За підтримки Анатолія Мирошниченка Чернігівщина приймала міжнародний фестиваль бойових мистецтв

Такого велелюддя, як минулої суботи, здається, іще ніколи не бачила приміська Манжосівка, що на Прилуччині та її околиці.

Саме тут, на місці колишнього кар’єру, в урочищі Глинище, проходили грандіозні масові дійства - 3-й регіональний фестиваль під відкритим небом «Відродження», 3-й міжнародний фестиваль слов’янських бойових мистецтв «Перунів полк» та 1-й Всеукраїнський силовий турнір з кулачних та спортивних ножових боїв «Прилуцький герць».

Проведення цих заходів стало можливим завдяки сприянню голови Прилуцької райдержадміністрації Олега Нестеренка та фінансової підтримки депутата Чернігівської обласної ради Анатолія Мирошниченка.

Фестивальні заходи відкрив голова райдержадміністрації Олег Нестеренко.

-Не випадково, - звернувся він до присутніх, - Прилуччина обрана місцем проведення фестивалю слов’янських бойових мистецтв. Адже наш край - козацький, багатий своєю історією, народними традиціями, які ми прагнемо відродити і примножити. Сьогодні уже втретє ми проводимо регіональний фольклорно-туристичний фестиваль «Відродження», який поєднує красу українського народного мистецтва, богатирської сили, зміцнює наші національні корені. Приймаючи естафету лицарської звитяги від славного козацтва, започатковуємо турнір «Прилуцький герць»... Впевнений, що козацьке свято досягне високої і світлої мети: ми покажемо, хто ми і чого варті, і засвідчимо, що сучасне покоління, як і козаки колись, черпає силу свою і енергію до життя у любові до рідної землі, у вірі до Бога і у високій моралі... Нехай же дух козацтва відроджується у наших сучасників. Радіймо і відпочиваймо. Зі святом!

-Хочу висловити, - сказав він, - слова подяки організаторам цього свята: міжнародній федерації козацького бойового мистецтва «Триглав», громадській організації «Курінь імені Івана Сірка», голові Прилуцької райдержадміністрації Олегу Нестеренку, усім тим, хто був до цього причетний. Хочу подякувати учасникам змагань з Києва, Тернополя, Харкова, Чернігова, які зберігають давні традиції слов’янських бойових мистецтв. По-справжньому пишаюся тим, що цей фестиваль відбувається тут, на прилуцькій землі, яка зростила не одного богатиря. Нам є чим пишатись. Саме тут відроджуються традиції наших предків, постають нові богатирі, лунає українська пісня і можна сказати: прилуцькому козацькому роду - нема переводу!

«ПОКИ ЖИВУТЬ ТРАДИЦІЇ,
МИ - СПРАВЖНІ УКРАЇНЦІ!»

Почесне право відкрити пісенне фестивальне дійство надається нашій відомій землячці, заслуженій артистці України Ніні Мирводі. «Хочеться, - висловила вона побажання, - щоб ми зустрічалися тут кожного року. Бо поки живуть у наших серцях і душах наші традиції, ми з вами - справжні українці!». Заспівавши під бурхливі оплески пісню «Я козачка твоя», вона порадувала присутніх приємним сюрпризом: зворушливо виконала продовження цієї пісні, написане свого часу Раїсою Кириченко і покладене на музику Геннадієм Татарченком.

Шквал оплесків та овацій викликала поява на сцені заслужених артистів України братів Назарія - молодшого та Дмитра Яремчуків, які тепло зичили жителям Прилуччини та їх гостям щастя, миру, любові, добра і процвітання. Порадували своїми виступами і гості з Києва, лауреат міжнародного конкурсу «Слов’янський базар», уродженка Прилук Анастасія Чекалова, учасник телешоу «Україна сльозам не вірить», теж наш земляк з Сухополової Валерій Величко, акторка Харківського академічного театру ім. Шевченка Ірина Кобзар, акторка Харківського академічного театру музичної комедії Ярослава Дерев’яго, самодіяльні митці Прилуччини Юрій Бутенко, Олександр та Сергій Дубовики, артисти «Нового театру» і театру «Первоцвіт» та інші.

