Останнє оновлення: 20:48 п'ятниця, 21 червня
«#ВКраїна: Чернігівщина шляхами Кобзаря»»
Ви знаходитесь: Культура / Література / Vkraina / Тарас Шевченко у мальовничій Качанівці
Тарас Шевченко у мальовничій Качанівці

Тарас Шевченко у мальовничій Качанівці

Сайт «Високий Вал», радіо «Ера-ФМ» продовжують соціально-освітній спец-проект «#ВКраїна: Чернігівщина шляхами Кобзаря» за підтримки національного телеком-оператора «Київстар». Цього разу ми запрошуємо вас у захопливу подорож до Качанівки.

Тарас Шевченко любив Чернігівщину не лише за її красиву природу, а передовсім за те, що цей край подарував йому добрих друзів та коханя.

Чому саме у Качанівці – мальовничому куточку Сіверського краю видатний Кобзар так любив не лише писати картини і вірші, а й співати серед ночі українських народних пісень?

Якою була насправді Шевченкова «качанівська муза» – Надія Тарновська та що стало на заваді їх коханню?

Наші журналісти, в пошуках унікальної інформації, об’їхали рідну Сіверщину,- де бував Кобзар, де він творив та закохувався. Ми поспілкувались з чималою кількістю фахівців і зібрали для вас багато цікавого. Незмінними провідником і помічником у цій подорожі нам був http://vkraina.com – унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни.

ПРИМІТКА: Весною 2014 року українцям безкоштовно став доступний ще й мобільний додаток Vkraina для Windows 8 та Windows Phone 8.

Посилання на Vkraina у AppStore: http://bit.ly/WnkCnW.

Посилання на Vkraina у Google Play: http://bit.ly/1lEPf4e.

Щоразу Перебування генія української літератури Тараса Шевченка на Чернігівщині тісно пов’язане з Качанівкою.

Саме сюди, на запрошення своїх друзів поміщиків Тарновських, вперше Кобзар приїжджає у 1843 році. Тут, - у неймовірно красивому куточку Сіверського краю поет любив серед ночі співати українських народних пісень.

До Качанівки поета незримими тенетами притягували щирі почуття до чарівної племінниці мецената Григорія Тарновського, з якою він мріяв звити сімейне гніздечко.

За словами завідувачки відділом науко-освітньої роботи Національного історико-культурного заповідника «Качанівка» Оксани Петренко, познайомилися Тарас Шевченко і Надія Тарновська ще у 1838 році у Петербурзі.

Познайомив їх товариш Кобзаря – художник Василь Штернберг, який був палко закоханий у рідну сестру Надії – Емілію. Шевченко і Тарновська якось швидко знайшли спільну мову. Надія Василівна була освіченою та розумною жінкою. Свого часу з нею, з приводу своєї творчості, консультувалися історик Микола Костомаров та письменник Пантелеймон Куліш.

Водночас Надія Тарновська була ще й людиною глибоко віруючою і усім серцем ненавиділа кріпацтво. Ця її життєва позиція стала одним із важливих чинників, який посприяв більш тісному емоційному зв’язку Шевченка й Тарновської.

Живописна природа Качанівки, довгі прогулянки парком, ментальна близькість все це сприятиме укріпленню нових стосунків, які тільки-но почали зароджуватись між Тарасом та Надією.

«Качанівка». Картина Василя Штернберга, написана у 1837 році на Чернігівщині

Ближче Шевченко і Тарновська познайомилися вже на Чернігівщині, коли у 1843 році на запрошення мецената Григорія Тарновського митець вперше приїжджає у Качанівку.

А Надія щоліта приїжджала на Чернігівщину погостювати у свого дядька. Доля все намагається наблизити Шевченка з Тарновською, - влітку 1845 року вони стали кумами. У Потоках, що на Київщині, вони похрестили дитину у дяка Голядовського. З того часу Шевченко звертався до Надії виключно «моя люба, дорога кумася».

Знакові шевченківські місця Сіверщини, які відвідав Кобзар і з якими ми познайомимо вас, дорогі друзі, ви можете знайти на стародавніх картах http://vkraina.com. А ще краще, - здійсніть свою туристичну мандрівку і надішліть нам в редакцію свої враження та фото.

