Донорство: Засіб омолодження чи шкода власному здоров’ю?

За часи незалежності в Україні істотно зменшилась кількість донорів крові (1991- го року їх налічувалося понад 1 мільйон 460 тисяч).

Нині, за офіційними даними, в країні трохи більше 815 тисяч людей, удостоєних цього високого звання.

На Чернігівщині – майже 5 тисяч (з них 1200 - Почесні донори України, тобто ті, хто безоплатно здав кров більше 40 разів або 60 разів - плазму).

Дефіцит крові – загальнодержавна проблема, яку тільки циркулярами не розв’язати. Україні потрібні постійні й безпечні донори, свідомі своєї відповідальної місії. Де їх взяти і як гарантувати якість вітчизняних продуктів крові  спробувала дізнатися.

ДОНОРОМ СТАТИ  ЗАПРОСТО,  ЯКЩО ЗДОРОВІ

Так,  тільки бажання долучитися до порятунку ближнього замало. Є ряд факторів, що перешкоджають здійсненню благородних намірів. Передусім, треба пройти медичне обстеження, яке засвідчить відсутність протипоказань - як абсолютних, так і відносних. Бездоганне здоров»я основа основ  для безпеки і донорів, і реципієнтів.

Такі недуги, як ВІЛ/СНІД, сифіліс, гепатити В і С, туберкульоз, токсоплазмоз, малярія ( і ще з  чотири десятки інших захворювань: онкологічна патологія, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, розлади психіки й поведінки, інфаркт міокарда, вади серця…) цілком протипоказані для здачі крові. Донорство не сумісне і з «тимчасовими обмеженнями»: простудою. видаленням зубів, свіжими татуюваннями, недавнім прийомом антибіотиків  чи психотропних препаратів, сумнівними статевими контактами… Напередодні кроводачі ( за 48 годин) не можна вживати алкоголь, жирну їжу.

 Кожен потенційний донор засвідчує стан здоров»я особистим підписом в анкеті перед тестовим обстеженням й несе відповідальність  за достовірність інформації згідно із Законом України «Про донорство крові та (або її компонентів».

 Як результат : 10- 15 відсотків українців, які насмілилися здати кров, вважаючи себе цілком здоровими, вже на першому етапі обстеження «списуються». Автор відчула це, на жаль, й на собі. Ще 3-5 % відсіюються після лабораторних досліджень.

Мені, громадянці України (іноземці не можуть здавати кров), вже за 18 років, але ще не  60. Ростом – не менше 150 сантиметрів. І вагою – за 50 кілограмів. Плюс є бажання допомогти ближньому: поділитися кров»ю. Відтак, опинившись в Київському обласному центрі крові  в Білій Церкві ( візит журналістів до лікувального закладу відбувся в  рамках Школи  медичної журналістики), спробувала долучитися до когорти безоплатних донорів. Зігнорувавши  фактор власної метеозалежності (за вікнами центру шалено «танцював» дощ), проходжу перший етап обстеження: вимірювання артеріального тиску, пульсу й ритму серця.

Сучасний японський прилад «АНД» невблаганний : за мить видає показники і вердикт «Гіпертонія. Зверніться до лікаря». Відтак сходжу з дистанції благородства. Дуже жалкую, і далі вивчаю проблеми донорства  в статусі журналіста  вже  на Чернігівській обласній станції переливання крові (по вулиці Пирогова,13).

            ЗА СЛУЖБОВИМ СТАТУСОМ І ПОКЛИКОМ ДУШІ

Першою співрозмовницею стає комірник  медичного закладу, почесний донор України Ганна Колоденко, котра вже 82 рази безоплатно здала кров. Благородну місію донорства розпочала після народження сина – як прояв вдячності за порятунок власного життя.

- Пологи були тяжкими, я втратила багато крові, - згадує Ганна Вікторівна. – Мені не було тоді ще й двадцяти років, а смерть ходила зовсім поруч. Повернула до життя донорська кров. Коли опритомніла й побачила крапельницю з пляшечками крові, в ту ж мить подумала, що треба обов’язково повернути її людям.

Саме почуття вдячності незнайомим чернігівцям за радість материнства й привело жінку на станцію переливання крові. Згодом здавала кров разом із колегами по роботі.

