Чи мають росіяни право на історію Київської Русі?
Останнім часом в Україні часто лунає теза про те, що росіяни не мають жодного стосунку до Київської Русі, і взагалі вони угро-фіни, котрі примазалися до нашої історії.
Як філолог, який займається історичним мовознавством, скажу відразу: ця теза хибна й абсурдна. Розмовляв нещодавно з інтелігентною людиною, яка на повному серйозі запевняла мене, що російська мова належить до угро-фінських...
Не буду поширюватися на цю тему, скажу лише загальновизнані речі. Російська мова, так само як і українська, належить до східнослов’янської мовної підгрупи слов’янської групи індоєвропейської сім’ї. А угро-фінська – навіть не індоєвропейська. Власне, тут ні про що сперечатися.
Інша справа – історія російського лінгвогенезу (історії творення мови). Чому так сталося, що російське (московське та володимиро-суздальське) наріччя відокремилося від української мови, яка в часи Київської Русі панувала – у вигляді різних говірок – на всьому східнослов’янському просторі? Хоча, напевне, були й інші говірки – не східнослов’янського походження.Відповідь на ці запитання дає сучасна наука. Зокрема, доктор філологічних наук Мосенкіс пояснює появу російської мови справді угро-фінським субстратом (тлом, яке наклалося на українську-давньоруську мову).
Лінгвогенез та етногенез (історія становлення нації) – речі в даному випадку дуже пов’язані. Колонізація давніми українцями, які називали себе різними іменами – полянами, деревлянами, сіверянами (або поетично – русинами) тощо – північних та північно-східних народів, серед яких було справді багато угро-фінських племен, супроводжувалася насаджуванням релігії та офіційної на той час мови – церковнослов’янської, що виникла як суржик – суміш старослов’янської (тобто “староболгарської”) та давньоукраїнської (“давньоруської”). Церковнослов’янська мова на тлі угро-фінських говірок племен, котрі населяли європейську частину Московії, поступово трансформувалася в російську мову, яка оформилася в сучасному її вигляді в кінці 18 – на початку 19 століття.
Таким чином, російський етнос перейняв з Русі мову, релігію, а також чимало культурних традицій і навіть саму назву “Русь” – подібно до румунів, які перейняли назву стародавнього Риму. Чи можуть румуни претендувати на історію Римської імперії? Безперечно, так, оскільки сучасна Румунія, а також Молдавія – це один з її осколків.
Те саме стосується Росії. Вона може вважати себе значною мірою спадкоємницею (в питаннях, культури, мови, релігії) нашої держави київсько-руської доби. Нашим ура-патріотам треба враховувати історичні реалії, а не галасувати, що росіяни до нашої давньої історії ніяк не причетні.
Причетні – хочеться це комусь чи ні.
| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 9406 |
































Коментарі (12)
Русин | 2016-10-23 11:59
.........................................................
А український етнос хіба не звідти ж перейняв мову і релігію. Як не стрибай, а мова і культура українців і росіян має спільний корінь, а решта фіантазій 0 то плід державного сепаратизму.
Smile | 2007-01-23 11:30
Скептик | 2007-01-15 21:44
ZYMA | 2007-01-15 11:19
Костян | 2007-01-12 18:57
Этот текст-тому подтверждение..
НЕЗИМА | 2007-01-12 12:51
Правильно писати ( і говорити) - "одразу".
М.П. | 2007-01-12 11:42
Шановний, Румунія "перейняла" назву стародавнього Риму, але не ретендує на приєднання(поглинання) Італійської республіки до Румунії.
Бо Румунія, не Московія. Масштаби не ті. А Україна - не Італія(пробувала бути імперією при Мусоліні).
А от анексувати Молдову і тисяч так з 50 кв. км від України для Румунії як два пальці об....
Угорська Трансильванія яскравий приклад Великорумунської агресії.
Чим не підтрердження тези: якщо злодій вкрав хоч раз безнаказано, то вже ніколи не зупиниться сам не зупиниться.
Місцевий патріот | 2007-01-12 10:30
Залишається тільки з"ясувату, що має на увазі автор під поняттям "спадкоємність" ?
Якщо таку як путінсько-єльцинсько-алєксинська РФ на СРСР ?
То вибачте! Будемо українськими ура-патріотами...
А "право на історію" ? Це, взагалі, панове, щось зовсім ефімерне. Маєте те, що маєте. Це особиста справа кожної особистості мати власну історію своєї родини.
На жаль, скільки у нас таких власників ?
Ще раз для ZYMA | 2007-01-12 08:43
А якось на шостий чи сьомий день прискочив до річки на велосипеді хлопчина, Ванько, синок Дарчиної сестри (Григір Тютюнник).
(Український правопис - http://vlada.kiev.ua/pravopys/pravXXI/129.html )
Для пані ZYMA | 2007-01-12 08:33
"Хочеться цього автору, чи ні." - а тут кома, на жаль, НЕ ПОТРІБНА! Грамотна ви наша, начитана, а головне - З ПОЧУТТЯМ ГУМОРУ!
Василь | 2007-01-11 22:51
ZYMA | 2007-01-11 20:35
Отож викликає запитання і якість філолога, і якість УНІАНу, який влучно журналісти між собою давно називають "БрехУНІАНом"...