Chernihiv Jazz Open 2013: Два дні у полоні джазу

Перебували чернігівці й гості міста. Традиційний фестиваль (а він відбувся вчетверте) - найяскравіша регіональна подія, свято чудової музики та зальної й ліричної пісні.

Ведуча Марта Більська, програмний директор львівського «Радіо Люкс», назвала наш провінційний обласний центр «воротами України»: бо сюди їде Європа, бо саме в Чернігові восени звучать дивні мелодії.

Цьогоріч, образно кажучи, на побачення з інтелектуальною музикою, як називають шанувальники джаз, приїхало шість неповторних колективів із шести країн: дуети з Ізраїлю та Італії, піаніст Куба Станкевич із Польщі, квартет Ільдара Казаханова з Росії, тріо з Франції та джаз – оркестр із дивною назвою «Біг Джамп Бенд» із Києва.

Закордонні й вітчизняні музиканти й солісти бентежили душі публіки, зігрівали теплом людські серця. Два концерти, що проходили в Чернігівському обласному музично – драматичному театрі ім. Шевченка, стали, без перебільшенням, для слухачів одкровенням, ефективними ліками від осінньої холоднечі й сезонної депресії, приводом для роздумів над магією слова й мелодії.

Різні стилі музики, різні жанрові композиції й п’єси, розмаїття інструментів, романтичні й запальні мелодії, виконані на живо. Та я розповім про свої відчуття, про музикантів, чия гра полонила та зцілила загалом.

АУРА ТЕПЛА Й ГАРМОНІЇ

Днем раніше я тихо помирала від болю: мій організм віднедавна не в злагоді з осінньою негодою ( холодом, дощами, мрякою). Здавалося, що по краплині виплакую душу від розпачу й безнадії. Та негадано – неждано до життя повернув несподіваний дзвінок прес - секретаря Cernihiv Jazz Open Віри Едемської, котра нагадала про фестиваль, про прес - конференцію. Приємна хвиля спогадів про торішнє неповторне свято джазу огорнуло теплим крилом, і щодуху помчала до театру.

Італійці Кекко Форнареллі й Роберто Черілло Шайн, француз Бенжамін Фоглуар, дует з Ізраїлю Амос Хоффман та Ленні Сендерські (згодом з’ясувалося, що саксофоніст майже наш – екс - житель Санкт – Петербурга) заінтригували журналістську братію обіцянками про сюрпризи й несподіванки, творчі знахідки й нові музичні п’єси.

Хвилюючись, музиканти розповідали про перші враження від Чернігова ( місто відразу всім сподобалося), про підготовку до фестивалю.

Не втерпіла й запитала, чи чекають вони сюрпризів від публіки. Різними словами, але всі сказали про тривогу: як сприйме слухач, чи зрозуміє, чи залишаться враження від виступів надовго. Зізнавалися, що деякі композиції звучатимуть вперше.

Чернігівці аплодували стоячи, не шкодуючи долонь. Кричали «Браво» й «Ура», брали автографи, фотографувалися з кумирами, розмітали диски й сувенірну продукцію.

А ще із задоволенням смакували запашною, як і обіцяв напередодні ресторатор, володар мережі кав’ярень «Чашка» Ігор Сухомлин, справжньою кавою.

У театрі два осінні вечори панувала аура тепла, затишку, гармонії і насолоди. Головною персоною фестивалю була ж, безперечно, Музика – проста, тонка, прониклива…

ДИВНІ ІНСТРУМЕНТИ Й ЗАГАДКОВА МУЗИКА

За щасливим збігом обставин моїм «сусідом» у партері виявився відомий український і польський художник - скульптор Геннадій Єршов - палкий прихильник джазу і тонкий її знавець. Тож повсякчас допитувалася, що то за дивні інструменти, якими так майстерно володіє ізраїльський дует.

Амос досконало володіє унікальною технікою гри на старовинних інструментах, багатьма слухачами досі небачених.

- То не чудернацька гітара, - авторитетно пояснював Геннадій, - а ліванський уд. Тому й мелодії такі незвичайні.

Мені вчувалися шум моря й шепіт гарячого піску, нагрітого палючим сонцем пустелі. Раділа, що не треба їхати в заморські краї, аби пізнати їх, збагнути народ і культуру. Почувалася стомленим мандрівником, котрий нібито вертався з далекої дороги й спраглими вустами припадав до оази зі студеною водою.

Мовою музики (звучали турецькі, арабські, ізраїльські мелодії) передавалися почуття й бажання. Звуки уди, зокрема, відтворювали й гомінку атмосферу східного базару.

Щемливі звуки, народжені флейтою і саксофоном, що підкорялися таланту Ленні, бентежили уяву. Композиції й п»єси (деякі навіть без назв) творили диво, співзвучне душам і серцям публіки..

