Вшанували видатного поета.ФОТОрепортаж
Музично-поетичне свято «Живим вогнем своїм я грію» відбулося в суботу, 14 травня у Пісківському історико - меморіальному музеї П.Г.Тичини.
Свято було організовано Чернігівською обласною адміністрацією та обласним управлінням культури.
З вітальним словом виступили заступник голови обласної адміністрації Віктор Тканко та перший заступник Бобровицької районної державної адміністрації Іван Захарченко.
Делегація поклала квіти до пам’ятника поета, також відбулося покладання квітів до хреста жертвам Голодомору , пам’ятника загиблим в роки війни. Майстри народного мистецтва з Бобровицького району та Чернігова представили свої кращі доробки.
Павло Григорович Тичина — поетичний геній XX віку — народився 11 січня (23 січня за новим стилем) 1891 року в селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії, був одним з перших, хто започаткував новаторський стиль в українській літературі ХХ століття, він був неперевершеним ліриком поч. ХХ ст., мелодійність його поезії відзначають літературознавці всього світу, за життя його кандидатуру двічі висували на здобуття Нобелевської премії саме за новаторство в поезії. Тичина -- вчений, академік, художник, музикант, диригент, поліглот, щедра і шляхетна людина.
Село Піски Засновано у середині 17 століття на території Басанської сотні Переяславського полку. З 1782 року — у складі Київського намісництва, з 1802 року — Козелецького повіту Чернігівської губернії.
1897 року — 414 дворів, 2309 жителів, дерев'яна Троїцька церква (1887), земська школа, яку закінчив поет Павло Тичина. 1923 року Піски включені до Ново-Басанського району. 1931 року людей, під страхом кримінального переслідування, загнали у перший колгосп «Краще життя». Закривши церкву, побудували клуб (на 200 місць). Після цього влада вдалася до терору голодом, відомого як геноцид українського народу 1932-1933 років. У селі зареєстровані випадки людоїдства, зокрема трагедія матері, яка вбила одну із своїх дитин і повісилася лісі. Деморалізований сільський люд називав порятовану дитину "недоїдком".
28 грудня 1942 німецька адміністрація, спровокована партизанами НКВД СРСР (убито багатодітного офіцера Вермахту), припустилася відплатної акції - спалила мешканців села у церкві, яку перед утечею осквернили комуністи. За рішенням бюро Чернігівського обкому Компартії України Піски визнано "партизанським селом", хоча самі жителі участі в лісових загонах не брали. У 2004 році діти та онуки солдатів німецького полку, який був розташований у районі села в часи Другої Світової війни, допомогли у відбудові православної церкви, яка належить до УПЦ КП.
Від 1959 року Піски — у складі Бобровицького району. Колгосп імені Павла Тичини, відділення зв'язку, середня школа. імені Павла Тичини, фельдшерсько-акушерський пункт, ясла-садок, Будинок культури на 350 місць, бібліотека (10 тисяч одиниць зберігання), музей історії села та меморіальний музей Павла Тичини. Встановлено пам'ятник Павлові Тичині (1981).
Споруджено: 1965 року — обеліск Слави на честь партизанів, загиблих під час диверсій проти німецької адміністрації, 1959 року — надгробок на братській могилі.
У 1981 році були виконані надгробки над могилами Марії Василівни та Григорія Тимофійовича — батьків Павла Тичини.
У 2010 році ті ж благодійники виконали реконструкцію та разом з учнями Пісківської школи ім. Павла Тичини встановили відновлені хрести на могилах батьків Павла Григоровича, які знаходяться поряд з майданом -- у парку. Хрести були реконструйовані за малюнком Павла Тичини. На сільському цвинтарі поховані дві рідні сестри Павла Тичини — Оксана та Єфросинія. Могили батьків поета, його сестер, встановлені хрести доглядають родичі, які зрідка приїздять в село, а також учні Пісківської школи.
Володимир Мороз, національна спілка майстрів народного мистецтва України.
