У дорогу з животиком

Наталія Вікторівна очікує збільшення, животик вже добре помітний. Молода жінка їздить в жіночу консультацію досить часто. Зазвичай сідає в тролейбус № 6. Половина з тих, хто помітив що увійшла вагітну, відвернеться, буде говорити по телефону, дивитися у вікно. Половина-поступиться місцем.

- Поступаються, але дуже рідко, - каже майбутня мама Наталя Старощук. - Іноді стою всю дорогу.

Журналістки Вікторія Товстоног і Юлія Семенець вирішили випробувати на власній шкурі, як це, бути вагітною і їхати в тролейбусі, автобусі. Дві подушки, лейкопластир, ізоляційна стрічка - і ось  вже вагітні. Судячи з розмірів животів - термін немаленький.

П'ятниця, 20 Липня. На годиннику – 7.30. Люди товпляться на зупинках і намагаються пробратися в переповнений транспорт. Поспішаємо і ми.

 «Вагітні» каталися в тролейбусах № 1 від Центрального ринку до Червоного мосту. У тролейбусі № 6 - від «Санстанції» до школи № 5. Цього здалося мало. Пересіли в «дванадцятий» автобус, проїхали від школи № 5 до Центрального ринку. Захотіли ще й у маршрутці покататися. Сіли на «Україну» в маршрутку № 15, доїхали до Масанів.

Там нам раптово стало погано ...

Що було далі, кількома абзацами нижче.

Заходимо в битком набиту маршрутку № 15. Стоїмо на одній нозі. Зупинку стоїмо, дві, три ... Молодий чоловік у сірій футболці відчайдушно дивиться у вікно, намагаючись всім своїм виглядом показати, що він нас не бачить. Повненький чоловік топчеться по ногах, жінка років п'ятдесяти штовхає сумкою в живіт. А якби там була не подушка, а дійсно дитина?

Нарешті Людмила, жінка років сорока, з заднього сидіння намагається встати і посадити одну з нас.

- Дівчина, сідайте, - завзято проштовхується до виходу вона. - Ніхто не поступиться, що за люди!

На цьому Людмила не заспокоюється і, вже виходячи з маршрутки, смикає за футболку сидячого недалеко від дверей молодика:

- Поступіться вагітній місцем!

24-річний Дмитро Ткаченко моментально піднімається.

- Вибачте, не помітив, - щиро говорить він. - Сідайте, звичайно.

- Він правда не помітив, - підключається до розмови його попутниця. - Діма завжди вагітним місце поступається.

Да-а-а, вже сидимо, але постояти-то довелося чимало.

У «першому» тролейбусі теж довелося несолодко. Заходимо на задні двері. Їдуть в основному пенсіонери. Помічаємо двох молодих людей в середині салону. Поспішаємо до них.

І ось ми поруч з хлопцями. На вигляд їм років по двадцять п'ять. Злегка пом'яті. Терпляче стоїмо. Реакції немає. Починаємо животами штовхати цих молодих людей. Один, як і в маршрутці, уважно дивиться у вікно, інший говорить по телефону, обговорюючи, скільки випив вчора горілки.

- Молоді люди, поступіться вагітним місце, - командує кондуктор.

- По телефону поговорю і встану, - огризається один і продовжує розмову по мобільнику.

Другий мовчить взагалі. Пасажири починають насідати на мовця по телефону:

- У вас совість є? Встаньте!

Молода людина завершує розмову і повільно піднімається:

- Ну, запрячу телефон і поступлюся.

А ось в тролейбусі № 6 нам пощастило.

- Дівчина, сідайте, - миттю підхоплюється Геннадій Матросов, який їде разом з дружиною. - У мене у самого дружина Іра вагітна. Я знаю, що це таке.

- Доводиться піднімати, - розповідає кондуктор Оксана Коваль. - Правда, коли я сама три роки тому вагітної була, мені завжди поступалися місце - живіт був просто величезний.