До слова, Амос вперше виступав в Україні: і приємно, що його дебют відбувся на чернігівській сцені. Він виніс на суд публіки кілька нових композицій, і слухачі їх достойно оцінили.

ЧАРИ ІТАЛІЙСЬКОГО ДУЕТУ

Унікальні музиканти й композитори Кекко Форнареллі і Роберто Черілло створили дует «Шайн»( в перекладі російською- «Сияние», а українською – «Сяйво» або «Сяєво»). І зачарували світ неповторністю: звуки голосу й фортепіано переплітаються надзвичайно гармонійно, доповнюючи одне одного, створюючи єдиний музичний простір. Залу театру немовби заливає сонячне проміння Італії – ніжне, тепле, лагідне.

Кекко – один із найзнаменитіших джазових піаністів Європи. Музикант – композитор із власним стилем. Його музику не просто слухаєш, а дихаєш нею. Він щедро ділиться зі слухачем своїм унікальним даром, розмовляє з ним, чарує і надихає.

Роберто ж підкорює голосом. Оксамитовим, гіпнотичним і до неможливості мелодійним. Забула про все на світі й насолоджувалась.

Піаніст, співак, композитор…Вже після концерту начитаюся про нього в світовій павутині. «Зачаровывающий, он как оазис в пустыне, дающий возможность изменить нашу ежедневную наполненную стрессами повседневность в сторону чистейшей лирики…». Чистісінька правда. Чернігівці згодом усвідомлять, який подарунок зробили їм організатори фестивалю й власне дует.

- Про що Роберто співав? – адресую Геннадію Єршову контрольне запитання.

- Про любов. Саме про любов, - прошепоче мені на вухо, щоб не заважати сусідам.

І я повірила, бо так можна співати тільки про душі прекрасні поривання – про кохання. Бентежно, чаруюче, беручи в полон краси чужі серця.

НЕПЕРЕВЕРШЕНЕ СОЛО КУБИ СТАНКЕВИЧА

Ці рядки пишу в дуеті з Кубою Станкевичем: записала на диктофон. Прониклива музика польського авангардного джазового піаніста, лауреата музикальної премії «Фредерік 2013» буде моїми ліками.

- Ні, я не іспанець. Ні, не з далекої Куби, - сяє посмішкою. – Куба – лагідне від Якуба, мого справжнього імені. Я – не самітник: граю і в складі квартету. Просто в Чернігові виступатиму один, - розповість музикант в ексклюзивному інтерв’ю.

Десять відсотків його таланту даровані Всевишнім, решта 90 – тяжка творча праця, яку вінчають успіх і слава.

Манера гри Куби Станкевича – класична, але сповнена романтичної лірики й динамічного екстріму. Чернігівців полонять його імпровізації на музику відомого польського композитора Войцеха Кілара.

ОКРАСА ФЕСТИВАЛЮ – ФРАНЦУЗИ

Не побоюся сказати, що як і торік, найхаризматичнішими і самобутніми, найтемпераментнішими і проникливими стали французи –тріо Benjamin Faugloire Project («Бенжамін Фоглуар Проджект»). Просто, без викрутасів, нібито й без особливих зусиль піаніст і співак в одній особі Бенжамін Фоглуар, контрабасист Денис Франглан та ударник Жером Мурьє, кажучи молодіжним сленгом, «порвали» публіку.

Зачарували, здивували, подарували насолоду, зламали стереотипи сприйняття. Коли Бенджамін підійшов до сценічного роялю й так по – свійські зняв кришку, подумали: «Розбере на деталі». А він присів, поклав руки і клавіші – й злетіли ввись дивні звуки. То був не просто набір нот у заданому порядку, що звучать так красиво, а щось незвичайне, п’янке.

Музикант розпочав інтелектуальну бесіду зі своїм слухачем, здатним зрозуміти його порив, настрій, загадковість тієї чи іншої композиції.

Тріо рідко виступає за межами Франції. Отож чернігівцям випала унікальна нагода насолодитися повітрям Парижу та солонуватим бризом Марселя. З перших акордів мої серце й душу невидимим крилом огорнуло тепло, витісняючи сум – печаль. Відроджувалась, поверталася по краплині: кожна нотка хвилювала й додавала сили.

- Такої музики Чернігів ще не чув, - поділиться враженнями Євген Шпилевський.

- Супер! Браво! – кричатиме публіка, невтомно аплодуючи, викликаючи музикантів на біс.

А вони – такі прості, скромні й водночас одержимі – даруватимуть радість. Таким, мабуть, і є справжній талант – непоказним і сильним.

Ольга ЧЕРНЯКОВА

Фото і відео Олега ГОЛОВАТЕНКА