P.S. Мої родові корені неподалік - в с. Щаснівка.
| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 17656 |
Фотоновини
Коментарі (15)
Валерій | 2022-08-15 23:30
Юрко | 2011-05-25 09:02
Водночас дякую Володимиру Морозу за поширення вільних знань.
Гіпоталамус | 2011-05-24 18:07
Юр | 2011-05-24 17:16
Іван | 2011-05-17 19:00
Roman | 2011-05-17 18:51
маршал Тито | 2011-05-17 16:54
Така паралель має право на існування, адже ви не професійний журналіст
БОЖЕЧКИ! | 2011-05-17 16:44
все смешано в одну кучу, всех обтявкал, герой нового времени. Если , действительно, внуки тех, кто с немецкой сторнывоевал в наших местах, построили в селе церковь, то об этом и надо бы писать: как о примере внимательного отношения к истории, как о примере сопереживания и сострадания, личной ответственности... и многом другом, что напрочь отсутствует в украине, как, впрочем, и в остальных странах постсоветского пространства.
Іван, Київ | 2011-05-16 21:35
А партизанчики сиділи в лісі і не висовувалися. До Пісок попалил всі села в окрузі, Піски - були останні. А партизани хоть би попередили людей, щоб тікали з села. В селі про партизан таке розповідають, що про це ніхто не насмілиться написати, будуть боятися влади і тремтіти. Партизанські діти і внуки, родичі при власті всі часи, а прості люди бояться і досі сказати відверто слово.
Гітлерівці були вороже настроєні, але ж наші партизани їх провокували і не думали про людей. То кого сьогодні винити, а кого захищати? Якби партизани не героїли, то може й стільки людей би не загинуло. Між іншим, 300 чоловік в церкві не згоріло, усіх подобивали російськомовні солдати в німецькій формі. А про церкву - легенда, тоді й церкви в селі не було.
Іван | 2011-05-16 21:10
і справді, ну куди було діватися бідолашним гітлерівцям - спровокували ж кляті більшовики. довелося ЖИВЦЕМ спалити 300 мирних людей. яка дрібничка, справді. це ж не Голодомор, врешті-решт, навіщо на цьому акцентувати...
та й церкву, до речі, також уже не жаль, її ж "перед утечею осквернили комуністи".
у Вас совість є, Володимире Мороз? чи на її місці національна свідомість виросла?
Ганна | 2011-05-16 20:40
Дякую автору статті за правду про партизан. А Ви знаєте, що наша мєсна Бобровицька власть і зараз тягне руку за совєцьким прошлим і просто тащиться, коли згадує про Кривця. Я теж чула, що родичі з Києва багато помогли музею і школі, поставили в селі хрести загиблим від голоду і на могилках батьків. Як розшукати цих благодійників? Я хочу приєднатися до їх справ, може ми будемо однодумцями.
Іван Кампо | 2011-05-16 16:33
Николай | 2011-05-16 10:45
До сих пор открыть его книгу не могу.
При этом не сомневаюсь в его таланте.
Просто - неудачный подход к образованию....)))
Вот интересные статьи о творчестве поэта:
http://zn.ua/articles/51475
http://zn.ua/articles/59360
И классный стих Маланюка, посвященный Тычине:
http://svitslova.com/literatura/teksty/1699-suchasnyky-tych-malaniuk.html
маршал Тито | 2011-05-16 10:43
Просто - неудачный подход к образованию....)))=
Не поклонник, Павла Григорьевича, но думаю, вы правы, нас "заучили". Несмотря на обласканье властью, кагэбэшную слежку, он находил возможности заступаться за молодых поэтов. Это мне известно из собственных абсолютно достоверных источников.
Кстати, в своё время в Чернигове, на Аллее Героев планировали поставить его бюст. По-моему, гораздо более достойная кандидатура, чем некоторые из тех, которые там стоят.
TAO | 2011-05-16 09:12
До сих пор открыть его книгу не могу.
При этом не сомневаюсь в его таланте.
Просто - неудачный подход к образованию....)))