Останнє оновлення: 14:09 п'ятниця, 9 травня
Бути чи не бути? ©
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Держава врятує дерев’яну церкву села Городище? Фото
Держава врятує дерев’яну церкву села Городище? Фото

Держава врятує дерев’яну церкву села Городище? Фото

Науково-методична рада Міністерства культури України 25 травня підтримала пропозицію щодо створення державної програми порятунку дерев’яних храмів як визначного історико-мистецького феномену – «Дерев’яні храми України».

Про це у Facebook повідомив член науково-методичної ради Мінкульту, архітектор Іван Биков.

У переліку, який наводить Іван Биков, знаходяться і дерев’яні церкви з Чернігівщини. Зокрема, у с. Городище Менського району.

Фотознімки цього дерев’яного храму – нижче. Вони зроблені у 2013 році.

Наскільки можливо відновлювати цей храм? Лишається хіба що сподіватися, що у відповідних спеціалістів все вийде якнайкраще.

Ось текст виступу пана Бикова:

“Передмова: На території України розташована найбільша в світі кількість історичних дерев’яних храмів – православних, греко-католицьких та католицьких. Більше 2500 об’єктів! Сотні дерев’яних церков є втіленням мистецького генія українського народу, найвагомішим результатом багатовікової творчості українців.

Українці створили 12 визначних регіональних шкіл народної архітектури, а саме – наддніпрянська, полісько-волинська, чернігово-сіверська, слобожанська, лиманська, галицька, лемківська, гуцульська, мармароська, верховинська, буковинська, подільська. Також, на території України збереглося декілька десятків пам’яток польської та німецької культури – дерев’яних костелів.

Не треба недооцінювати історико-мистецьку вартість дерев’яних храмів XIX століття, збудованих в стилях класицизм, ампір, історизм та модерн. За своєю кількістю, розмаїттям архітектурних форм та мистецькою цінністю, українські дерев’яні храми не мають аналогів в світі.

Вже давно постала нагальна потреба вивчення та комплексної охорони українських дерев’яних храмів, як окремого історико-мистецького феномену.

Українські народні дерев’яні храми цілеспрямовано нищили – з 1800 року Російська імперія, з 1917 року Радянський Союз. В результаті, в більшості областей Центральної та Східної України окупаційна російська влада знищила від 80% до 99% дерев’яних храмів. Деякі регіональні архітектурні школи були ліквідовані повністю, наприклад – Лиманська школа. В таких регіонах кожен збережений історичний дерев’яний храм – на вагу золота.

Після 1991 року з’явилась нова загроза – безконтрольні перебудови, обшивка дерев’яних храмів пластиком, металом, суцільна позолота, іноді – повне нищення пам’ятки. Для зупинки винищення пам’яток та їх захисту терміново потрібен комплекс дій та чітка програма.

Першочергові дії:

1. Науково-методичній раді звернутися до Міністра культури та Кабінету міністрів України, з пропозицією, щодо оголошення всіх (без виключення) історичних дерев’яних церков та костелів 15- початку 20 ст., які розташовані на території країни, пам’ятками українського історико-мистецького надбання “Дерев’яні храми України”.

2. Розробити загальний державний перелік дерев’яних храмів України, структурований по областях та районах. До переліку включити всі історичні дерев’яні храми 15-поч. 20 ст.,- і ті, що перебувають на обліку, і ті, що не перебувають. Для цього створити робочу групу з пам’яткоохоронців та архітекторів. Перелік пам’яток “Дерев’яні храми України” затвердити рішенням Міністерства культури.

3. На всі дерев’яні історичні храми, що потрапили до переліку, але не мають охоронного статусу, розробити облікові картки та надати пам’яткам охоронний статус відповідної категорії. Для цього, створити робочу групу з пам’яткоохоронців та архітекторів.

4. На час розробки загального переліку та облікових карток дерев’яних храмів, рішенням Кабінету міністрів України , оголосити повну заборону на незаконні перебудови, ремонтні роботи та будівництво в охоронних зонах дерев’яних храмів України. Будь-які реставраційні, ремонті чи будівельні роботи на будь-якому дерев’яному історичному храмі 15-поч. 20 ст., в незалежності від його охоронного статусу, мають виконуватися сертифікованими виконавцями, за відповідним проектом і виключно – за наявності дозволу чи декларації на будівельні роботи.

5. Рішенням кабінету Міністрів зобов’язати місцеву владу в річний термін встановити на всіх дерев’яних історичних храмах протипожежну сигналізацію.

6. В рамках програми “Дерев’яні храми України”, робочій групі розробити перелік цінних пам’яток дерев’яного сакрального зодчества в Україні, які потребують порятунку та негайної реставрації. Звернутися до Міністерства фінансів , що до державного фінансування комплексних реставраційних робіт на цих пам’ятках, в рамках програми “Дерев’яні храми України”.

7. Створити на базі реставраційних майстерень, силами Управління охорони культурної спадщини та залучених фахівців ( в т. ч. – волонтерів) мобільну групу швидкого реагування, ціллю якої має стати термінове виконання протиаварійних та консерваційних робіт та пам’ятках дерев’яного зодчества, яким загрожує руйнація та знищення. Робоча група програми «Дерев’яні храми України» має визначати об’єкти, яким загрожує нищення. Мобільна група – швидко виконати проектні роботи та протиаварійні, консерваційні заходи.

