
Тінь «Великого князя». Росіянин Сбітнєв переїхав ближче до Ігоря Чернігівського
Не розумів я тяжіння до Чернігова відомого російського письменника, історика, члена Спілки письменників СРСР та Росії Юрія Сбітнєва.
Ідучи на чергову зустріч з ним в художній музей у Чернігові, не міг собі пояснити: чому йому, 82-річному, визнаному і пошанованому в Росії, не живеться там спокійно, а весь час він приїздить сюди і вимагає до себе уваги.
А тут носяться з ним як з писаною торбою.
Знав я, що Юрій Сбітнєв присвятив понад 30 років свого життя дослідженню літописної спадщини Київської Русі та вивченню шедевра світової літератури – «Слова о полку Ігоревім».
Але цей факт був для мене сухим та неемоційним.
Ну написав він книгу «Великий князь», присвячену Чернігівському князю Ігорю Ольговичу, який був дядьком Новгород-Сіверського князя Ігоря, що ходив на половців і є головним героєм «Слова…». А хто її прочитає у наш божевільний від суєти час?
Через кілька годин після зустрічі я відповім собі на усі ці запитання.
Але…
Якби мне хтось переконував у величі чи самопожертві самого Сбітнєва, я б йому ніколи не повірив би.
У стольному граді по «стольнику»
Отож, 14 січня у Чернігівському обласному художньому музеї ім. Григорія Галагана відбувалася презентація роману-дилогії «Великий князь». Куди я і поспішав.
Для мене було поки що не зовсім зрозумілім, чому презентувалася книга, яка, по суті вийшла в Росії іще у 2009 році. За неї письменник ще тоді був удостоєний Всеросійської історико-літературної премії «Олександр Невський».
«Великого князя» можна було купити тут же, в музеї , на презентації, за100 гривень. Ми пожартували з журналістами - «у стольному по стольнику».
Як на мене, книга великувата. Фоліант. Повторююсь: як можна прочитати її зараз, у наш час?
Може є звуковий варіант і можна її прослухати?
Слово ж друковане можна відчувати і вухом, хто звик.
У цьому мене переконав і Заслужений артист України Володимир Банюк, який прочитав уривок, де Сбитнєв описує свої відчуття про «контакт» із князем Ігорем.
Саме Банюк розгорнутою цитатою дав перший ключ до розуміння Сбітнєва.
Звертаю увагу на стенд із книгами письменника. Нормально. Іще один стенд із фотографіями Сбітнєва. Його наші фотографи одразу охрестили – іконостас. Там знімки письменника з портретами знатних предків, з Кучмою та інших ситуаціях.
Будь-який самопіар чи просто слабкість пробачиш людині, якщо це йшло на благе діло.
Мощі Ігоря будуть знайдені в Чернігові
Звернув на себе виступ керівника області Володимира Хоменка. Без компліментів, він пояснив, навіщо історія потрібна нам, сучасним чернігівцям.
У літописах кажеться, що мощі святого благовірного князя Ігоря Чернігівського у 1150 році було перевезено до Чернігова та покладено у Спасо-Преображенському соборі.
Уже третій рік ведуться археологічні роботи, які, на думку Хоменка, скоро принесуть результат і мощі князя Ігоря будуть знайдені.
Розчарував виступ Віктора Мироненка. На відео нижче він скорочений, бо учора головного редактора часопису "Современная Европа" несло «сизим орлом под облаки». Так і хотілося його спинити і сказати шекспірівським "Мій друг, Гораціо, не говори красиво". Компліментарність зашкалювала.
Особливо «сподобалося», коли наш шановний земляк висловив упевненість, що «Великий князь» стане поруч зі «Слова о полку Ігоревім».
Чомусь подумалося, що і сам Сбітнєв, як письменник, бачить поетичність «Слова» і тому оцінив «натягнутість» компліменту Мироненка.
Коли люди заплутуються в павутинні компліментів, важко говорити про якусь радість людського спілкування. Тоді воно втрачає реальність і набуває ознак фальші.
Князь Ігор - страстотерпець
А в цей час на вулиці, неподалік місця презентації книги «Великий князь», сидів на троні зі святим писанням у руці чимось стурбований сам Ігор Ольгович. Пам’ятник.
Що я знаю про цю людину?
Чому кілька років Сбітнєв і чернігівські археологи з такою надією шукають останки цієї людини?
Хіба що я читав ось це про князя-миротворця Ігоря Чернігівського:
«5 июня
Інтернет уже вдома дав відповіді майже на всі запитання. Я наштовхнувся на інтерв’ю росіян з Юрієм Сбітнєвим, де він розповідає про своє зацікавлення добою Київської Русі, «Словом о полку Ігоревім».
І що мене обеззброїло повністю, так це те, з якою любов’ю і захопленням Сбітнєв розповідав росіянам про Україну і нашу древню сіверянську землю!
Мені став зрозумілим духовний поклик цієї людини. Йому зараз 82! Він хоче гідно завершити справу свого життя. Він, як тінь Чернігівського князя Ігоря, переїхав сюди, аби знайти його останки. Щоб на цій сіверянській землі відчути уві сні і наяву те, що ще не відчув. Як відчував його князь, який став святим.
Ось це інтерв’ю Сбітнєва в мережі YouTube:
Хай вам, пане Юрію, Всевишній дасть здоров’я здійснити задумане, на славу нашої землі і видатних предків.
Владислав САВЕНОК
Постскриптум. А ось іще подробиці, які додали колеги з телеканалу "Дитинець" на презентації книги "Великий князь":
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 12043 |
Коментарі (17)
автор | 2014-01-16 22:42
Miguel | 2014-01-16 21:44
автор | 2014-01-15 20:30
ВВ | 2014-01-15 20:21
777 | 2014-01-15 17:36
хай тішаться, бо приводів для радості у них меншає - підростає некероване суспільство :) у когось пенсія не горизонті, у когось іще ближче.
до того ж - не лише сивина в бороду, а й лисина на голову. тож будьмо добрими, адже свята. хай забавляються блаженненькі :)
автор- Борису | 2014-01-15 17:34
борис домоцький | 2014-01-15 17:07
автор - Бонду | 2014-01-15 16:50
911 | 2014-01-15 16:45
ну забавляється дідусь, ну куплять із десяток книжок у чернігові і не дочитають до кінця... і що? а кому вони ще потрібні?
Прохожий Домоцкому | 2014-01-15 16:15
Но мощей, увы, не нашли. Только зря патриоты распереживались
Бонд для автора | 2014-01-15 16:06
Борис Домоцький | 2014-01-15 15:52
Прохожий. | 2014-01-15 15:42
автор | 2014-01-15 15:30
Прохожий. | 2014-01-15 15:15
Из романа (гл. 21) «Отцы и дети» (1862) И. С. Тургенева (1818—1883): «О друг мой Аркадий Николаевич! — воскликнул Базаров: — об одном прошу тебя: не говори красиво».
Цитируется: как призыв говорить по существу, оставив риторику, пафос.
У Шеспира: There are more things in heaven and earth, Horatio,
Than are dreamt of in your philosophy.
Что в переводе Н. Полевого звучит как: "Есть многое на свете, друг Горацио
Что и не снилось нашим мудрецам."
Поэтому и хочется сказать автору: "Не говори красиво, когда нечего сказать". А ведь ему сказать по существу, кроме колкостей, и нечего.
автор (не Слова о полку Ігоревім | 2014-01-15 15:05
Бонд | 2014-01-15 14:57
Мабуть, для аби збільшити цю фальсифікацію.