Останнє оновлення: 16:04 вівторок, 18 вересня
АНОНС-запрошення
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Врятована спадщина: картини Леоніда Могучова – знову в Чернігові
Врятована спадщина: картини Леоніда Могучова – знову в Чернігові

Врятована спадщина: картини Леоніда Могучова – знову в Чернігові

У п’ятницю, 7 вересня, о 15.00 у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (у Колегіумі, на Валу) відкриється унікальна виставка творів Леоніда Могучова «Спадщина».

40 картин відомого майстра пензля прибудуть з Києва.

Виставка буде експонуватися в Чернігові кілька тижнів, потім вона знову повернеться до столиці України, а далі – вирушить у міжнародну подорож.

Експозиція представлена у рамках проекту «Inshe Art – Спадщина. Доки ми пам’ятаємо – ми живемо!», у Чернігові її презентуватиме Олена Балашова – керівник Міжнародного благодійного фонду «Inshe Zhittia». Леонід Могучов намалював більше 10 000 робіт та ескізів архітектурних пам’яток: церков, маєтків, вітряків, фортець. Значна частина творів вже втрачена назавжди… Маємо чудову можливість представити поціновувачам мистецтва та старовини сорок картин художника, які врятовані завдяки МБФ«Inshe Zhittia».

Леонід Борисович Могучов народився 24 квітня 1925 року 10-ою дитиною в багатодітній родині працівників Чернігівського драматичного театру.

Здібності Леоніда до малювання батьки помітили в ранньому дитинстві і віддали хлопчика на навчання театральному художнику Василю Бєляєву. З дитячих років майбутній художник почав робити замальовки, основною темою яких стало рідне місто Чернігів, його архітектура.

Здобути професійну освіту художника Леоніду завадила війна. Він бачив, як фашисти бомбили Чернігів, як безжально знищувалися церкви, будинки...

Після звільнення міста 18-річним юнаком 1 вересня 1943 року, Леонід Борисович, вступив до лав Червоної армії. Воював у складі 2-го Лунинецького Червонопрапорного полку морської піхоти, брав участь в боях на 1-му Білоруському, Українському та Прибалтійських фронтах. Звільняв Україну, Білорусію, Прибалтику, Польщу, форсував Дніпро. Отримав важкі поранення, контузію. Кінець війни зустрів під Кенігсбергом.

Інвалід війни, учасник бойових дій Могучов Леонід Борисович був нагороджений орденами і медалями.

Після війни Могучов добровольцем пішов служити на флот. Як досвідчений сапер, він розміновував острова Фінської затоки. Служба в найнебезпечніших військах відповідала його внутрішнім переконанням – не вбивати, а рятувати. Вплинуло мамине виховання – вона була віруючою людиною.

Демобілізувався Леонід Борисович у 1949-му. У 1951 році закінчив Центральну військово-морську школу в місті Хімки. У 1953-му перший курс Одеського художнього училища, але через матеріальну скруту залишив навчання і повернувся в рідний Чернігів.

Займався художнім оформленням, ілюстрацією книг.18 років керував образотворчою студією при Чернігівському будинку піонерів та школярів. Очолював морський клуб ДОСААФ, вів секцію вітрильників, передаючи чернігівським хлопчакам навички і досвід професійного моряка.

Невтомний трудівник, оптиміст-романтик, любитель подорожувати пішки і на велосипеді, з дорожнім мольбертом у руках, Леонід Борисович побував на Кавказі, в Білорусії, Росії. Багато подорожував рідною Чернігівщиною, по Закарпаттю, Буковині, Поділлю та інших регіонах України, з надзвичайною теплотою і реалізмом передаючи красу природи, він створив понад 10 000 робіт місцевих архітектурних та історичних пам’яток, старовинних будівель.

З творчістю талановитого художника-аквареліста вперше глядачі ознайомилися в 1953 році. З того часу відбулося понад 500 персональних виставок художника у великих і малих містах України, Росії, Білорусі, Канади.

У 1993-1994 роках з циклом робіт «Духовна спадщина України» під патронатом Посольства України в Канаді, Української православної церкви Київського патріархату, Українського товариства охорони пам’яток історії та культури художник відвідав Канаду. У 22 найбільших містах пройшли його 44 персональні виставки.

Одноголосним рішенням членів Асоціації художників-акварелістів Канади і США, Леонід Борисович Могучов був прийнятий в почесні члени Асоціації.

Грошей у нього ніколи не було, він щедро ділився плодами свого таланту з усіма, кого цікавило його творчість. Свої роботи не продавав принципово, тільки дарував. Вважаючи, що дар художника наданий йому Богом, не продається і не купується.

Автор обрамляв свої роботи власноруч зробленими рамами. Малюнки храмів, які перестали існувати – оформлялися художником у рами чорного кольору. Храми які збереглися, але вимагали термінового ремонту – у яскраві жовті рами. Храми, які до певного часу не потребують ремонту – у коричневі. Таким нехитрим способом Могучов висловлював свій внутрішній протест проти бездіяльності влади, і привертав увагу громадськості до проблем збереження пам’яток архітектури та історії.

Мистецтво повинно бути тільки на БЛАГО – таким був життєвий девіз Могучова. Під час своїх виставок, він збирав гроші на реставрацію храмів Чернігова. Леонід Борисович передав понад 20 тисяч доларів на відновлення храмів Параскеви П’ятниці та Михайла і Федора.

Останні роки життя відомий художник-аквареліст, інвалід, ветеран Другої світової війни, Почесний член Асоціації художників-акварелістів Канади і США, доживав у рідному місті. У крихітній двокімнатній квартирці-прибудові, без нормальних меблів, посуду, побутової техніки, води і будь-яких зручностей. До останнього дня доглядав за осліпленою паралізованою дружиною, як за маленькою дитиною. Для того щоб жити, за допомогою особисто сконструйованого невеликого плуга, обробляв невеликий шматочок землі біля залізничного моста. Вирощував цибулю, огірки, помідори, картоплю. Вечорами займався улюбленою справою, три-чотири малюнка в день обов’язково.

Помер 8 травня 2014 року. Похований у Чернігові на міському кладовищі.

Картини Леоніда Борисовича Могучова зберігаються в музеях України, приватних колекціях Канади, США, Великобританії, України, Росії, Європи і Білорусії.

За повід. НАІЗ «Чернігів стародавній»

Коментарі (1)

Світлана | 2018-09-06 11:16

Останні роки Леонід Борисович жив у гідних побутових умовах, завдячуючи своїй небозі, яка доглядала за ним, яка гідно його поховала... Вона напротязі багатьох років переймалася його долею, боролася х місцевою бюрократією,які так "дячили" мітцеві при житті((
закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM


Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

Реклама на сайті SVOBODA.FM


SVOBODA.FM - LIVE!
Фотоновини

  Автомийка потруїла рибу в дідовому ставку

За інф. «Нежатин»

RedTram
Загрузка...
Північний вектор