Надія Тарновська глибоко поважала і шанувала Шевченка. Але це були особливі стосунки – жінка любила, та це були теплі почуття сповненні поваги та родинної близькості.

Кобзар був для неї як брат і вона не хотіла псувати дружбу коханням. А поет неодноразово сватався до Надії та все без успіху. На жаль, Тарновська завжди відмовляла, чим наносила черговий рубець на, і без того посічене випробуваннями долі, серце.

Тарновська так і не вийшла заміж. Вона пережила Кобзаря на 30 років але так і не вийшла заміж. У серпні 1859 року після заслання Шевченко повертається в Україну. І їде у Качанівку.

Там він не застав своє кохання: Надія Тарновська на той час якраз перебувала у Петербурзі. Засмучений поет у сімейному альбомі Тарновських залишив запис: «І стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла»…

Шевченку дуже не вистачало Надії Василівни, з якою вони колись гуляли качанівськими парками, спілкувалися про мистецтво, природу, життя…

Поет повертається до Петербургу, тут Тарас Григорович знайомиться з юною Ликерою Полусьмак – уродженкою Липового Рогу Ніжинського району. І стається те, чого, певно, не очікував навіть сам Кобзар, - на якийсь час він забуває про Надію Василівну і з головою поринає у нові романтичні переживання.

Шевченко вірив, що юна Ликера – це його спасіння. Нарешті, думав Кобзар, його мрії про родину і сімейний затишок стануть реальністю.

Але й ця історія кохання завершується сумно. Наша минула подорож шевченківською Сіверщиною була якраз про це зрадливе кохання. Після болючої зради Кобзар спробував ще раз просити руку і серце у Надії Тарновської.

Але й ця спроба стала невдалою. Розчарувавшись у житті і, очевидно, втративши до його сенс, поет у відчаї пише свої останні вірші… Два з них – «Н.Т.» і «Кума моя і я» присвячені коханій кумасі – Надії Тарновьскій.

Н.Т.

Великомученице кумо!

Дурна єси та нерозумна!

В раю веселому зросла,

Рожевим цвітом процвіла

І раю красного не зріла,

Не бачила, бо не хотіла

Поглянути на Божий день,

На ясний світ животворящий!

Сліпа була єси, незряща,

Недвига серцем; спала день

І спала ніч. А кругом тебе

Творилося, росло, цвіло,

І процвітало, і на небо

Хвалу Творителю несло.

А ти, кумасю, спала, спала,

Пишалася, та дівувала,

Та ждала, ждала жениха,

Та ціломудріє хранила,

Та страх боялася гріха

Прелюбодійного. А сила

Сатурнова іде та йде,

І гріх той праведний плете,

У сиві коси заплітає,

А ти ніби недобачаєш:

Дівуєш, молишся, та спиш,

Та Матер Божію гнівиш

Своїм смиренієм лукавим.

Прокинься, кумо, пробудись

Та кругом себе подивись,

Начхай на ту дівочу славу

Та щирим серцем нелукаво

Хоть раз, сердего, соблуди.

 

З віршем «Кума моя і я» можна ознайомитися перейшовши за посиланням http://litopys.org.ua/shevchenko/shev2166.htm

До речі, сьогодні кожен із нас має унікальну можливість писати свої листи шрифтом, який повністю відтворює почерк Тараса Шевченка. Завантажити такий шрифт Kobzar KS можна на сайті http://kobzar.kyivstar.ua/

Протягом свого буремного і насиченого випробуваннями долі життя Шевченко закохувався чимало. З достеменних історичних джерел відомо близько десяти палких романтичних історій життя поета. Але жодна з них не завершилась створенням сім'ї, про яку так мріяв Кобзар.

Хоча злі язики подейкують, що після себе Кобзар таки залишив нащадка. За їх версією Марія Максимович (молода дружина приятеля Кобзаря професора Михайла Максимовича) народила сина саме від Тараса Шевченка.

З наступного нашого матеріалу ви дізнаєтесь про вірші та картини великого Кобзаря, навіяні перебуванням у Сіверському краї.

 

Павло Солодовник

Коментарі (1)

вася | 2014-11-14 07:48

класс
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Українки в Квебеку і… компостування зі школи

SVOBODA.FM