Безпечно, чисто, весело! Або якби я був партією…

Усі партії та політичні сили щось обіцяють і кудись кличуть. А що? Куди? Придивишся, прислухаєшся – а вони й самі не знають, куди й для чого прагнуть нас вести.

Куди ж нам треба й чого ми хочемо? У Росію, в Європу, в НАТО, в ЄЕП? Навіщо? Якщо політиків притиснути до муру, чи до тину, і витиснути з них відповідь, а потім ту відповідь промити й просушити, то залишиться одне слово – «добробут». А що воно – «добробут»? Щоб шикарно жити, пропускати крізь себе якнайбільше харчових продуктів – і не працювати.

Е ні, так не буває. Працювати треба, це вам хто хочеш скаже, не тільки МВФ. І всього на світі не з’їси. І не вистачить усенької нашої планети, щоб усі могли шикарно харчуватися. Якби всі на світі жили так, як американці, то нам би було потрібно чотири такі планети, як Земля.

Та й чи станемо ми щасливіші, живучи шикарно й жеручи від пуза? Та ніколи. Завжди давитиме жаба, що хтось поряд живе шикарніше, зжирає більше, машина чорніша, жінка красивіша...

Зрештою – а чи живемо ми погано зараз? О, вам кожен скаже, що життя наше жахливе, що так жити не можна, що це мука, а не життя, суцільне страждання… Даруйте, даруйте. Нас що, тричі на день бомблять вакуумними бомбами? Нас обстрілюють з сусіднього кварталу федеральні війська? Нам ООН роздає міркою гуманістичний ячмінь? Червоні кхмери перебили сапами всіх наших лікарів і єдина надія – на уринотерапію?

У нас 13-14 мільйонів пенсіонерів. Фактично кожен третій. Скількись там мільйонів дітей – як це не дивно, а вони родяться! Додайте і їх. Мільйон війська та міліції. А ще судді, прокурори, адвокати, нотаріуси. Брокери, маклери, модельки, модельєри, дизайнери, офіціанти. Продавці на базарах. Охорона в кожному офісі і в кожній крамничці. О, скільки в нас охоронців. І волоцюг, чи то пак бомжів, у нас чимало. І живуть ті волоцюги добре – з голоду не пухнуть, щодня знаходять гроші на випивку. А ще мільярдери, які нас обкрадають на суми, співмірні з держбюджетом – а ми й не помічаємо, з легкістю витримуємо.

За рахунок чого живуть усі ці перелічені й не перелічені нероби та грабіжники? У чому ж основа високої ефективності суспільства? Які джерела суспільного багатства? Думаю, науковці знають. Тільки чомусь не кажуть. Або кажуть так тихо, що їх не чути. А я б прислухався.

Отже, наше суспільство просто суперефективне. На диво багате. Але чого ж ми такі незадоволені своїм життям? Чого такі похнюплені й злі, незважаючи на щовечірні салюти й феєрверки на вулицях наших міст? І чого такі веселі босі й голі негри в телевізорі? Чого вони такі радісні, такі щасливі, не маючи у своїй Африці й тисячної частки того, що маємо ми в Україні? Може, тому, що щастя – воно не в добробуті. А в чомусь іншому. У чому? От у чому:

Усі ми хочемо, щоб нас любили.

Я про любов до ближнього, пані й панове. Але хіба можна полюбити ближнього, коли болить печінка? Коли зашкалює тиск? Каміння в нирках? Для щастя потрібна любов, для любові потрібне здоров’я. А для здоров’я потрібні лікарі.

І не тільки лікарі. Не можна бути щасливим, здоровим і любити ближнього, коли він паскудить у ліфті. Можливо, він цим прагне викликати мою любов. Але я люблю любити, коли в ліфті чисто. Коли пляж, на який я йду з дітьми, чистий. І річка чиста. Ніхто в неї не нагидив ні безпосередньо, ні крізь труби свого заводу. Від такої чистоти мені й здоров’я додається. І дітям моїм. І вашим. І любити ближнього більше хочеться. І згадувати слово «виховання». Вихована людина – яку навчили, що в ліфті оправлятися недопустимо. Твердо навчили, так само, як навчили навіть невихованих, що їсти ближнього недопустимо. Так, людожери трапляються. Але з ними має працювати поліція. І ще з тими повинна вона працювати, хто вважає, що викликати любов до себе можна шматком арматури.