Чверть століття Ганна Колоденко  пропрацювала майстром на Чернігівському радіо приладному заводі (нині  «ЧеЗаРа»), де донорство було почесним обов’язком робітничого колективу. Кожні три місяці разом з усіма вона здавала кров. Коли ж прийшла працювати на станцію, ще більше зрозуміла святу місію порятунку людей.

- Здавати кров стало потребою душі. Пільги Почесного донора України переважно декларативні, - розповідає Ганна Колоденко. -  Двічі безкоштовно проїхала в метро, коли гостювала в Києві. 100 гривень – така надбавка до пенсії. Словами не передаси того відчуття, яке сповнює серце від усвідомлення, що твої краплі крові когось повертають з того світу.

За словами Ірини Іорданової, завідувачки відділом комплектування донорських кадрів, десь половина колективу (54 працівники) обласної станції переливання крові – донори, готові в будь – яку хвилину прийти на допомогу іншим.  Дев’ятеро – почесні донори України. Серед них – операційна медсестра Ніна  Калиновська, котра має рідкісну групу крові – четверту з мінусовим резусом. Ніні Григорівні неодноразово доводилося здавати кров для травмованої і тяжкохворої дітвори з обласної дитячої лікарні. На її рахунку 56 кроводач. Та вона вважає донорство звичною справою для медиків станції : за кризових ситуацій ніколи шукати інших донорів.  Терміново потребувалась кров її групи – не вагаючись здавала.

Тридцять років трудиться на станції і почесний донор України Галина  Гіль: спершу – санітаркою, згодом -  техніком відділу заготівлі крові. Власний приклад, на думку Галини Антонівни, – найкращий агітаційний аргумент.

Як поінформувала Ірина Іорданова, більше 70% -  тобто 3934 чернігівські донори – безоплатні, свідомі, відповідальні. Вони приходять на станцію не за пільгами, визначеними законодавством, не за грошима (до слова, суми вкрай мізерні: 12 гривень 70 копійок виділяється  на харчування в день кроводачі і 16 гривень виплачується за 100 мілілітрів крові).

Таким були і Олександр Данилець із Остра та Олександр Гужовський з Чернігова. Обидва стовідсотково впевнені в дотриманні медперсоналом усіх вимог безпеки і в тому, що донорство піде на користь організму.

БЕЗПЕКА ГАРАНТОВАНА ?

За словами  начальника управління спеціалізованої медичної допомоги Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров»я України Євгена Мороза,  всі донори проходять ретельний відбір, а здана кров перевіряється.

 Діяльність служби крові країни нині базується на чотирьох «китах»: самозабезпечення компонентами крові, їх безпека, якість і правильне клінічне застосування за чіткими показами.

-  Жодна доза крові без обстеження нікому не переливається, - авторитетно запевнив Євген Денисович журналістів. – В Україні, окрім 70 центрів крові, функціонує понад 490 відділень трансфузіології. Донорська кров перевіряється на чотири основні інфекції, а не дві, як було раніше, -ВІЛ, гепатити В і С, сифіліс. З  2005 року донорський матеріал  зберігається на карантині протягом 180 діб.

І все ж стовідсотково  гарантувати безпечність донорства не можна, бо жоден із  методів  дослідження не дає абсолютної гарантії. Хоча кожна доза донорської крові контролюється, однак існує таке поняття як «сіре вікно», коли збудник інфекції не можна розпізнати  ( на ранній стадії – з 7 до 14 днів -  він  «дрімає»).  Правда, інфікування трапляється надзвичайно рідко. За світовою статистикою, ризик «підхопити» ВІЛ через продукти донорської крові оцінюється в 0,0005%, а вірусним гепатитом – 0,03% на одне переливання крові. Отже, в страху очі великі, і свята місія донорства – затребувана, актуальна й надзвичайно потрібна.

КРОВ ЛЮДСЬКА – НЕ ВОДИЦЯ…

Сучасна наука, проектуючи навіть біороботів, ще не спроможна розгадати таємницю людської крові. Всі спроби науковців повторити диво й винайти штучну кров увінчалися поразкою. Тому ще ціннішими стає кров – «унікальна тканина, яка бере участь практично в усіх реакціях організму».

 Вкрай важливо, як наголошував заступник Міністра охорони здоров»я України Олександр Толстанов, пробудити в громадян бажання безкорисливо рятувати чужі життя – ставати донорами. Адже практично кожна українська родина бодай раз у житті стикається з необхідністю отримувати препарати крові.

