колодязь Тік-Кую.
За матеріалами «Замки та храми України»
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 17425 |
Посилання до теми:
21.07.2009 Історико-культурні пам’ятки та краєвиди Любеча. ФОТОрепортаж
10.08.2009 Чернігівщина INCOGNITA. Інтернет-конференція з Наталією Самохіною
10.09.2008 Трьохсотрічна Миколаївська церква Новгород-Сіверського. ФОТОрепортаж
24.02.2009 "Вієві” церкви Чернігівщини. ФОТО
16.06.2009 Качанівка - перлина світового палацово-паркового мистецтва. ФОТО
15.06.2009 Новгород-Сіверський - місто, де плакала Ярославна. ФОТО
12.09.2008 100-річчя Мезинської палеолітичної стоянки. ФОТОрепортаж
12.09.2008 Сторічний ювілей Мезинської палеолітичної стоянки. ФОТО
9.09.2008 Дендрологічний парк Тростянець. ФОТОрепортаж
5.09.2008 Старовинні Мезинські алеї. ФОТОрепортаж
1.07.2008 Чернігівщина туристична: Літо, вихідні, Тростянець. ФОТОрепортаж
23.06.2008 Чернігівщина туристична: Літо, вихідні, Качанівка. ФОТОрепортаж
19.05.2008 Заповідник Качанівка: Травень. ФОТОрепортаж
16.06.2009 Сокиринський палацово-парковий комплекс потребує уваги держави. ФОТО
8.09.2008 Багатовіковий дуб в урочищі Рихлівського монастиря. ФОТО
4.09.2008 Рихлівський Пустинний Свято-Миколаївський монастир. ФОТОрепортаж
Коментарі (2)
Игорь Кузьменко | 2009-09-06 16:44
Однако | 2009-09-05 08:42