Поліція потрібна. Якщо погано працювали вчителі. Вчителі потрібні. А насамперед потрібні селяни. Бо вони співпрацюють з сонцем і виробляють додаткову вартість. Тільки селяни виробляють, усі інші – переробляють скарби планети. І всі споживають вироблене й перероблене, щоб мати здоров’я та щастя. Ні, слово «щастя» не годиться. Все одно різні люди вкладають і вкладатимуть у нього різний зміст. Скажу краще «веселість». Щаслива людина завжди весела. Чи радість і веселість – одне й те саме? Думаю, що ні. Радість – це щось таке нетривале. Я за веселість. Коли я здоровий – я веселий. Коли мене люблять – я веселий. І невеселий, коли мене хочуть любити зі шматком арматури.

Тому, не діждавшись од партій та партійців, од мислителів з філософами, від політиків з економістами, від депутатів з міністрами чітко сформульованої думки, чого ж треба суспільству, відповідаю за них сам:

Треба, щоб жилося БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО.

 

БЕЗПЕЧНО – коли люди виховані й люблять одне одного без арматури й кастетів, коли вони не порушують законів та правил дорожнього руху, правил виконання польотів у авіації, правил обслуговування реакторів, статуту гарнізонної та вартової служби. Авжеж, треба, щоб усі ці правила, закони, статути й приписи були написані й сформульовані так, щоб їх можливо було виконувати. Потрібні юристи. Потрібно, щоб ефективно діяв суд. Щоб закони виконувалися.

 

ЧИСТО – передусім маю тут на увазі природничий аспект. Чистота довкілля як запорука здоров’я. Водночас здоров’я фізичне та психічне неможливе й без дотримання чистоти побутової. Обгиджений і обпльований ліфт може бути джерелом інфекційних захворювань – і холери, й туберкульозу, й чого завгодно. А чи може бути психічно повноцінною людина, яка, куди не кине оком на вулицях наших міст, скрізь бачить лайно? Навіть якщо воно собаче. Про наші громадські туалети за кордоном розповідають легенди. Суспільство, яке себе поважає, прибирає в туалетах. Якщо суспільство не поважає себе, його не поважає ніхто. Не поважає загалом і кожного представника зокрема. Не поважає – значить, не любить. І щастя нема…

 

ВЕСЕЛО – коли нічого не болить, і хочеться співати, і всі тебе люблять, і ніхто не чекає за рогом з арматурою, а в ліфті не нагиджено.

“Якби я був директором”, тобто, якби я був партією, я б задумався:

А як зробити, щоб було БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО?

І додумався б, що спочатку необхідно вивчити наше нинішнє суспільство. Що в ньому є доброго, здорового, що поганого й хворобливого. Що варто зберегти, що відкинути. І якщо відкинемо й вилікуємо погане, то що зможе, на що здатне добре й здорове? Що ми можемо дати світові й собі? Що в нас найкраще вийде? Он у японців – електроніка, у швейцарців – годинники, ножики, шоколад. А в нас?

І як нам жити? Які періоди історії були для нас найсприятливіші? Які особливості сприятливих історичних періодів можна відтворити в сучасних умовах?

Здається мені на підставі сумбурно прочитаних книжок та життєвого досвіду, що українці завжди прагнули поєднати:

особисту самодостатність (сам собі голова),

місцеве самоврядування (маґдебурзьке право, міські й сільські громади) та

схильність до міцної руки мудрого керівника-гетьмана, “батька”.

