8 березня - 75 років від дня смерті Юрія Коцюбинського, радянського військового і державного діяча

Розташована у Чернігові "Алея Героїв", відома також у народі як "Алея Репресованих Героїв" відкривається погруддям Юрія Коцюбинського. 8 березня цього року виповнилося 75 років від дня трагічної його загибелі від рук своїх же однопартійців.

Юрій Коцюбинський народився 25 листопада 1896 року у Вінниці в родині видатного письменника Михайла Коцюбинського. Навчався в Чернігівській гімназії. Із 1913 року - член РСДРП. Восени 1916 року мобілізований до армії. Після навчався в школі прапорщиків в Одесі служив у Петрограді. У жовтні 1917 року брав участь у більшовицькому перевороті в столиці Російської імперії. Із 1917 року - член першого радянського уряду України - заступник, а потім народний секретар військових справ.

У січні 1918 року, коли київські студенти під Крутами приймали нерівний бій, зупиняючи армію більшовиків на чолi з Муравйовим на дорозі до Києва, головнокомандувачем збройних сил радянської Української Народної Республіки з центром у Харкові був Юрій Коцюбинський. У Києві сучасники тих подій порівнювали армію більшовиків із Батиєвим нашестям.

Один із друзів Михайла Коцюбинського, письменник Сергій Єфремов, звернувся зі сторінок "Нової ради" з відкритим листом до Юрія Коцюбинського, який, напевно ж, прочитав його. "Десять днів мільйонове місто беззбройних та беззахисних дітей, жінок і мирної людності конає в смертельному жаху. Я знав і любив вашого батька... Але я не вагаючись кажу: яке щастя, що він помер, як добре, що очі його не бачили й вуха не чули, як син Коцюбинського бомбардує красу землі нашої й кладе в домовину молоду українську волю!".

Із 1918 року Юрій Коцюбинський - член більшовицького ЦВК, народний секретар внутрішніх справ, а з кінця листопада - Тимчасового робітничо-селянського уряду України. У 1919-1920 роках - керівник більшовицьких державних і партійних органів у Чернігові та Полтаві. Із 1920 року - на дипломатичній роботі в Австрії та Польщі. Із лютого 1930 року Коцюбинський - заступник голови, а з лютого 1934-го - голова Держплану і заступник голови Раднаркому УСРР. Входив до складу ЦК КП(б)У, був членом ВУЦВК.

У лютому 1935 року звинувачений в антирадянській діяльності і засуджений до 6 років заслання в Західному Сибіру. В жовтні 1936-го заарештований на засланні і перевезений до Києва. 8 березня 1937 року засуджений колегією Верховного суду СРСР до розстрілу. Того ж дня вирок було виконано. У грудні 1955 року Коцюбинський був реабілітований.