Африканець-сажотрус Ляшко (фото)

У селі Никонівці на очі трапився чорний, мов африканець, чоловік.

Таке враження, ніби він приїхав з далекого сонячного континенту і тепліше обперезався теплим одягом, надягнув шапку. Бо хоч надворі ще яскраво світило сонце і пристойно тепліло, та для нього це було явно замало.

Однак ... насправді переді мною стояв місцевий житель Микола Ляшко.

— Це мій кум, — сказав про нього Павло Ведмідь. — Він у нас пічник. Оце на зиму лагодить піч. Та разом і сажу потрусив.

— Вас цієї справи хтось учив? — запитую «африканця».

— Життя примусило... Якщо не почистиш, то згориш.

— Він із Срібного, — розповідає П. Ведмідь. — А 27 років тому сюди у прийми пристав, побудувався. Жінка у нього інвалід. Дітей виростили разом. Молодці — добре господарюють. Корову, теля, свиней, гусей тримають.

У невеличкому селі Никонівці проживає понад 120 мешканців. Газ сюди не провели. Тож люди опалюють будинки переважно дровами. Вугілля дороге — селяни його не купують.

У селах, де є газ, люди розкошують і забувають про багато речей: де дістати дрова, брикет, потім, як все це порубати. А ще ж треба і не забути про безпечність пічного опалення. Саме у день мого приїзду за 30 кілометрів від Никонівки, у селі Левівщина, о 4-й годині ночі повністю згоріла у господарів добротна літня кухня. А все тому, що у димоході печі було забагато сажі...

Дбайливі господарі не забувають про виконання щороку цієї неприємної процедури.

— Димоходи треба чистити перед Великоднем, — каже професіонал своєї справи п’ятдесятирічний М. Ляшко. — Я знаю усі місця, де збирається сажа.

Руки у нього чорні, як смола. Саме ними він вигрібав із закутків їдучу пилюку. Як не крути, а без цього чищення піч може наробити лиха у садибі.

...На хуторі Паєтин, де живуть чотири бабусі, двом з яких за 90, теж готуються до зими. Ганна Петрівна Губар купила машину дров за 1600 гривень.

— У мене піч і груба, — каже пенсіонерка. — Як настає зима, то їх топлю разом.

— А дрова хто вам рубає?

— Зять і онук. Приїжджають і колють дрова.

— А сажу потрусили?

— Аякже! Обов’язково! Я сама це роблю. Є такий у мене спеціальний віничок. Ото їм і вичищаю димохід...

У різний спосіб заготовили дров й інші мешканці хутора. Що ж, тепер їм не страшна зима.

До речі

Згідно із статистичними даними, на Чернігівщині мають централізоване газопостачання 74,7 відсотка домогосподарств. Є селяни, які вже гріють домівки електрокотлами. У Глуздах Куликівського району родина Віктора Сачка, наприклад, взимку платить по 500 гривень за використану електроенергію.

Сергій ПАВЛЕНКО «Голос України»