Надія Васильченко має дві Батьківщини: Україну і… Чилі

Мандрівник світом з Чернігова Олександр Волощук нині подорожує Південною Америкою, де, як і зазвичай у подорожах, досліджує появу і життя переселенців з України.

І ось, за понад півроку перебування на протилежному боці земної кулі він вперше зустрів людину з Чернігівщини – Надію Васильченко.

Розповідає Олександр:

Ми зустрілися в місті Ла-Серена, де віднедавна живе Надія разом з чоловіком і двома дітьми. Перше, на що звернув увагу – природня краса і позитивний настрій моєї співбесідниці. Відчувалося, що зустріч із земляком для неї не менш приємна, аніж для мене.

Народилася Надія в Коропі, закінчила факультет філології Національного Університету ім. Шевченка, і у 2004 році (Надії було тоді 26) приїхала працювати перекладачем у Чилі. Термін роботи був невеликим – лише три місяці. Однак доля розпорядилася так, що Чилі стала для неї другою Батьківщиною. Вона вийшла заміж за чилійця і тепер вони виховують двох дітей – семирічного Андрійка та п’ятирічну Олександру. Всі ці роки сім"я жила в Сантьяго, але напередодні 2018 року переїхала в більш спокійну і комфортну, ніж столиця, Ла-Серену.

Представляючи в Чилі інтереси української компанії "Адамас" (виробництво обладнання для харчової промисловості), Надія має можливість відносно часто (раз на півроку) навідуватися на рідну Чернігівщину, беручи із собою й дітей (якраз напередодні нашої зустрічі вони повернулися з чергової поїздки до України). І Андрійко, і Олександра говорять українською та іспанською, сама ж Надія крім цих двох мов знає також російську, англійську та польську.

Живучи у Сантьяго, вона брала активну участь у діяльності української громади Чилі, була віце-президентом Чилійсько-Української Інтеграційної Палати, сприяючи бізнесменам України і Чилі налагоджувати взаємовигідні контакти.

Можна стверджувати, що у Надії Васильченко дві Батьківщини – і Україна, і Чилі. Й це, безперечно, дуже добре, бо й сам маю їх не одну. Надія багато мандрує по Чилі, побувала багато де від Аріки до Пунта-Аренаса. Ось і мені вона трохи допомогла в моїй мандрівці - підвезла від Ла-Серени до мого наступного міста - Кокімбо. Там ми й попрощалися.

А за два дні на мене чекала ще одна зустріч із людиною з Чернігівщини…

Про це розповім у наступному пості.

На фото: Надія Васильченко разом з донькою Олександрою