"Позичити не можна віддати". А діти не винні

Долю стольненського дитсадка вирішують обласна прокуратура і судові органи. Самостійно розрубати гордіїв вузол суперечок сільська рада і місцеве ТОВ не у змозі.

Надто далеко зайшов конфлікт, і тягнеться ця історія не один рік. Поки йде пошук порозуміння, кілька десятків малюків змушені нудитися удома, без належного виховання.

Приміщення є

Хто лишень не намагався розв’язати цю проблему. І місцеві депутати, і районна влада, і столичні журналісти, і навіть суд. Марно!

Директор ТОВ «Праця Стольне» Микола Бредюк охоче погодився дати коментар. За його словами, приміщення садочка колись побудував місцевий колгосп, воно завжди належало господарству. І фінансувалося також за його рахунок. Аж поки не настали складні часи. Нині утримувати дитсадок ТОВу не по кишені.

– Скільки наших працівників водитимуть дітей до садочка? – каже Микола Бредюк, – Ну, три – чотири. Хоча для села у цілому така установа потрібна, я не заперечую. І ми готові піти назустріч. Приміщення хоч і законсервоване, однак збережене в ідеальному стані. І ліжечка там є, і столики, стільчики, інші меблі. Вода підведена, газ. Немає лише господаря. Точніше сільський голова не хоче брати на себе зайвий клопіт. Відкрити садок нескладно, ми і з ремонтом допоможемо. Організували б батьків малят, тих вихователів, які працюватимуть, – самотужки зробили б ремонт.

В оренду за копійку

– А передасте будівлю на баланс сільської ради?

– Цього ми робити не будемо, – категорична відповідь. – Бо, по-перше, майно внесене у пайовий фонд колишнього ксп, розпайоване і має реального господаря. А по-друге, навіть якби можна було передати будівлю колишнього садка на баланс місцевої ради, то, упевнений, за рік – другий її розтягли б і розвалили. Засновники господарства погоджуються надати приміщення виключно у тимчасове користування, в оренду. Навіть за копійки. Відповідний договір складено давно, а господар так і не знаходиться.

У приватника держава не позичає

Аби вислухати позицію протилежного «табору», прямуємо через дорогу – до сільської ради. Голова громади Сергій Андрейченко також категоричний: механізм передачі споруд соціальної сфери відрегульований на державному рівні. Зокрема, наказом Міністерства аграрної політики України «Про затвердження порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств». А також указом Президента України «Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств».

– І там немає жодного слова про позичання, оренду владними органами майна приватних структур, – говорить сільський голова. – Йдеться якраз про передачу у комунальну власність громади. Інша справа, що свого часу споруду колишнього дитсадка швиденько перейменували у «Готель-їдальню» і внесли до майнового фонду, який підлягав розпаюванню. Чи законно це було зроблено – вирішують суд і прокуратура. А вже коли цю будівлю на законних умовах буде передано на баланс сільської громади, тоді відкриємо дошкільну установу. А про що можна домовлятися із приватниками? Сьогодні вони йдуть назустріч, роздають обіцянки. А завтра відремонтуємо будівлю й нам скажуть до побачення, термін оренди завершився.

Простіше – при школі

Заступник голови райдержадміністрації Леонід Литовченко підтвердив, що районна влада намагалася помирити стольненців. І в облдержадміністрації це питання перебуває на контролі. Врешті справа дійшла до суду і до облпрокуратури. Адже закони й укази є, але і прочитати їх можна по-різному. Тим більше усі ці історії з розпаюванням майна колишніх ксп традиційно розв’язуються у конфліктній площині.

Щодо дошкільних закладів, то простіше відкривати їх при школах. Менше тяганини. Так зробили у більшості сіл району. Хоча у Феськівці й Куковичах, за словами Леоніда Литовченка, сільгоспформування просто подарували будівлі дитсадків громаді. Ще й фінансово їх підтримують. І у Дягові фермер Олексій Бутенко робить усе можливе, аби допомогти дітям.

На фото: Хоча й не працює садок кілька років, однак на подвір’ї порядок – сільський голова дав розпорядження викосити бур’яни. Фото автора

Ірина ПРИМАК, "Наше слово"