При чому бачу я, як українець, це так: обраний мною гетьман десь там у столиці, до ладу керує і не заважає місцевому самоврядуванню; місцеве самоврядування вирішує всі питання в місті чи селі – транспорт, водогін, освітлення – і не лізе в моє приватне господарство та особисте життя.

 

Безпечно має бути насамперед завдяки чистому довкіллю. Найперший обов’язок держави – дбати про охорону природи. Будь-яке будівництво, будь-який розвиток не повинні завдавати шкоди природі. Науково обґрунтоване екологічне законодавство. За злочини проти довкілля невідворотна кара, така ж, як за злочини проти людини. Всепроникне і всеохопне екологічне виховання. Всіляке сприяння громадським природоохоронним організаціям та ініціативам.

Енергетика. Відновлювані джерела енергії – вітрові електрогенератори нових ефективних типів; біогаз; пальне рослинного походження.; пошуки нових джерел енергії. Відновлення законсервованих і спорудження нових невеликих ГЕС на малих річках. Скоротити споживання імпортованих енергоносіїв у перспективі до нуля. До своїх родовищ вуглеводнів ставимося ощадливо – вони знадобляться нащадкам. Гріх палити таку коштовність. Ощадливість і енергетика – ці два слова вживаються завжди в парі. Раціоналізація житлово-комунального господарства – щоб якомога менше споживало енергії, щоб у наших домах було БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО. Нове будівництво – тільки з урахуванням вимог енергоощадливості, із залученням передових наукових досягнень з цієї царини.

Військо. Чи потрібен нам мільйон озброєних дармоїдів у війську й поліції? Чи має бути армія контрактна? Чи укомплектована за змішаним принципом – деякі частини контрактні, деякі – на основі призову, бо війську потрібен резерв, бо військо – школа патріотизму, бо контрактне військо чомусь гірше воює за призване. Плюс територіальна оборона, в кожному кварталі, кожному селі – своя сотня самооборони, яка виконує і правоохоронні, й пожежні функції, але не забуває про бойову підготовку.

Стару армію поступово розпускаємо. Українська армія має бути цілковито нова, створена з нових людей, за новими принципами. Подивимось, у кого в світі найкраща армія, схожа за цілями та чисельністю на потрібну нам – і запросимо звідти офіцерів, хай навчать наших. А з нинішніх військовиків можна взяти одиниці, бо теперішня армія невиліковно заражена радянщиною. Зрозуміло, спочатку треба розробити воєнну доктрину. Зважити, хто й що найбільше нам загрожує, з якого боку, які засоби й сили потрібні для адекватної нейтралізації сучасних загроз.

А село? Село як місце, де за допомогою Сонця виробляється додаткова вартість. Село, де народжуються талановиті люди. Асфальт, кажуть, геніїв не родить. Брешуть? Однак село – основа нації. Кістковий мозок. Його треба лікувати й оздоровляти. Землю продавати, чи хай буде державна? Як зробити, щоб її не скупили лихі транснаціональні чужинці? Скажіть, науковці. У село треба просувати малі виробництва й дрібний бізнес, бо для сільськогосподарського виробництва стільки людей, як зараз живе на селі, не потрібно. Цим людям треба дати роботу. Навіть зелений туризм. А землю – тим, хто її любить і заслуговує, хто вміє на ній продуктивно працювати, не знищуючи. Науковці підрахують, який оптимум площ варто віддавати під сільськогосподарське виробництво. Максимально можливі площі вивести з товарного обігу, засадити лісами, поробити заповідниками, заказниками, ландшафтними парками. Держава повинна недремно дбати про дотримання природоохоронних норм, про меліорацію ґрунтів, про сівозміни.

Місто. У малі міста треба дати роботу. Чому вся праця й весь бізнес повинні бути тільки в Києві? Це неправильно. Це гіпертрофовані ціни на житло, це транспортні проблеми. Хай буде багато малих міст з розвиненою інфраструктурою. Як це зробити? Скличемо науковців і вирішимо.

