Культура

Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / «Чорні запорожці» представили книгу (фото+відео)

«Чорні запорожці» представили книгу (фото+відео)

Презентація книги Сергія Коваленка «Чорні запорожці: історія полку» відбулася 24 січня у Чернігові.

Її презентуватували представники громадської організації «Полк Чорних Запорожців».

Друкована праця присвячена історії легендарної частини Армії Української Народної Республіки (УНР) - Кінному полку Чорних Запорожців.

Його незмінний командир Петро Дяченко мав улюблений вислів: «Сміливі мають щастя» і, відповідно до свого життєвого кредо, добирав у полк відчайдухів, які заради своєї Батьківщини ладні були будь-якої миті йти на смерть.

Чорними Запорожцями або чорношличниками спочатку називався кінний дивізіон 2-го Запорізького полку Запорізької дивізії Армії Української Народної Республіки, який вів успішні бої з московсько-більшовицькими окупантами. Згодом дивізіон був розгорнутий у кінну сотню, а потім у 1-ий кінний полк, який очолював полковник Петро Дяченко.

У грудні 1918 - квітні 1919 полк Чорних Запорожців брав участь у ІІ-й українсько-більшовицькій війні, після якої восени 1919 року опинився з іншими військами УНР в «трикутнику смерті» (Любар-Шепетівка-Миропіль).

Восени 1919 - навесні 1920 полк узяв участь у І-му Зимовому поході Дієвої армії УНР, де відзначився як чи не єдиний боєздатний і відносно уніформований підрозділ. Приклади бойової відваги та винахідливості ця військова частина показала у боях під Сидоровом та за Вознесенськ.

Після повороту з походу полк увійшов до складу Окремої кінної дивізії. Наприкінці літа 1920 полк увійшов до складу 1-ої Запорозької дивізії. У листопаді 1920 року полк разом з іншими підрозділами Дієвої армії УНР перейшов річку Збруч і його було інтерновано в таборах на території Польщі.

Їх нащадки створили громадську організацію «Полк Чорних Запорожців», осередки якої існують у багатьох містах України.

Збільшити

10:17 | 25.01.2013 р. Олег ГОЛОВАТЕНКО, фото Маріани ХАРДІ

Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі

Коментарі (7)

ОЛЕКСАНДЕР М. | 2013-01-25 20:37

ПІДПИСУЙСЯ ВІРНО **БЗДЕНИК**

Відповісти | З цитатою

Сіверщина | 2013-01-25 20:27

Слава Чорним Запорожцям !!! Слава Україні !!!

Відповісти | З цитатою

Наброда | 2013-01-25 12:42

А сьогочасні провідники ніде на погрузли? Два українці = три гетьмани. На жаль, так було і так є. Не шукайте ворогів там , де їх нема, розберіться між собою, та хтось комусь поступіться пихою, то може буде якийсь толк.

Відповісти | З цитатою

М. Боюра | 2013-01-25 12:21

Ох і відчайдухи були "Чорні". Про них згадують в своїх споминах майже всі військові старшини тих буремних років. Простий український люд тоді з піднесенням та саможертвою піднявся на здобуття незалежності України, ось тільки тогочасні провідники погрузли в своїх особистих непорозуміннях - кривава боротьба була програна. Що принесе нам цьогочас? Невже знову програємо?

Відповісти | З цитатою

Ник | 2013-01-25 12:04

Зенеку-дерьмо. А героям -слава.

Відповісти | З цитатою

фільозоп | 2013-01-25 11:46

Зеник

Потрібно підписуватися не Зеник, а Табачнєґ)))

Відповісти | З цитатою

Зеник | 2013-01-25 11:08

То було так давно, шо на землі мешкала тилько худоба та двійко укрів,котрі полювали на москалів які були ще дикі і Їли жабів та робаків.Дуже вправні були тиї укри!Фест!З того й жили тай тішилися.Бувало вийдуть з лісу,зловлять москалика тай кажуть: - А ну полічи до двайці? А воно:- Адін,два,трі... Тут його й сокирою.Ріхтик!Але то тєжка робота!Мусів бути завше на ногах.А душа хтіла спокою та розваг.За тим йшли до кнайпи.Всьо файно,але там жид.Мусіли пити мовчки.Доки кум не повів:- Тра його забити,***.А кого там бити.Так,ребра порахували,жінці по морді,дітям по пискам.Воно шось там шварготіло,але до укрів стали чемними - бо ж титульна нація.А потім шо?Всьо пішло на гірше,бо заміст спочинку мусів вальчити зі всім світом.А найпаче з поляками котрі не поважают укрів і до нині.То ніц.Ше не конец.Жаден фільозоп не збагне як вижили укри в безкінечному змаганні,підставляючи то морду то дупу ворогові.Не згас бойовий дух укрів і до нині.Шукають і знаходять ворогів і вдень і вночі,навіть там де їх нема і серед своїх.А в хвилини перепочинку задумливо співают:
- Треба кільо масла,кільо мармаляди,
бувайте здорові - їду до Канади(Італії,Португалії,Німеччини,тощо)

Відповісти | З цитатою

закрити