Кров – це така субстанція, яка на заводі не виготовляється і в аптеці не продається. Лише суспільство може дати кров для громадян.

За словами головного позаштатного трансфізіолога управління охорони здоров»я Чернігівської облдержадміністрації, заслуженого лікаря України Василя Зуба, сучасні методи лікування аж ніяк не скорочують, а навпаки, підвищують потребу в дорогоцінних краплях життя – які,  як і раніше, рятують мільйони пацієнтів.

Щоправда сучасна трансфузіологія переорієнтовується на переважне використання окремих компонентів крові та препаратів плазми крові, що в свою чергу потребує забезпечення служб крові високотехнологічним дороговартісним обладнанням. Переважна більшість вітчизняних служб крові  його не має. Відтак їх заготівля ( і зокрема тромбоцитарної маси) – центрифужна. Це потребує забору великої кількості крові ( а отже і числа донорів для отримання необхідної лікувальної дози).

Апарат цитоферезу ( тобто віділення частини із цілого), обладнання для імунохемілюмінесцентного енскринінгу крові, апаратура для  швидкого заморожування крові , як поінформувала завідувачка відділу технічного контролю Олена Матієнко ( на час нашої розмови в. о. головного лікаря),  відсутні і на Чернігівській станції переливання крові. Заклад загалом  потребує технічного переоснащення.

Не секрет, що «ручний» метод заготівлі тромбоцитів не гарантує якості та інфекційної безпеки цього компонента. Натомість використання новітньої методики цитаферезу дало б можливість уникнути  ризиків. Не кількість, а якість крові є тепер питанням національної безпеки України. Йдеться про безпеку донора, персоналу і реципієнта ( людини, якій переливають кров).

СИЛ ДОДАЄТЬСЯ, ОРГАНІЗМ ОНОВЛЮЄТЬСЯ

Бути здоровим нині модно, авторитетно, престижно, а донорами, як підкреслювала, стають тільки здорові люди. Після здачі крові людина відчуває приплив нових сил –  яскраве свідчення оновлення організму.

- Люди, які регулярно здають кров, рідше хворіють на серцево – судинні захворювання, стійкіші до крововтрати. Донорство також стимулює довголіття, - авторитетно переконуватиме головний лікар Київського обласного центру крові Петро Вербіцький.

Медики стверджують, що також після здачі крові покращується діяльність імунної системи, печінки, підшлункової залози, інших органів травлення. Як наслідок – стабілізується обмін речовин, що є надійною профілактикою всіх «хвороб накопичення».

Щомиті на планеті в людей будь – якого віку і походження виникає потреба в переливанні компонентів донорської крові за життєвими показами. Майже кожен четвертий житель України протягом життя потребує лікування компонентами крові. Отож молодіймо і рятуймо інших.

            БЕЗ ГРИФУ «ТАЄМНО»

До нинішнього року, як поінформував  начальник відділу трансплантації органів і тканин та служби крові управління спеціалізованої медичної допомоги Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗУ Віталій Демський,  діяльність  служби крові здійснювалась під грифом «Таємно». Цьогоріч заборону розголошувати дані щодо кількості донорів, донацій, обсягів заготівлі крові та її компонентів знято. Тепер відкрито говориться, що Україні потрібні донори.

Торік донорську кров та її компоненти здали майже 606 тисяч донорів, кількість донацій склала – 814 тисяч 265 , заготовлено 394959,4 літрів донорської крові, плазми – 205207,2 літрів.

Така кількість донацій не відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров»я – щонайменше потрібно 12-15 мілілітрів крові на особу.

Для забезпечення держави компонентами крові та препаратами плазми крові потрібно згідно вимог ВООЗ 30 -40 кроводач на 1 тисячу населення, то в Україні їх лише 18. Не дотягуємо й до половини.

Як поінформував Василь Зуб, Чернігівська обласна станція переливання крові щорічно заготовляє понад 4 тисячі літрів крові.

- Ще не було випадку, щоб хтось помер від дефіциту крові чи їх компонентів, - запевнив Василь Сергійович.

Так, мешканці Придесення здають кров і добровільно, і за збігом житейських обставин, і за гроші. Найактивніше – студенти, медики й правоохоронці. В ім»я порятунку ближнього. Свята справа дарувати кров може стати покликанням кожного здорового чернігівця.

Ольга ЧЕРНЯКОВА.

Фото автора та Ірини Чернієнко.