 

Проміжний підсумок: потрібна оптимізація структури суспільства. Оптимізація розміщення продуктивних сил. Та не розстрілами й депортаціями, а зменшеним податком бізнесам, що діють у малих містах. І прокладанням доріг. Це найперше завдання держави – наробити гарних доріг.

І туризм. Стільки всього в нас є – зуміймо показати. Будувати готелі. Розвивати транспорт, сервіс. Навчити обслугу. Розробити цікаві маршрути для своїх і для чужинців. Трипілля. Русь. Пам’ятки козацької слави. По Шевченкових місцях. Облаштувати Карпати. Південний берег Криму всім народом перетворити на рай. А решту морського узбережжя країни – на гідні людини місця для відпочинку.

Житло. Держава забезпечує житлом тільки інвалідів. Усі інші повинні заробляти досить, щоб купити собі помешкання чи збудувати будинок. Для молодих сімей — безпроцентні державні позики. При народженні в здоровій сім’ї кожної наступної дитини погашення 25% житлового кредиту.

Виховання. Працю вчителя оплачувати якнайвище. Нікого, важливішого за вчителя, немає. Держава будує нові сучасні школи з басейнами, спортзалами, комп’ютерами, дбає, щоб у них було тепло, БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО, мудро. Всіляке сприяння дитячим та юнацьким організаціям, що проводять патріотичне виховання – скаути, Пласт, юні козаки.

 

Дві професії, які одержуватимуть од держави найвищу винагороду за свою працю: вчитель і суддя. Потім чиновник, поліцай та лікар. Зарплатня чиновника має залежати від якості життя населення на підконтрольній йому території. Зарплатня лікаря залежатиме не від кількості хворих, а від кількості здорових. Чиновника треба навчити. Спеціальні навчальні заклади, які готують кадровий резерв керівників – претендентів на посади від сільського голови до гетьмана. Усякий претендент на всяку посаду складає кваліфікаційні іспити, проходить відповідне медичне обстеження. Щоб стати гетьманом, треба довго й добре вчитися, оволодіти цілою сумою різноманітних знань. І мати здоров’я, насамперед психічне, та вольові якості. Покласти край практиці, коли на відповідальних посадах сидять малоосвічені нетямущі особи, неспроможні написати елементарний диктант і сказати два слова в мікрофон.

Може, запровадити інституцію кваліфікованого виборця? Ну чому обирати керівників для суспільства мають право всі підряд? Людина з низьким рівнем освіти неспроможна здійснити об’єктивний вибір, її легко надурити, купити за кіло гречки. Має бути освітній ценз. І віковий ценз. Нині старші люди, найактивніші і найчисленніші виборці, обирають керівників (законодавців) нам, молодшим. Самі відходять у кращі світи, а нам з тими керівниками (законодавцями) мучитися. Можливо, щоб стати виборцем, потрібно складати якийсь іспит? А може, найважливіші суспільні справи має вирішувати зібрання відповідальних чоловіків та жінок — голів родин?

 

І найголовніше: духовність. Нічого не вийде без духовності.

Що з церквами? Безумовно, церква відокремлена від держави і від школи. Свобода совісті. Жодного сприяння релігійним організаціям, керованим з-за кордону. І навпаки, сприяння Церкві-Громаді, не як клерикальній єрархії, а як духовно об’єднаній організованій спільноті, яка дбає про Бога та про Батьківщину.

Телебачення. Продумати, як відібрати цю зброю в темних сил. І відібрати. Ретельний добір творчого складу телебачення. Здоровий талант. Найбільша суспільна увага.

Кіно. Зібрати найталановитіших, дати грошей для старту – не по блату! І нехай знімають. Продумати механізм заохочення, механізм капіталовкладень. Механізм кінопрокату.

Книговидання – не заважати. Дослухатись до книговидавців.

 

Не хочу говорити про національну ідею. Жити БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО – це має бути національна мета. Яка партія іде зі мною до мети?

 

Інститут метафізичних досліджень Перехід-IV