210-а річниця з дня смерті Кирила Розумовського

«Згадайте праведних гетьманів:

Де їх могили? Де лежить останок славного Богдана?

Де Остряницина стоїть хоч би убогая могила?

Де Наливайкові? Нема! Живого й мертвого спалили»,

- колись із сумом і гіркотою запитував себе та сучасників Тарас Шевченко на сторінках поеми «Гайдамаки».

Десь по світах упокоїлися і Демян Многогрішний, і Іван Самойлович, і Іван Мазепа, і Петро Дорошенко, і Петро Калнишевський… І наче за всіх них в рідну землю гетьманської столиці ліг Кирило Розумовський.

Це був свідомий вибір Гетьмана - навіки спочити  саме  в Батурині. Як і  колись в 1750 році, дуже молодим, він свідомо переніс свою резиденцію з Глухова до Батурина з метою відродити Мазепину столицю, так і з 1794 році він свідомо, не маючи а ні фінансової скрути, а ні будучи в опалі, проживає в Батурині.  

Неподалік Мазепиної Цитаделі будує церкву і називає її так як називалася церква в Цитаделі знищена з усім Батурином в листопаді 1708… Це велична Воскресенська церква, автором якої, за припущенням  Сергія  Юрченка став видатний архітектор Адам Менелас.   За чотири місяці до смерті відвідав будівництво і особисто вказав на місце, де має бути склеп. Це дало можливість князю І.М.Долгорукому  зауважити: «Гетьман помер по-філософські…». Кирило Григорович Розумовський  помер «…  в Батурине 1803 января девятого два часа дня пополудни. Жития его было 74 года 9 месяцев и 22 дня», - як зазначено на епітафії  надгробку, який був виготовлений уславленим скульптором Іваном Мартосом і встановлений над могилою гетьмана  в 1805 році.

Надгробок  з  білого  грецького  мармуру у  вигляді піраміди  з  барельєфом  небіжчика,  поховальною  урною  під  флером, епітафією та девізом гетьмана «Славу  примножувати  справами», що був начертаний латиною - «FAMAM EXTENDERE FACTIS»,  був справжнім шедевром. 

Склеп являє собою в основі прямокутник довжиною 234 см., шириною 150 см., висотою 176 см. В труні тіло К.Розумовського було загорнуте в саван із жовтого атласу. В головах гробу був срібний герб, а в ногах припаяна Адамова голова. В окремому металічному ящику було забальзамоване серце гетьмана.

Спливають  роки,  минають  десятиліття. Сюди,  в  Батурин,  приїздять поклонитися  могилі  Кирила Розумовського  вже більше двохсот років. Поет, етнограф Осип  Бодянський, який відвідав Батурин у 1832 р.,   написав  для кожного з нас:

Постій,  козаче,  не  біжи,

Ось  глянь  на  хрест,

Читай,  чия  могила,

Останнього  це  гетьмана,  Кирила!

Присядь  же,  брате,  потужи.