«Єднаймось, брати українці!»

Ми разом, брати українці!

За правду, за волю, за нас!

Бо скрута нас жде поодинці,

Єднаймось, поки ще є час.

За нашу домівку чарівну,

Де в гаї пісні солов’їв,

За нашу єдину Вкраїну,

За пращурів з давніх віків.

Ми разом досягнемо всього,

Підемо в майбутнє нове.

І захід, і схід в одну ногу,

В минулім залишим лихе.

Нема вже чого нам ділити,

Єдина в усіх нас мета:

Свою Батьківщину любити

Й творити добро крізь літа.

Природу любить, що чарує,

Що вабить нас з давніх-давен.

Історію ту, що дарує

Нам пам’ять величних імен.

Хмельницький, Мазепа, Грушевський,

Козацьке минуле святе

І той «Заповіт» український,

Що в строфах повчання несе.

Соборів злотаві голови

Виблискують в сонячні дні,

Солодкії звуки їх дзвонів

Навіюють думи ясні.

Ми разом велика родина,

Одна непохитна сім’я,

Як в лузі квітуча калина.

Що скажеш? Тут зайві слова.

Ось мати несе вишиванку,

Я гордо її одягну,

Пишаюся, що українка

І що в Україні живу!

Єднаймось, брати українці,

За правду, за волю, за нас!

Бо скрута нас жде поодинці,

Єднаймось, поки ще є час!

Бабич Тамара  Володимирівна,  м. Чернігів