8. Робота програми “Дерев’яні храми України” має виконуватися під державним контролем, силами державних та залучених фахівців. Фінансування передбачити за рахунок державних та меценатських коштів. Рекомендувати Міністерству культури затвердити державну програму «Дерев’яні храми України», звернутися до Міністерства фінансів України, що до фінансування програми з 2017 року.

Приклади аварійних та поневічених дерев’яних церков:

  1. Миколаївська церква в с. Городище Чернігівської обл. (1763 р.)
  2. Миколаївська церква в с. Боброве Сумської обл. (1730 р.),
  3. Церква Івана Богослова у с. Бурківці Вінницької обл. (1840 р.),
  4. Німецький костел Матері Божої в с. Зеленівка Чернігівської обл. (1771 р.),
  5. Покровська церква у с. Тараща Черкаської обл. (1862 р.),
  6. Польський костел Відвідання Єлізавети Дівою Марією у с. Тадані Львівської обл. (1730-і ст.),
  7. Польський костел св. Анни у с. Руда-Брідська Львівської обл. (1862-64 рр.).
  8. Покровська церква у с. Слобідка Чернігівської обл. (1834-36 рр.)
  9. Церква Різдва Богородиці у с. Вербівка Черкаської обл. (1857 р.)
  10. Церква Олександра Невського у с. Біловежі Перші Чернігівської обл.(1856 р.)
  11. Церква Івана Богослова у с. Клекотів Львівської обл. (1686 р.)
  12. Церква св. Дмитра у с. Орихівчик Львівської обл. (1775 р.)
  13. Богоявленська церква у с. Кугаїв Львівської обл. (1693 р.)
  14. Церква Параскеви у с. Бакирівка Сумської обл. (1903 р.)

Биков І.Ю., архітектор, реставратор, краєзнавець, 
член Науково-методичної ради Міністерства культури України.”

З храмом у Городищі пов’язаний цікавий епізод з біографії мистецтвознавця-“патріарха”, академіка Григорія Логвіна, про який читаємо у спогадах Віктора Вечерського:

“Десь 1985 року Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури в м. Києві (у цьому інституті Г.Логвин пропрацював майже 50 років) організував автомобільну експедицію по Лівобережній Україні для вивчення і фіксації пам’яток архітектури.
У складі експедиції були Г.Логвин, Сергій Верговський – зав. віділом “Полісся” Музею народної архітектури та побуту України, водій і автор цих рядків. Дорогою з Чернігова на Новгород-Сіверський (якою Г.Логвин їздив безліч разів) я запропонував звернути з траси й подивитись кілька дерев’яних церков XVIII століття, які я виявив під час своїх ще студентських мандрів…
Заїхали в село Городище Менського району, до Миколаївської церкви 1763 року. З великими труднощами добились, щоб нам відкрили храм, у якому тоді був склад комбікорму…
Ходимо, дивимось, фотографуємо (у Логвина – чудовий німецький фотоапарат “Лінгоф”, який всі сприймають за кінокамеру, і який коштує більше, ніж наш автомобіль). Раптом Сергій Верговський каже: “Дивись, як дід труситься!” І справді, наш “Никонович” продовжує фотографувати, і при цьому весь аж тремтить від емоційного збудження і внутрішньої напруги.
Коли процес фотографування завершився, він, нарешті, заговорив. І стала зрозумілою причина його нервового збудження. Він сказав, що перед нами – досі незнаний шедевр архітектури світового рівня. Пояснивши дуже образно поетику архітектурних форм і архітектурного простору, він справді довів нам, що ми маємо справу з пам’яткою рівня афінського Парфенону. Я спіймав себе на думці про те, що і я бачив те ж саме, що і “Никонович”, але зовсім не так поетично й емоційно наснажено, як він (у свої 75 років!).

Після того упродовж понад 10 років мало не в кожній своїй статті, у кожному своєму виступі Г.Логвин співав натхненний дифірамб Миколаївській церкві в селі Городищі як пам’ятці світового значення, не менше!”

За матеріалами "Наше слово", фото: Сергій Стук

Коментарі (4)

Микола | 2020-11-09 15:04

Хто знає адресу (чи координати) церкви?

///Новосибирский троль | 2017-01-15 16:34

"Уровня афинского Парфенона" - )))). Это дед так потроллил или он серьезно?)
"Украинские народные деревянные храмы целеустремленно уничтожали – с 1800 года Российская империя" - большинство деревянных храмов на Востоке и в Центре Украины как раз построены именно во времена Российской Империи.
\\\\
IP 94.180.96.41
Хост: dynamicip-94-180-96-41.pppoe.nsk.ertelecom.ru
Город: Новосибирск
Страна: Russian Federation
IP диапазон: 94.180.96.0 - 94.180.103.255
Название провайдера: JSC "ER-Telecom Holding" Novosibirsk branch

123 | 2016-05-31 10:23

Не вижу в списке известного Михайловского храма в с.Чемер Козелецкого района? А также деревянной церкви в с.Будище Козелецкого района?
http://www.derev.org.ua/chernih/chemer.htm

чиполлино | 2016-05-30 19:19

Ага, спасет, размечтались.
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Профорієнтація для підлітків під час війни

SVOBODA.FM