Криза? Вдягайтеся у "секонді" та ліпіть пиріжки

Економіка світу занедужала на кризу. У цьому переконують політики і політологи, економісти і соціологи, пророкуючи її загострення вже у лютому наступного року.

Безумовно, жертвами світової економічної кризи стануть не всі, хоч економитиме кожен. Олігархів і дрібніших багатіїв виручать їхні статки, яких, принаймні, вистачить, на шматок хліба з маслом та ікрою.

Дещо скрутніше почуватиметься представникам так званого середнього прошарку населення. Ще сутужніше – пересічним співвітчизникам, котрі живуть лишень на одну пенсію чи зарплату (а та зарплата – мінімальна або наближається до тисячі гривень).

Декого трохи виручить село. Не доведеться викладати шалені гроші хоча б за кілограм сала чи м’яса.

Цікаво, а чи жителі Прилуччини вже відчули на собі «епідемію» кризи? Про це ми й розпитували у людей на вулицях нашого міста.

Олена, продавець:

- Ніколи легко не було. Завжди доводилося працювати. Печу пиріжки, продаю на базарі. Чоловік мені допомагає у цій справі. Моя родина складається із шести чоловік, тож навіть за день у середньому витрачаємо на їжу тридцять гривень. Крім того, треба ще ж і взути-одягнути двох неповнолітніх дітей...

Куплю плащ у секонд-хенді - так і проживу

Галина Степанівна Журавель, пенсіонерка:

- Ціни ростуть, як скажені. Все дорожчає. А пенсію підвищувати не збираються... Аби заробити зайву гривню, доводиться торгувати молоком на базарі (за півтора літри беру шість гривень).

Про світову кризу дізналася із газет і телебачення. Вона нас усіх підрізала. Якби не криза, може, за копійку і не мокла б оце під дощем. Дітям ніде працювати, онукам – теж не мед.

Я живу сама, а поряд живе моя донька, у якої четверо дітей. Тому допомагаю їй, чим можу, і економлю на собі.

На вокзалі нещодавно купила теплий плащ усього за 25 гривень. Та й вдягаюся, в основному, у секонд-хенді. Не дозволяю собі купувати шоколадні цукерки. Проте не голодую, бо виручають город і підсобне господарство. А на буханець хліба для себе грошенят якось уже нашкребу.

Микола Федорович, пенсіонер:

- Моя родина кризу відчула. Адже, куди не глянь, скрізь дорожнеча. А ми з дружиною не маємо вже сили підзаробити.

Пенсію (я отримую 1100 гривень, а дружина – сімсот), зазвичай, витрачаємо на оплату комунальних послуг, продукти харчування. Економимо на одязі. Грошима ділимося із дітьми: їм же – ще гірше.

Сергій Кирієнко, працівник фінансової установи:

- Слава Богу, сімейний бюджет – у нормальному стані. Що хочемо з дружиною, те і купуємо (звісно, у межах розумного). Виховуємо чотирирічного сина. Зарплатня мене поки що влаштовує.

Скільки грошей витрачаємо протягом тижня чи місяця, не рахував. Спасибі батькам, які також матеріально підсобляють нашій родині.

Мати з батьком по п’ять гривень дадуть

Олександр, студент:

- Я навчаюсь на третьому курсі у ліцеї. Регулярно отримую хорошу стипендію (100 гривень із “хвостиком”). Інколи її вистачає навіть на тиждень. Гроші витрачаю на проїзд (мешкаю у Заїзді) і на харчування. Щодня від мами й тата також отримую по п’ять гривень.

До речі, гроші не трачу на цигарки, бо не палю. Випивку теж ніколи не купую. І до бару не ходжу. Думаю, що фінансової кризи у нас поки що немає.

Любов Миколаївна, домогосподарка:

- Що там казати! За два останніх місяці витрати на продукти та одяг зросли набагато. Дуже подорожчав газ. А, загалом, пересічні люди потрапили у глухий кут. Жити тяжко, і не знаєш, що буде далі. Можливо, ситуація зміниться тоді, як державою керуватиме нова влада...

Олена ЯБЛУНЕВА, "Прилуччина", фото: Тарас МАТВІЄНКО