Фельдшерку з Дружби подано на вищу держнагороду

Фельдшерку селища Дружба, поблизу якого на складі боєприпасів 9 жовтня сталася пожежа, подано на вищу державну нагороду – пропонується нагородити медаллю «За врятоване життя».

53-річна завідувачка фельдшерсько-акушерським пунктом Віра Петренко не покинула містечко під час евакуації.

Жінка залишилася допомагати людям, які не змогли виїхати, а також надавала медичну допомогу військовим, що прибули для ліквідації надзвичайної ситуації.

Віра Петренко, фельдшер смт Дружба: «Вийти на вулицю просто нереально, тому що летіло одне за одним. Вибухи були страшні, летіли одразу дуже великі, мабуть, снаряди, тому що розривалося добре. Дах підстрибував сантиметрів на 10 і приземлявся. Будинок підстрибував теж десь сантиметрів на 10 і опускався.»

Перші години надзвичайної ситуації Віра Петренко з родиною провела в погребі. Потім дітей відправила на евакуацію. Сама їхати з містечка відмовилась.

«О десятій годині виходячи з того, що я фельдшер, я розумію, що люди кругом, і трішки затихло. Дуже вибухати перестало, «ереси» одиночні полетіли. Я прийшла до висновку, що треба дивитися, що на базі. Виходячи з того, що тут моє місце роботи, це хвилини три-чотири на велосипеді мені їхати. Я вийшла з будинку, вдяглася, бо мала страшний вигляд, сіла на велосипед і приїхала сюди. Приїхала сюди – тут якраз БРТ під’їжджали, хлопчикам погано. Найстрашніше, люди, перше, що мені в очі кинулося – всі діти були, вся молодь була. Дорослих людей, за сорок, взагалі нікого не було, вся була молодь, всі діти, всі призовники. Як почали вилазити: в того голова болить, того нудить, тому погано. Це так страшно дивитися на людей. Я приїхала, кажу: це все?  Вони кажуть, ні, це тільки початок.»

З тих пір Віра Петренко майже не покидає робочого місця. 

«Фактично я звідси взагалі не виходила. Люди почали потихеньку вертатися. Люди без грошей, люди перелякані, в усіх в очах такий страх. Я себе тримала, в мене таке відчуття було, що я та, хто має людей заспокоювати. Дуже грамотно все було поставлено, паніки явної я не побачила. Я приїхала в пекло фактично, але тут все було благополучно. Всі знали своє місце».

У ФАПі організували прийом волонтерської допомоги. Фельдшерка надавала медичну допомогу, видавала теплий одяг.

«Дякую волонтерам дуже велике. Тому що вони нас кормили гарячою їжею, вони тут польову кухню привезли. Вони нас кормили, вони поїли. Дитина моя казала: мама, який добрий чай, я скільки живу такого не їв, мама, а суп який добрий. Я кажу: тому що ж він польовий. Вони нам привезли клейонку, вони нам привезли вікна, двері. Ліки од сердечка, всі просять снодійні ліки, тому що ніхто не спить, заспокійливе всі просять. Ми по можливості роздали все, що заспокоює. Сердечко і тиск, тиск у всіх великий. Я своє населення дуже ловко знаю, я тут працюю не один рік, я знаю своє населення досконало».

Нині своєю медичкою опікаються пацієнти. Йдуть до ФАПу за ліками, з собою приносять їжу й теплий чай.

«У мене на сьогоднішній день штукатурка упала зі стелі, вона вся на полу, я вкрила її двома простирадлами й ходжу по штукатурці. Тому що можливості прибрати її в мене немає. У мене велике господарство, у мене кози, у мене овечки, в мене свиня, в мене кури – це те, дякуючи чому я живу на сьогоднішній день. Я пораюсь, на роботі, спати я вже не сплю.»

Про безсонні ночі дружбинської фельдшерки знають у Чернігові. Нині в облдержадміністрації подали документи на присвоєння Вірі Петренко вищої державної нагороди.

Наталія Романова, заступниця голови облдержадміністрації: «Я дуже хочу подякувати Вірі Миколаївні за її мужність особисту. За те, що вона до повного людського розуміння виконала місію лікаря, місію фельдшера. І ми вирішили її подавати на медаль «За врятоване життя». Це велика державна нагорода, це медаль, яка прирівнюється до ордена.»

Нагородити медаллю «За врятоване життя» своїм указом має Президент України. Про те, що ім’я Віри Петренко нині на вустах у президентській адміністрації, жінка не знала. Каже, не думала, що отримає відзнаку за роботу, яку не мала права лишити.