«Дембеля» розповіли правду: Дідівщини в армії нема

Учорашні воїни Української армії, які тільки-но демобілізувалися, розповіли сьогодні журналістам про власну службу під час зустрічі у Чернігівському регіональному медіа-центрі Міністерства оборони України.

Прес-конференція за участі військового комісара Чернігова та його заступника мала назву «Правда про армію».

Враховуючи складну епідеміологічну ситуацію в країні, заступник міського воєнкома підполковник Іван Корнієнко розповів, як вона позначиться на роботі військових комісаріатів області.

- Згідно з розпорядженням міністра оборони, терміни відправки команд перенесені на 12 листопада. До цього (станом на 30 жовтня) військкомати Чернігівщини відправили на строкову службу 497 юнаків, що складає 53% від планового завдання. Решту призовників плануємо відправити до армії з 17 до 27 листопада.

Міський військовий комісар полковник Володимир Кравчук повідомив, що ситуація в Збройних Силах України знаходиться під контролем і їй не страшні ніякі віруси. Епідемія грипу не вплине і на призовну кампанію, вона лише трохи «підкоригує» її терміни.

На прес-конференцію було запрошено трьох чернігівців, котрі буквально кілька днів тому змінили військову форму на цивільний одяг. Їм було що розповісти журналістам про нинішню армію і розвіяти деякі міфи про неї.

Віктор Ковальчук: «Я проходив службу у внутрішніх військах, в спеціальній моторизованій бригаді міліції. Патрулював вулиці Києва, затримував порушників правопорядку, забезпечував громадський порядок під час масових заходів, ніс караул в аеропорту «Жуляни».

Ніякої «дідівщини» у нас не було. Навпаки, намагалися один одному допомагати. Звичайно, групувалися за принципом земляцтв, але то були позитивні угрупування, жодних конфліктів на цьому підґрунті не було. Армійська їжа мало відрізнялася від домашньої».

Олександр Гавриленко: «Задоволений своєю службою. Потрапив у аеромобільну окрему бригаду, що дислокується в Житомирі, в «десантуру». Фізичні навантаження були великими, багато разів доводилося робити марш-кидки на 20 кілометрів з «повною викладкою».

У бригаді було чимало земляків з Чернігівщини, нас там завжди поважали. Як, до речі, і офіцерів-чернігівців. Шкодую лише, що мало стрибали з парашутами. Та й рік служби – це, по-моєму, мало. Я б із задоволенням відслужив ще рік. Армія додала мені розуміння сенсу життя».

Олег Пилипенко: «Після чотирьох місяців, проведених у навчальний частині внутрішніх військ в Золочеві Львівської області, мене відправили у Павлоград, де охороняв місцевий хімічний завод. Отримав серйозну фізичну і бойову підготовку, адже, як молодший командир, мав володіти всіма видами стрілецької зброї.

Жили в казармі однією великою сім’єю, і ніяких «жахів», які можна почути про армію від тих, хто не має про неї справжнього уявлення, у нас не було».

Цікаво, що всі ці троє молодих людей вирішили обрати однаковий подальший життєвий шлях – працювати в органах внутрішніх справ.

Як запевнили співробітники регіонального медіа-центру Міністерства оборони, практика подібних прес-конференцій буде продовжена. На черзі – зустріч з чернігівськими миротворцями, які незабаром відбудуть у Ліберію.