Під закличні позивні і бій литавр на майданчик виходять, щоб продемонструвати показові виступи, учасники 3-го Міжнародного фестивалю слов’янських бойових мистецтв «Перунів полк» та 1-го Всеукраїнського турніру з кулачних та спортивних ножових боїв «Прилуцький герць», які представляють міжнародну федерацію козацького бойового мистецтва «Триглав» (Тернопіль), Київський осередок міжнародної федерації бойового гопака «Козак Мамай», федерацію історичного фехтування «Сімаргл» (Чернігів), клуб бойових мистецтв «Патріот» (Чернігів), секцію спортивних ножових боїв «Блейд-бразерс» (Харків), Київський клуб кікбоксингу, Прилуцьку міськрайонну громадську організацію «Курінь імені Івана Сірка» та «Курінь імені Івана Богуна» (Прилуцька виховна колонія).

Не можна було без хвилювання спостерігати за усім тим, що діялось. Завмирало серце, коли, наче іграшкою, розмахували молоді козаки здоровенною дубовою булавою. Ось-ось, здавалося, вона вирветься і полетить на голови глядачів. Але дужі руки тримали її міцно і надійно - скільки ж то треба мати сили і спритності!

Вражала віртуозність володіння що бойовою палицею, що списом, які у козацьких руках розкручувалися з неймовірною швидкістю, незалежно від того, робили це козаки поперед чи позаду себе. А коли вийшли і стали розмахувати шаблями, мечами та серпами, продемонструвавши карколомні прийоми буквально перед носом у глядачів, у натовпі почулися «охи» і «ахи». Правда, дехто засумнівався, чи зі справжньої сталі вони. І ніби почувши це, козаки миттєво розвіяли сумніви: одним ударом гостренної зброї розсікали вони навпіл товстелезні дерев’яні рогатини, які тримали їх побратими.

Звичайно, все це були показові виступи, адресовані глядачам. Та захоплення силою і спритністю малих і дорослих козаків від цього не меншало.

Та найбільше хвилювань чекало попереду, тоді, коли на «герць» вийшли представники об’єднаного куреню: ім. Івана Сірка та ім. Івана Богуна. Тут уже не тільки «охалось» та «ахалось» - тут серця в одних завмирали, а в інших скажено калатались. Бо як інакше було споглядати такі «картинки»? Тупають хлопці (вихованці Прилуцької виховної колонії) босоніж по битому склу і ... посміхаються. Приставляють загострені шомпори до грудей чи до шиї і - згинають їх у дугу. Лягає спиною на бите скло козак, йому на живіт і груди кладуть дошку із забитими гострими цвяхами, зверху на які лягає ще один козак, а на нього стають ногами ще два. Усі - завмирають.

Ой, що буде?! Але на тілі учасників - жодної подряпинки. Не можна було спокійно дивитись, як на живіт лежачого горілиць козака падає з метрової висоти ... важка булава або гострий кінець шомпора чи кинджала. Як з великою силою козаки кидають один одного об землю. Так, що піднімається стовпом пилюка... «Їм же дуже боляче!», - смикає за руку хлопеня свого дідуся посеред глядачів. «На те вони і козаки, що болю не чують!», - заспокоїв той малюка.

Змагалися… по-козацьки! На швидкість штовхали голоблю (для довідки: голобля – жердина, яку в давнину чіпляли до передньої частини воза), переносили відра з глиною, билися мішками, намагалися якомога швидше перенести одне одного на певну відстань, звалити учасника супротивної команди на землю, тримаючи його за пояс тощо. А публіка, розігріта польовою кашею, шашликами голосно скандувала: «Прилуки! Молодці!».

У результаті цілої низки змагань дві перемоги виборола команда «Патріот України», що посіла ІІІ місце. Тричі переможцями стали «Богатирі Прилук «Котигорошко» (ІІ місце). Команда «Курінь ім. Івана Богуна» опинилась на гребені абсолютного успіху (за нею – чотири перемоги і І місце!).