Чиказький ювіляр чернігівського Батурина (Фото)

Церковні передзвони розбудили квітневе надвечір’я. Але що це? Служби в церкві о такій порі вже немає. Але у нас в народі кажуть, що коли в церкві дзвонять, то мабуть свято. А свято тоді таки було. Того дня козацьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці, що в Батурині відвідав завжди очікуваний гість – добродій пан Микола Кочерга із Чикаго.

Він приїхав із далекого зарубіжжя, але він наш земляк, хоч ніколи тут і не жив (в Батурині він тільки народився). Батьки пана Миколи були уродженцями с. Митченки, що поруч з Батурином, але лиха доля змусила їх покинути батьківщину ще в молоді роки.

Разом з ними поїхав і малий Микола. Та все життя він серцем лине до милої Вкраїни. Рідною мовою спілкувався лише з батьками, бо навколо були одні іноземці. Рідна мова та любов до України передались малому Миколі через материну пісню та батькову казку. А коли батьків не стало, то навколо себе чув лише англійську мову.

Доля звела його з дівчиною – іспанкою за походженням, а через деякий час вони побралися. Народилося двоє синів, але українською мовою ніхто з них не володіє. При нагоді і я мала можливість спілкуватися з паном Миколою особисто.

Це дуже приємний і простий чоловік. Зробивши висновок, що його розмовна мова чиста українська, навіть, можна сказати, з «батуринським діалектом». Склалося таке враження, що пан Микола завжди проживав поруч з нами. Це є яскравим прикладом для людей, які недалеко від’їхавши від рідного дому, забувають мову своїх дідів-прадідів.

Ще в 2005 році доля звела пана Миколу з настоятелем церкви Покрови Пресвятої Богородиці отцем Романом. На той час богослужіння цієї парафії проводились у напівпідвальному приміщенні і пан Микола пообіцяв допомогти вирішити питання будівництва нового храму.

Та й поїхав собі до Чикаго. Там, не гаючи часу, розказавши все почуте від о. Романа, зумів згуртувати людей небайдужих до цієї проблеми. І однодумці відгукнулися. Першими з них були добродії сестра та брат Наталія та Іван Яреськи та пан Іван Деркач, що пізніше був призначений головою комітету по будівництву храму та інші добрі люди, які зробили свій посильний внесок у добру справу. Допомоги довго чекати не прийшлося.

Вже 2007 р. було розпочате будівництво церкви, а в 2008 р. відбулося перше богослужіння в храмі Покрови Пресвятої Богородиці (УПЦ КП). В цей момент радості настоятеля та прихожан не було меж. За участь у будівництві храму пан Микола Кочерга разом з іншими благодійниками був відзначений. Його нагородили орденом Миколая Чудотворця.

А 29 квітня цього року пан Микола відвідав дитячий центр, що нещодавно широко відкрив свої двері для малечі. Між ним та отцем Романом відбулася тепла зустріч, за невимушеною розмовою і промайнув час. Пан Микола дав позитивну оцінку всьому побаченому, чим був приємно вражений.

Такі дитячі заклади при православних храмах у нашій місцевості є рідкістю. Але, гадаємо, що ставлячи за приклад батуринський дитячий центр, настоятелі та прихожани інших храмів будуть запроваджувати цю новину і в своїх парафіях, бо в наш, такий нелегкий час, найбільшу увагу треба приділяти духовності, а саме – прищепленню дітям любові до народних традицій, шани до старшого покоління, вивченню рідної мови.

До речі, пан Микола займається благодійницькою діяльністю ще з часів здобуття Україною незалежності; з того часу, коли в житті нашої держави, а разом і української діаспори розпочалася нова епоха. На його рахунку багато добрих і таких потрібних для нашої України справ.

Цього року панові Миколі Кочерзі виповнюється 75 років. Настоятель козацької церкви Покрови Пресвятої Богородиці митрофорний протоієрей отець Роман Кривко та всі прихожании цього храму зичать ювіляру козацького здоров’я на «многая літа».

Марина ГЕРАСЬКО