Чернігів міфічний: розкручуємо клубок легенд

Чи знаєте ви, що традиція «іхтамнетів», тобто гібридних воєн Росії відома ще з 16 століття? І саме Чернігівщина на той час стала спірною територію.

Про цей та інші цікаві факти розповів під час лекції у рамках проекту «Історія міста в історії людей. Історії людей в історії міста» Олександр Бондар.

Міф 1 – 1325

Напередодні Дня міста вулиці рясніли бігбордами «Нам – 1325».

Насправді ж істориків подібна точність у датуванні тільки смішить. Адже дата «1300» була колись взята «зі стелі» за часів СРСР. Треба було щось святкувати, от і вирішили: нехай Києву буде 1500, а Чернігів молодший, достатньо і 1300.

Коли саме з’явилось наше місто, достеменно невідомо. У 9 столітті тут уже існувала поліетнічна культура, у 10-му – чернігівські жіночки красувались у намистах із Візантії, Сирії та Єгипту, тобто торгівля між народами була досить жвавою.

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ: Від Адама. З чого починати дослідження родоводу?

Вважається, що розвитку міста сприяло зручне розташування поселення на шляху «з варяг у греки». Приміром, на півночі шкурка білки коштувала 1 шеляг, а у Константинополі – уже 50. Отже, возити товари було вигідно. А де гроші – там і грабіжники. Тому торгівці наймали собі за охорону дружини, а згодом – на шляху з’явились фортеці. Цей процес мав вплив і на формування нашого міста.

Цікаво, що в 13 столітті Чернігів був справжнім мегаполісом із населенням до 25 тисяч чоловік! Це значно більше за тогочасний Париж.

Люди тоді жили у 2-3-поверхових будинках площею від 30 до 70 кв. метрів. І весь-весь Дитинець і Окольний град були щільно забудовані.

Міф 2 – Ілля-богатир

Туристам показують Гульбище і гордо розказують про знайдений тут величезний меч довжиною 1 м 26 см. За довжиною зброя мала бути такою, аби вільно прокручуватись в опущеній руці воїна. Відповідно, належав меч диво-богатирю! Певно, самому Іллі Муромцю.

А от і ні – каже Олександр Бондар. Коли зброю знайшли археологи, вона була зовсім розсипаною. Склали шматочки – от і вийшла вражаюча довжина.

Але вже сучасні дослідники провели додаткове дослідження. Виявилось, що меч мав цілком звичайну довжину трошки більше 1 м. Хоч, беззаперечно, належав багатій людині, та аж ніяк не диво-велетню.

Міф 3 – монголо-татари

1239 рік – трагічна дата в історії міста, нашестя монголів. Саме вони, а не якісь там монголо-татари атакували Чернігів.

- Монголи і татари – абсолютно різні народи! Монголи підкорили татар, - підкреслив Олександр Бондар.

Інколи кажуть, що загарбники була якимось дикунами, проте це далеко не відповідає дійсності. Монголи швидко вчились у підкорених народів, часом запозичували технології або ж просто брали з собою майстрів, корисних у воєнній справі.

Завойовники не мали за мету знищити все населення, бо хто ж тоді платитиме данину? От і у Чернігові у 1239 р. зруйнували фортецю, подолали опір, вбили частину населення – і пішли далі. Після цього напади на місто неодноразово повторювалися як монголами, так і литовськими племенами. А остаточно спустошила місто чума, яка пришла на наші землі у 1350-х рр. і тривала маже 3 роки.

Міф 4 – «іхтамнети» 16 століття

Традиція гібридних воєн Московії була відома ще кілька сотень років тому – розповів історик.

Було це так…

Кінець 15 століття. Відбудований після спустошень та розорень Чернігів перебуває під владою Великого князівства Литовського. Від колишньої величі лишилось мало: саме місто зменшилося за розмірами в майже в десять разів.

У той же час сусідня Московія міцніє. Князь Іван ІІІ провадить активну централізаторську політику, об’єднує державу, у тому числі «віджимаючи» князівства у їх власників. Не пощастило і такому собі Івану Можайському. Втративши свої землі, ображений, він прийшов до литовського князя Олександра.

Той пожалів перебіжчика з Московії і дав йому грамоту на володіння Черніговом та ще декількома містами на Лівобережжі Дніпра.

Минуло трохи часу – і Можайський передумав. Повернувся до Московії, а наше місто прихопив із собою.

Литовці, шоковані таким нахабством, пишуть московському князю Івану ІІІ, мовляв, як це?? Ідеш – іди собі, а Чернігів віддай назад.

Отут і виникло оте саме знамените «настамнет». Відповів цар московський , що нічого не знає і Можайським він не указ, той сам собі князь. Переписка була довгою, вона збереглася.

Чернігів же лишився окупованим Московією. Шляхта пішла з міста на Правобережжя, час від часу намагаючись повернути місто як дипломатичним так і військовим шляхом. Тільки за 16 століття таких спроб було із десяток – і всі невдалі.

Проте одного дня литовці також пішли на хитрощі. У 1610 році вони зробили засідку перед річкою Білоус, де московити ловили рибу. Перебивши їх і перевдягнувшись в одяг гарнізону, литовці нарешті змогли увійти у чернігівську фортецю, знищивши її.

І знову нові «власники»: 1618 року Чернігів перейшов під владу Речі Посполитої.

1623 одержав Магдебурзьке право, почалось відновлення і зростання.

Олександр Бондар завершив свою розповідь на 1648 році, коли в історії Чернігова розпочалась нова, козацька ера.

Продовження цікавої лекції відбудеться 15 жовтня об 11 годині, у приміщенні Чернігівського обласного художнього музею ім. Галагана. Чекаємо

Для проекту «Історія міста в історіях людей. Історії людей в історії міста»