Мандрівка у «Країну мрій». ФОТОрепоратаж
Четвертий міжнародний фестиваль «Країна Мрій» співав, танцював, гримів барабанами та бубнами, сурмив трембітами, палав купальськими вогнищами 6-8 липня у Києві.
Фестиваль, ініційований Олегом Скрипкою, знову зібрав людей, не байдужих до національної культури нашого народу та інших країн світу. Цьогоріч у ньому взяли участь близько 30 музичних колективів України та закордонні гості – з Франції, Алжиру, Фінляндії, Великобританії, Македонії, Литви, Угорщини, Польщі.
Купальська хода у «Країну мрій»
Починали фестиваль на свято Івана Купала, і з цього приводу організатори вирішили відтворити давню традицію купальської ходи.
Про початок свята сповістили трембіти біля Андріївської церкви. Там же з різних боків заграли своїх пісень музичні гурти, відволікаючи народ від головного дійства – добування живого вогню.
Чекати запалення вогню довелося довго, адже добували його прадавнім способом, як в епоху до сірників і запальничок. Водночас дівчата та хлопці зробили великі солом’яні ляльки Купали та Марени та купальське деревце.
А журналісти, допоки не приїхали головні дійові особи свята, зацікавилися дівчатами в національних костюмах, вінках та… шкіряних чорних рукавичках без пальців і з чорним манікюром. Дівчата охоче розповідали, чому вдалися до такої еклектики.
Аж тут серед натовпу з’явився Олег Скрипка, і вмить вся увага переключилася на нього. Довелося йому вкотре здійснювати звичний старовинний ритуал – відповідати на численні та одноманітні запитання журналістів і позувати перед фотокамерами… Звільнитися від цієї напасті йому вдалося тільки коли знову засурмили трембіти, сповіщаючи, що купальський вогонь добуто.
За сценарієм Скрипка передав вогонь вершнику, який мав довезти його до співочого поля. Це була Ніна Матвієнко, вона осідлала мотоцикла і рушила вулицями столиці. А за нею і вся різнобарвна та різноголоса Хода: музики з народними інструментами та в національних костюмах, козаки в жупанах верхи на конях, байкери в шкіряних «косухах» верхи на мотоциклах, фоторепортери з фотокамерами і просто всі бажаючі потрапити до справжньої казкової країни.
Вершниця вказувала шлях: до Михайлівської, Європейської площі, звідти вгору до Верховної Ради, Арсенальної площі, Києво-Печерської Лаври та до музею Івана Гончара. Шлях був довгим, нелегким, проте веселим, і перехожі, дивлячись на радісний барвистий натовп, приєднувались до ходи.
Біля музею Івана Гончара на купальську ходу чекала шановна гостя «Країни Мрій» Катерина Ющенко, разом з нею всі і зайшли до омріяної країни. А Олег Скрипка та Ніна Матвієнко купальською піснею оголосили про відкриття фестивалю. Ласкаво просимо до «Країни Мрій»!
«Алея майстрів»
Головні ворота «Країни мрій» - брама біля музею Івана Гончара, а звідти починається її головна вулиця – вулиця майстрів, представників того давнього і дивовижного світу, коли не було ще телевізорів і мобільних телефонів, а всі необхідні речі люди робили власними руками.
Заходьте до казки! Тут зустрічають чудернацькі лозові коник і кабанчик, які розганяють дощові хмари і здійснюють бажання. Трохи обабіч дороги розташувалися своїм табором ковалі, два дні вони змагалися між собою у вправності кувати підкови.
Далі – ткалі за верстатами творять химерні візерунки килимів та розповідають захопленим жінкам, яка проста та цікава їх улюблена робота. Гончарі розгорнули масове виробництво горщиків, і кожен бажаючий міг зробити іменне горнятко власноруч, на гончарному крузі. Або зліпити з глини коника. Або відчеканити монету зі старовинним гербом. Чи долучитися до вирізання з дерева величезного ковша, щоб потім налити в нього меду і дружно випити, побратавшись із козаками.
Та і взагалі, придбати пам’ятний сувенір «Країни мрій» не проблема, адже рясніло тут як на ярмарку вишитими сорочками, тканими килимами, рушниками, полив’яними горщиками, розписними тарілками, дзвониками, музичними інструментами… А поміж цієї української ідилії – японські ієрогліфи та справжня чайна церемонія.
Закінчується алея майстрів, і починається територія музичних віртуозів.
В «Країні мрій» діє сім сцен, на яких грають виключно вживу, виключно автентичну музику, перш за все українську, і ще французьку, литовську, польську. І – індійську… Одночасно іде музична програма на всіх сценах, і гості казкової країни можуть обирати, слухати їм рідних пісень чи заморських, чи може позмагатися в силі та спритності з нашими козаками, чи проїхатися верхи на коні, взяти участь у спаленні відьми чи купальських ігрищах. А може потанцювати? Майстерня старовинних народних танців діяла два дні поспіль, і не заважав танцюристам ні проливний дощ, ні штормовий вітер.
