Довженкова хата: дитинство і юні роки митця

Сайт «Високий Вал», «Ера-ФМ» продовжують соціально-освітній спецпроект за підтримки національного телеком-оператора «Київстар». Цього разу ми запрошуємо вас у цікаву мандрівку «#ВКраїна: сіверські хроніки Довженка»

Творчий доробок нашого земляка Олександра Довженка відомий в усьому світі. Кіношедевр «Земля» увійшов до десятки кращих кінокартин усіх часів і народів. І саме рідна Чернігівщина надихала митця!

Сайт «Високий Вал», радіо «Ера-ФМ» за підтримки національного телеком-оператора «Київстар» продовжують соціально-освітній спецпроект #ВКраїна, який ми започаткували у 2014 році для того, щоб розповісти більше про рідну Чернігівщину українцям.

Цього разу ми запрошуємо вас у цікаву подорож «#Вкраїна: сіверські хроніки Довженка». Кожні 10 днів упродовж березня-травня читачі порталу «Високий Вал» та слухачі радіо «Ера-ФМ» матимуть можливість познайомитись з унікальними матеріалами, які наша редакція по крупинкам збирала Сіверщиною про Олександра Довженка.

Наші журналісти, в пошуках унікальної інформації, об’їхали Сосницьке Придесення – місця, де народився, зростав і творив геній кінематографу Олександр Довженко. Ми поспілкувались з чималою кількістю фахівців і зібрали для вас багато цікавого, з першими знахідками знайомимо вас вже сьогодні.

Придесення – колиска Сіверського митця

Він пройшов життєвий шлях від простого селянського хлопчика до генія кінематографу світового масштабу. Олександр Довженко народився на мальовничій Сіверській землі у 1894 році. Тут – на Чернігівщині він зростав, напував своє серце любов’ю до природи і рідного народу, формував свою – універсальну творчу особистість. Дитинство і юність митця пройшли у Сосниці, де і зараз стоїть крита соломою довженківська хата.

Незмінними провідником і помічником у цій подорожі стане http://vkraina.com – унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни.

ПРИМІТКА: Весною 2014 року українцям безкоштовно став доступний ще й мобільний додаток Vkraina для Windows 8 та Windows Phone 8.

Посилання на Vkraina у AppStore: http://bit.ly/WnkCnW.

Посилання на Vkraina у Google Play: http://bit.ly/1lEPf4e.

Хата Довженків. смт. Сосниця Чернігівської області

(тут народився і провів свої дитячі та юнацькі роки О. Довженко)

За словами головного зберігача фондів Сосницького літературно-меморіального музею Довженка Оксани Плотник, садиба Петра Семеновича та Одарки Єрмолаївни (батьків Олександра) була типовою на той час. Хата під солом’яною стріхою, клуня, погріб з погрібнею, колодязь з журавлем, господарські будівлі, ворота, тин, сад, город. На стінах висіли рушники, здебільшого кролевецькі – червоні, ткані. На ікони вішалися так звані божниці – вузенькі рушники.

У передній кімнаті або кухні знаходився посуд, стояв великий стіл, лави. Тут виконувалися всякі домашні роботи як жіночі, так і чоловічі. Зимою чоловіки тут гнули копили для саней, полози, робили голоблі, тесали вісь до воза, чинили упряж для коней, сукали вірьовки.

А жінки довгими зимовими вечорами виконували «класичну» на той час роботу – пряли. Про побут родини Довженків нагадують речі, які знаходяться у меморіальній хаті музею Довженка у Сосниці.

Фрагмент експозиції Довженківської хати Сосницького літературно-меморіального музею Довженка

Переглянути інші фотографії з музею Довженка ви можете перейшовши за посиланням: http://www.cult.gov.ua/blog/2011-12-05-201

Спочатку господарем садиби був Семен Тарасович (дід Олександра Довженка). Це, зі спогадів його односельців, була дуже працьовита людина, яка завжди мала чим зайнятись: обробляв землю, пас коней, майстрував реманент, виготовляв дьоготь тощо. До речі, дьоготь власного виробництва дід Семен возив продавати у Борзну та по навколишніх селах. За це мав певний заробіток. Зароблені гроші, як професійний менеджер, він спрямовував на розвиток свого селянського господарства.

Коли дід Семен постарів, управляти господарством став уже Петро (батько Олександра Довженка). Чоловік успадкував кращі риси свого батька: робота так і кипіла у його руках.