В автобусах кондуктори розповідають, що просити поступитися місцем старшим або вагітній молодиці доводиться навіть міліціонерів.

З громадським транспортом все зрозуміло.

А що якщо раптом вагітної стало погано, скажімо, на виході з магазину? Хто погодиться відвезти в лікарню? Вагітним ж, кажуть, відмовляти не можна.

Одна з нас робить страдницьке обличчя, інша поспішає на стоянку біля «Великої кишені» на Масанах.

- Допоможіть, дівчині погано. Відвезіть в лікарню, - голосить.

- Ні-ні, - негативно махає головою чоловік років тридцяти, який сидить в «Ланосі», і піднімає скло.

Поспостерігав за нами трохи, і його, мабуть, починає мучити совість. Опускається скло. «Ось, - мелькає в голові думка, - одумався!»

- Вам таксі викликати? - Чуємо від чоловіка. - Зараз за три хвилини буде тут.

Пенсіонер: «Нам не легше»

- Я якось в тролейбусі попросила дівчину поступитися мені, - каже 77-річна Лідія Савчук. - Вона відповіла, що вдома сидіти треба. І не встала. З тих пір нікого не прошу. Самі пропонують дуже рідко.

- Ага, - каже Андрій, пасажир автобуса № 12. - Я гривню сімдесят п'ять за місце віддав. Нехай чекає наступного. Та й бабульки спритні такі. Вони в транспорт, як орда, забігають, штовхаються - місце собі шукають. А то був випадок. Сиджу в «десятці» на сидіння біля середніх дверей. Місць вільних повно. Заходить стара і каже, щоб я їй місце поступився, а то їй з сумками до дверей пробиратися важко буде. Я кажу, що вон напроти дверей місце вільне. А їй потрібно тільки моє. Не встав. Чого я повинен їй поступатися? Я заплатив за проїзд, а вона ні. Як виявилося, їй всього пару зупинок проїхати треба було. І весь цей час вона стояла наді мною, кректала і принципово не сіла на сусіднє сидіння. Ще мене і хамом обізвала. Проклинала там по-різному

Доктор: «Стояти корисно, але не завжди»

Черговий лікар гінекологічного відділення Чернігівської районної лікарні Олена Бондаренко каже, що сидіти в транспорті бажано вагітній, у якої варикоз (розширення вен).

- Деяким жінкам навіть легше стояти, ніж сидіти, - консультує лікар. - Є категорія вагітних, у яких в сидячому положенні болять або розходяться кістки таза. Буває ж таке, що їдеш в автобусі, вільні місця є, а майбутня мама відмовляється сісти.

Олена Олексіївна радить все ж дамам на сносях, якщо є така можливість, їхати сидячи. Адже транспорт в Чернігові, особливо тролейбуси, старий. Водії на дорогах люблять поганяти.

- Не дай Бог нещастя яке, загальмує водій різко, вагітна і майбутній малюк можуть постраждати.

Психолог: «Як заглушити муки совісті?»

Іноді й хочеться поступитися місцем, але так важко попу від сидіння відірвати ...

Як заглушити в такому випадку муки совісті? Приїхати додому, чарочку хряпнуть - і з муками покінчено. Ще один варіант - переключити енергію мук на прибирання квартири. Ще можна початиться в Інтернеті, кажуть, допомагає.

- Що робити з муками совісті? - Запитала у психолога Віктора Мозгового.

- Поступаються місце вагітним зазвичай ті, у кого є досвід народження дитини. Вони співчувають. Знають, що це таке.

Розуміють, що виносити дитину - це величезний фізична праця. Це елементарно важко. Особливо на останніх місяцях.

На жаль, зараз в суспільстві відбувається зміна цінностей. Йде боротьба за виживання. Дуже часто практично на тваринному рівні. Я заплатив за квиток-і на інших мені начхати.

Заглушати совість не потрібно. Її потрібно пробуджувати.

Вікторія Товстоног, Юлія Семенець, Тамара Кравченко, тижневик "Весть", № 30 (507)