А головне музичне дійство «Країни мрій» відбувалось на Великій сцені. Саме тут виступали найповажніші заморські гості та найзнаменитіші рідні автентичні гурти. Наприклад «Бурдон»,«Сонцекльош», «ДримбаДаДзига» і «ДахаБраха», якому припало грати під час найсильнішої грози та без мікрофонів. Та хіба для мрійливих музик казкової країни це перешкода? А для їхніх прихильників тим паче, танцювати під дощем ще веселіше! І звичайно ж, не пропустив нагоди порадувати народ Олег Скрипка, він виступив в останній день фестивалю разом з «Ле Гранд Оркестром».
Омріяні гості «Країни мрій»
Запрошувати до «Країни мрій» знатних закордонних гостей - добра давня традиція.
Цього року на фестиваль приїхали знаменитості, яких вже давно українські слухачі мріяли побачити «живцем» на українській сцені. Наприклад, алжирський співак Халед – найзірковіший гість фестивалю. Вже з десяток років його знаменита пісня «Аіша» змушує марити загадковою Азією людей зі всього світу. І ось нарешті вона тут, загадкова Азія разом з не менш загадковим Халедом – у «Країні мрій», вперше в Україні.
На Прес-конференції співак розповідає, що він любить відкривати для себе інші країни, їхню культуру, звичаї, музику. Любить поєднувати в своїй творчості різні жанри та стилі, етнічні наспіви різних народів. А от з українською музикою ще не знайомий, слухав тільки російську та циганську, сподобалося… І взагалі, найперше, що може згадати про Україну, це «Водка!».
«Це так само, як коли питаєш людей, що вони знають про Алжир, вони відповідають, що там роблять багато вина. Тобто перше, про що вони чули». Проте привітання «Добрий вечір» Халед вивчив вправно та швидко, чим довів свою цікавість до нашої культури не тільки в царині спиртних напоїв.
На другий день фестивалю до «Країни мрій» завітали троє чарівних скандинавських норн – фінський етно-гурт «Варттіна». Одна з них вже приїздила до нас двадцять років тому, та каже, що була такою молодою, що нічого про той час не пам’ятає. Загалом, гурту виповнилося вже 25 років. Співають у ньому тільки жінки, чоловіки ж підіграють їм на народних та сучасних музичних інструментах.
«Це давня фінська традиція, коли жінки співають, а чоловіки грають та п’ють» - каже Маріс, лідерка гурту. Творчість «Варттіни» спирається на народні традиції у всьому – текстах пісень, музиці, костюмах та відносинах між чоловіками та жінками.
Під час концерту глядачі спостерігали, як співачки прали чоловічий одяг, а потім лупцювали рушниками своїх музикантів, виганяючи з них, певно, злих бісів. «Коли ми співаємо, ми перетворюємося на відьом» - зізналася учасниця гурту. І свою особливу фінську жіночу магію троє прекрасних блондинок продемонстрували українській публіці, коли співали пісні-замовляння чи робили незрозумілі дії з рушниками та чоловіками. Можливо, завдяки їхній магії, магії прекрасних голосів та майстерної музики, глядачі в залі танцювали без зупину, дарма, що йшов дощ.
Серед поважних заморських гостей «Країни мрій» були також українці з Великобританії – гурт «Карпатіана». Вони порадували виконанням карпатських наспівів під запальні сучасні клубні ритми. І частковим роздяганням вокалісток прямо на сцені.
А крім цих колективів – «Ансельмо Крю» з Угорщини, «Троїца» з Білорусі, «Ред Кардель» з Франції, «Сяудяла» з Литви, «Капела Бродов» з Польщі,Езма Редзепова з Македонії і загалом близько 30 українських етнічних колективів.
Слухаючи їхні співи та музику, впевнюєшся, що народна музична традиція живе, а «Країна мрій» - місце, де можна об’єднати музик та співаків, створивши унікальний острів національної етники. І хоча Олег Скрипка сказав, що ми живемо в унікальний час, коли носії української культури ще живуть і творять, але далі їх ставатиме все менше, хочеться вірити, що народні традиції не загинуть, будуть передаватися з покоління в покоління. І з року в рік поставатиме фантастична Країна Мрій, де росте чарівний гай, до якого може ввійти кожний, щоб оволодіти секретом дивних чар. Чар української автентичної культури.
Фото автора
Київ. Міжнародний фестиваль «Країна мрій» очима Інни АДРУГ [Збільшити] | ||
Київ. Міжнародний фестиваль «Країна мрій» очима Інни АДРУГ [Збільшити] | ||
Київ. Міжнародний фестиваль «Країна мрій» очима Інни АДРУГ [Збільшити] | ||
Київ. Міжнародний фестиваль «Країна мрій» очима Інни АДРУГ [Збільшити] | ||
Київ. Міжнародний фестиваль «Країна мрій» очима Інни АДРУГ [Збільшити] | ||
Київ. Міжнародний фестиваль «Країна мрій» очима Інни АДРУГ [Збільшити] | ||
Київ. Міжнародний фестиваль «Країна мрій» очима Інни АДРУГ [Збільшити] |
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 9461 |
Коментарі (1)
Файний Газда | 2007-07-19 08:40