Справжня окраса довженківського двору – великий сад.

Цікаво, що саме Олександр Довженко у свої дитячі роки доклав чимало зусиль для того, щоб сад був великим і красивим. Хлопчина самотужки саджав дерева, прищеплював їх – як дорослий займався садівництвом. Свій сад і город він яскраво описав у «Зачарованій Десні»: «До чого ж гарно й весело було в нашому городі! Ото як вийти з сіней та подивитись навколо – геть-чисто все зелене та буйне. А сад як зацвіте весною! А що робилось на початку літа – огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте. Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, буряків, лободи, укропу, моркви! Чого тільки не насадить наша невгамовна мати. А малини – красної, білої. А вишень, а груш солодких було як наїсися – цілий день живіт як бубон. А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин».

До речі, населені пункти Сіверського краю, пов’язані з народженням та дитячо-юнацькими роками Олександра Довженка, можна знайти на стародавніх картах на сайті http://vkraina.com.

Юний Довженко – слуга Мельпомени

У дитячі роки Довженка у Сосниці існувала земська управа. Головував у ній місцевий аристократ, меценат та ініціатор будівництва драматичного театру граф Мусін-Пушкін. Будівля театру була досить солідна – розрахована на 1500 місць разом з партером, ложею та балконом. При театрі функціонував драматичний гурток, яким керував службовець земської управи, ентузіаст драматичного мистецтва Бєловський. У виставах драматичного гуртка грав і юний Олександр Довженко. Театральні керівники одразу відзначили у хлопця артистичний хист. Втім, не судилося Сашкові стати зіркою театру.

Шкільні роки Довженка

Сашко Довженко спочатку навчався у початковій школі. Всі чотири роки хлопець сумлінно гриз граніт науки і отримував лише відмінні оцінки. Після чотирирічки він пішов здобувати знання до Сосницької вищої початкової школи. В таких «альма-матер» навчалися діти непривілейованих класів. Після цього навчального закладу можна було продовжити навчання, зокрема, у вищому початковому училищі. Важливо, там навчання тривало від 4 до 6 років. Ті, що закінчували 6-річний курс, отримували право викладати в початкових школах, або вступати до вчительських інститутів.

Не важко здогадатися, що ерудований Довженко на відмінно закінчив 4-тирічний курс. Всі ці роки за однією партою з Олександром Довженком просидів його товариш – Іван Тишина. Пізніше він залишив письмові спогади про своє шкільне товаришування з майбутнім генієм:

«Учився Сашко найкраще. Особливо добре знав арифметику. Ніколи не було так, щоб Сашко не виконав домашнього завдання, чи не зробив роботи в класі… Ми з Сашком мало займались іграми і біганням. Ми любили спостерігати. Крім того, Сашко завжди що-небудь розповідав. Взагалі, Сашко був тихий і часто задумливий».

Пригадував Іван Тишина і про розваги у шкільні роки:

«Ходили гуляти в ліс, на Десну, на міст через Убідь. На цьому мосту вечорами завжди гуляла молодь. Як у мене, так і в Олександра були гарні українські костюми: широкі сині шаровари, заправлені в чоботи, вишиті українські сорочки, підперезані червоним поясом, на голові широкополі солом’яні брилі. У Довженків був великий баркас, в який можна сісти чоловікам 15. І ось коли Десна розіллється, як море, без кінця і краю, ми збираємось на прогулянку. Сідають на човна хлопці, дівчата і весела компанія пливе далеко на водяний простір. З собою брали гармошку, гітару, балалайку і під музику співали пісень. Олександр був організатором таких прогулянок, зачинщиком пісень. Співали здебільшого ми «Вниз по матушке», «Из-за острова», «Реве та стогне», «Заповіт». Між іншим співали добре. І на воді далеко котилась пісня. Олександр співав і грав на балалайці або на гітарі».

У 1911 році Олександр Довженко закінчив училище з похвальним листом і подався на навчання до Глухова. А далі – у широкий світ по тій дорозі, що вивела його на вершину визнання.

Про насичене бурхливими подіями та випробуваннями долі навчання Олександра Довженка у Глухівському учительському інституті, а також перші кроки на шляху до кінематографічного Олімпу ми розповімо вам у другій серії – «Студентські роки і боротьба протиріч молодого Довженка».